Вы здесь

Фінансовий механізм експорту та імпорту молочних продуктів в умовах вступу України до СОТ

Автор: 
Дробот Наталія Миколаївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003757
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
стан та наслідки фінансового механізму експорту та імпорту молочних продуктів
2.1. Етапи становлення і реформування фінансового механізму експорту та імпорту
молочних продуктів в Україні
На сучасному етапі розвитку світового господарства склався фінансовий механізм
експорту та імпорту сільськогосподарської і продовольчої продукції, який
включає в себе спільні елементи, визначені на міжнародному рівні. Він знайшов
своє відображення в Угодах Світової організації торгівлі, зокрема Угоді про
сільське господарство (УУСГ), прийнятій на Уругвайському раунді.
Укладання УУСГ, що визначає правила регулювання торгівлі, разом з Угодою про
санітарні та фітосанітарні заходи (УCФЗ), що обмежує використання карантинних
імпортних бар’єрів, а також нові вимоги до звітування і нагляду за аграрною
політикою країн-членів та прийняття Меморандуму про узгодження суперечок
гарантують стабільність у торгівлі сільськогосподарською та продовольчою
продукцією. Важливим елементом виконання вимог УУСГ є зобов’язання кожної
країни, затверджені в їх Розкладах, які входять до загальної Угоди. Реальна
сила Угоди полягає у зобов’язальному характері цих домовленостей країн-членів.
З дуже незначними виключеннями, зобов’язання розповсюджуються на всі заходи на
кордоні як з імпортної, так і з експортної сторони, а також на внутрішні
субсидії, які мають значний вплив на міжнародну торгівлю. В цілому УУСГ
визначає три складові, які є об’єктом регулювання нових правил СОТ (табл. 2.1)
[113, 193]:
доступ до ринку – різноманітні торгові обмеження, що стають на заваді імпорту;
експортні субсидії та інші методи, в тому числі такі, що підвищують або
гарантують фермерські ціни та прибутки фермерів;
внутрішню підтримку – субсидії та інші програми, в тому числі такі, що
підвищують або гарантують фермерські ціни та прибутки фермерів.
Доступ до ринку є найбільш суттєвим питанням, оскільки імпортні обмеження є
найбільш розповсюдженим бар’єром у торгівлі. У сфері імпорту
сільськогосподарської продукції УУСГ вимагає переведення всіх нетарифних
бар’єрів (окрім санітарних і фітосанітарних) у адвалерні тарифи (так звана,
тарифікація), оскільки вони забезпечують більш-менш однаковий рівень захисту та
встановити верхні межі тарифних ставок, вище яких країни зобов’язувались не
піднімати тарифи (зв’язування тарифів).
Таблиця 2.1
Структура Угоди про сільське господарство
Тип обмеження
Доступ до ринку
Експортні субсидії
Внутрішня підтримка
Якісні
- Тарифікація нетарифних обмежень.
- Зменшення нових розмірів імпортних тарифів в середньому на 36%.
- Зв’язування ставок митного тарифу.
- Скорочення обсягів експортних субсидій на 36% (по кожному продукту).
- Надання нових експортних субсидій заборонено.
- Скорочення сукупного обсягу внутрішньої підтримки («жовтої скриньки») на 20
%, дозволені субсидії “зеленої скриньки” та “блакитної скриньки”
Кількісні
- Зобов’язання щодо підтримання мінімального доступу до ринку на рівні 3%
внутрішнього споживання з підвищенням квоти до 5%.
- Підтримка поточного розміру мінімального доступу до ринку.
- Зменшення обсягів субсидованого експорту на 21%.
- Угода про мінімальну підтримку, яка має бути не більше 5 % від ВВП сільського
господарства
Інші
Захисні заходи
Мирна Угода
Джерело: [193]
Заходи щодо зв’язування та імпортних тарифів гарантували, що товар, який
імпортувався до вступу в силу цієї угоди, й надалі імпортуватиметься в тих
самих кількостях, а також те, що певні додаткові кількості імпортованого товару
обкладатимуться не надто обтяжливим митом. Цього вдалося досягти завдяки
системі тарифних квот, що передбачає встановлення нижчих тарифних ставок для
конкретно визначених обсягів імпортованого товару, й вищих (іноді набагато
вищих) ставок для обсягів, які перевищують встановлену квоту.
При створенні ГАТТ передбачалось, що основним, а у перспективі і єдиним
інструментом регулювання експорту й імпорту країн-учасниць будуть митно-тарифні
засоби. Так, стаття ХІ ГАТТ наголошує, що ні одна із країн-учасниць не повинна
встановлювати на ввезення або вивезення будь-якого товару ніяких заборон у
формі квот, імпортних або експортних ліцензій та ін., крім мита, податків або
інших зборів. В Угоді зазначається намір країн, що її підписали, знижувати
шляхом переговорів мито й інші обмеження. Правила проведення переговорів про
зниження мита, зміну переліку тарифних поступок визначається статтями XXVII і
XXVIII. Коли країна приєднується до ГАТТ на неї поширюються всі існуючі тарифні
пільги. Тому країна має провести з іншими країнами переговори, висунувши
зустрічні пропозиції про зниження ставок свого митного тарифу. Потім ці тарифні
поступки консолідуються в переліку тарифних поступок, який стає частиною
Генеральної Угоди.
За вимогами Угоди про сільське господарство (УУСГ) використання експортних
субсидій не дозволяється, за виключенням випадків коли країна використовувала
їх у базовому періоді. В такому разі передбачено скорочення обсягу експортних
субсидій на 36 % (по кожному продукту) та зменшення обсягів субсидованого
експорту на 21 %. Надання будь-яких нових експортних субсидій забороняється.
Заходи, які використовуються країнами-претендентами для внутрішньої підтримки
за вимогами СОТ, також повинні бути поступово зменшені. Обговорення сукупного
виміру підтримки (СВП), який носить назву “жовтої скриньки”, включає в себе
заходи агарної політики, що стимулюють виробництво: звільнення
сільськогосподарських виробників від сплати податків, від повернення наданих
державою кредитів тощо, які негативно впливають на торгівлю.
Розглянемо особливості кожного з цих аспектів при здійсненні
експортно-імпортної діяльно