Вы здесь

Властивості вищої нервової діяльності і механізми адаптації серцево-судинної системи учнів старшого шкільного віку при тривалих фізичних навантаженнях

Автор: 
Раздайбедін Віталій Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003781
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Організація досліджень
Об’єктом дослідження були хлопчики (підлітки, юнаки) ІХ – ХІ класів
спеціалізованої школи здорового способу життя № 26 м. Луганська, учні ліцею
спортивного профілю олімпійського резерву та дитячої і юнацької спортивних
шкіл. При формуванні груп обстежуваних дітей виходили з ряду умов, які
забезпечують одержання результатів вимірювань з мінімальною похибкою для
наступної статистичної обробки. Всього в дослідженні прийняли участь 360 осіб,
віком 15-17 років. Основні групи складали учні спортивних класів, які займались
фізичними тренувальними навантаженнями (плавання) протягом 6-7 років.
Контрольну групу становили учні, які займалися за звичайною програмою фізичного
виховання. Лонгітудинальні обстеження кожної групи здійснювали протягом трьох
років, починаючи з ІХ класу до ХІ класу включно. Можливість прямого аналізу
змін психофізіологічних і вегетативних функцій з’являється при використанні
лонгітудинальних досліджень, де один і той же обстежуваний бере участь у
повторних дослідженнях. Така форма дослідження дає можливість не тільки
реєструвати конкретні величини показників на різних етапах онтогенезу і
спостерігати ступінь приросту їх з віком, але й виявляти зміни, які проходять у
взаємовідношеннях між індивідуальними психофізіологічними і вегетативними
характеристиками. Перевага лонгітудинального методу у можливості дослідити
стабільність психофізіологічних і вегетативних характеристик у одних і тих же
обстежуваних учнів. Дослідження проводились з кожною групою один раз на рік, на
початку навчального року – у вересні та жовтні [19]. Під час обстежень
оцінювали стан здоров’я за допомогою медичних карт обстежуваних. При медичному
огляді у обстежуваних учнів відхилень у соматичному і психічному статусі не
виявлено. За шкільною документацією всі учні встигали за учбовими програмами.
Враховуючи зміни розумової працездатності на початку робочого дня і тижня,
дослідження здійснювались у дні високої розумової працездатності – у вівторок,
середу, четвер на другому, третьому уроках з 9 до 11 годин дня, коли
спостерігається оптимальний рівень фізіологічних функцій [19; 199; 216].
На початку дослідження з кожним учнем індивідуально проводилось ознайомлення з
комплексом психофізіологічних методів досліджень. В нашому дослідженні ми
керувалися думкою про те, що при вивченні типологічних особливостей тривалість
дослідів повинна бути в межах 10-15 хвилин і не перевищувати 30-40 хвилин
[118]. Порядок досліджень для всього контингенту обстежуваних проводився по
одній і тій же схемі і був наступним: спершу виконувались прості завдання –
тестування показників пам’яті та уваги за допомогою бланкових методик, далі
вивчали латентні періоди зорово-моторних реакцій різного ступеня складності, на
закінчення більш складні – показники функціональної рухливості і сили основних
нервових процесів за допомогою апаратурної методики. При виконанні роботи
експериментатор прагнув створити умови, наближені до природних, і при цьому
суворо дотримувався: визначення властивостей основних нервових процесів,
нейродинамічних і психомоторних функцій, обробку числових значень проводив один
і той же дослідник на одному і тому ж приладі, за допомогою одних і тих же
бланкових методик. Усі дослідження проводилися на базі кафедри анатомії,
фізіології людини та тварин Луганського національного педагогічного
університету імені Тараса Шевченка.

. Методи визначення основних антропометричних показників
В межах дослідження в усіх обстежених осіб визначалися такі антропометричні
показники:
1). Довжина тіла стоячи (ДТст, см), та сидячи (ДТс, см), за допомогою
стандартного ростоміру.
2). Маса тіла (МТ, кг), за допомогою медичних терезів (РП – 150 МГ – 02. ГОСТ
8.453-82).
3). Окол грудної клітки (ОГК, см) в трьох загальних фазах: в паузі (ОГКп, см),
на вдиху (ОГКвд, см) та видиху (ОГКвх, см), за допомогою мірної стрічки.
4). Сила кисті руки (СК, кг), правої (СКп, кг) та лівої (СКл, кг), за допомогою
динамометричного приладу (СП 125.31. ГОСТ 5.422 – 82).
5). Сила м’язів спини (СС, кг), за допомогою динамометричного приладу (АМП
12.24. ГОСТ 5.414 – 82).
Оцінка загального фізичного розвитку обстежених була зроблена за допомогою
методу середніх антропометричних даних (стандартів) та індексів.
1. Антропометричні дані, або стандарти – це середні показники ознак фізичного
розвитку, отримані шляхом статистичної обробки великої кількості вимірів осіб
однієї статі, віку, професії, які мешкають на одній місцевості. Стандарти
вміщують загальні або групові середні величини, які характеризують середні
значення для всього колективу.
Фізичний розвиток оцінюють в залежності від ступеня відхилення загальних його
ознак від середніх (стандартних) значень. Для цього необхідно:
а) визначити вік обстежуваного в роках;
б) знайти різницю між індивідуальними показниками росту, маси, окружності
грудної клітини в паузі та їх середніми значеннями для даної віково-статевої
групи;
в) знайти частку від поділеної вище різниці на середнє квадратичне відхилення
(у) кожного показника. Якщо частка менше у± 0,67, дана ознака фізичного
розвитку визначається як норма; якщо більша у± 0,67, але не більша від у± 2,
показник оцінюється як вищий або нижчий за середній; а якщо частка перевищує у±
2, то ознака оцінюється як висока, або низька [70].
2. Індекси являють собою визначене арифметичне співвідношення двох або трьох
познак фізичного розвитку та функціональних показників [66]. Нами були
визначені такі індекси:
а) індекс Кетле, г (ваго-ростовий, г) – визначає, скільки грамів маси повинно
припадати