Вы здесь

Стратегії розуміння учнями творчих задач у звичайних та ускладнених умовах.

Автор: 
Гулько Юлія Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U003831
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
Дослідження стратегіальних тенденцій розуміння учнями творчих задач у звичайних
умовах
2.1. Особливості розумової діяльності учнів 11 - 12 років
Проведене дослідження спрямоване на вивчення стратегіальних тенденцій розуміння
творчих задач учнями. У констатуючому експерименті взяли участь 150 учнів
середніх класів загальноосвітньої школи. Досліджуваних учнів віком 11-12 років
прийнято відносити до молодшого підліткового віку. Л.С.Виготський писав про те,
що дійсне понятійне, теоретичне мислення розвивається саме у підлітковому віці
[42]. В цей період розвивається система взаємопов'язаних розумових операцій,
таких як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, узагальнення,
конкретизація, вдосконалюється форма суджень, міркувань і умовиводів,
формується здатність усвідомлювати власний процес мислення, стежити за ним,
контролювати. Отже, активно розвивається теоретичне рефлексивне мислення. Деякі
психологи відносять дітей віком 11 років до молодших школярів, інші вважають їх
підлітками, тобто відносять до старшої школи. Г.А. Цукерман школярів
десяти-дванадцяти років образно називає "нічиєю землею" у віковій психології
[192]. Молодших підлітків називають ще учнями середнього шкільного віку.
Характер їхнього навчання відрізняється від навчання молодших школярів. Від
учнів цього віку вимагають вже більшої самостійності у навчанні і вони
оволодівають більш складними і новими формами вивчення. Це вимагає від учнів
нових способів розумової діяльності. Згідно із дослідженнями О.М. Авраменко,
процеси пам’яті таких учнів стають більш вибірковими, учні краще обдумують і
аналізують матеріал, навчаються краще відтворювати текст “своїми словами”, а
для цього потрібно зрозуміти основну думку певної статті чи уривка тексту.
Однак при цьому встановлення логічних зв’язків за внутрішнім змістом учням
дається нелегко. Пам’ять і мислення в них більш прикуті до конкретності й тому,
стверджує автор, учні середнього шкільного віку більше схильні використовувати
звичні зовнішні асоціації, ніж встановлювати внутрішні зв’язки [1]. Складність
переходу на новий ступінь розумового розвитку учнів 11–12 років визначають ряд
психологів, які вивчали особливості розумової діяльності молодших підлітків
(Н.Ф. Добринін, Л.І. Божович, Г.С. Костюк, С.Л. Рубінштейн тощо). Так
Н.Ф.Добринін визначав 5 і 6 класи як найбільш важкі порівняно із 7 класом. В
цей час перед учнями постає задача більш широких і глибоких мисленнєвих
узагальнень, що охоплюють велику кількість предметів і явищ. Окремі труднощі
викликає збільшення кількості нових предметів, які потрібно вивчати учню,
встановлення і осмислення глибоких зв’язків між новими предметами. Умови, в
яких знаходиться молодший підліток на уроці в школі, сприяють розвитку його
мислення, активізують розумову діяльність. Учень цього віку засвоює наукові
поняття і оперує ними, висловлює багато загальних суджень, його розумова
діяльність починає носити більш абстрактний характер, він легше виокремлює
головне, суттєве і другорядне. Однак Н.Ф. Добринін зазначає, що перехід від
конкретного до абстрактного мислення дається нелегко і цей період носить
суперечливий характер. Однією із таких суперечностей є протиставлення
одиничного і загального, конкретного і абстрактного. Підліток вчиться
узагальнювати явища на основі більш глибокого аналізу і синтезу, ніж це було
раніше. Допомогу в цьому чинить система теоретичних знань, які засвоює учень в
процесі навчання [56]. Тобто всі інтелектуальні операції тісно пов’язані із
характером знань, які засвоює учень у школі.
Л.І. Божович визначає молодшого підлітка, тобто учня 5 - 6 класів, як найбільш
типового, найбільш яскраво вираженого школяра [27, с.29]. У своїх дослідженнях
вона доводить, що розумова діяльність учнів, які не мали справи із засвоєнням
навчального теоретичного матеріалу, відрізняється тим, що їх судження (іншими
словами, пояснення або розуміння наукових фактів) відносяться лише до одного
окремого випадку і при цьому спираються або на якусь одну ознаку предмета, або
на ознаки, які можуть бути об’єднані і співвіднесені за допомогою конкретного
узагальнення. Свої судження стосовно конкретних наукових законів (фізики)
молодші підлітки не співвідносили одне з одним і не намагалися знайти якийсь
загальний принцип. У кожному конкретному випадку вони шукали свою причину, своє
розуміння конкретного фізичного явища. Наведені вченими дані свідчать, що
абстрактні форми мислення знаходяться у молодшого підлітка у стані формування.
Г.С. Костюком показано, що мислення цих учнів пронизує процеси уваги,
сприймання і пам’яті, його роль підвищується у мовленні, уяві і емоційному
житті. Всі розумові процеси учнів розвиваються під час навчання. У пізнавальній
діяльності учнів цього віку відчувається тяга до розуміння об’єктів оточуючої
дійсності. Розумові операції диференціюються за конкретними пізнавальними
цілями [104, с. 127]. Одним із показників посилення мисленнєвої активності
підлітків виступає критицизм, завдяки якому підлітки піддають сумніву деякі
факти і твердження. Іншим показником зрілої мисленнєвої активності Г.С.Костюк
називає потребу учнів знаходити категоричну відповідь на запитання, що
стосуються причинно-наслідкових зв’язків у суспільних і природних явищах.
Відмічається й інтерес учнів до завдань, виконання яких потребує активної
розумової діяльності. Особливо учні звертають увагу на інформацію, яка вимагає
міркувань, кмітливості. Відмінності мислення молодших підлітків полягають у
вдосконаленні процесів порівняння пізнаваних об’єктів, конкретизації
абстрактних понять, формування супідрядності і системнос