Вы здесь

Вивчення продуктивності свиней миргородської породи в залежності від генетичної подібності батьківських пар

Автор: 
Цибенко Володимир Григорович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U004439
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Власні дослідження
2.1. Матеріал і методи досліджень.
2.1.1. Час, об’єм, методична схема, місце і умови проведення експериментальних
досліджень.
Науково-виробничі дослідження проведені протягом 2003- 2005 років в умовах
дослідного господарства ім. Декабристів Полтавської області та в лабораторіях
Інституту свинарства ім. О.В. Квасницького УААН.
Матеріалом досліджень були свині миргородської породи, які належали до 12 родин
та 6 ліній, представляючи більше 50% генеалогічної структури популяції.
Миргородська порода свиней, яка згідно диференційованої селекції відноситься до
материнського генотипу, характеризується високою багатоплідністю, збереженістю
поросят, інтенсивністю росту молодняку, унікальними якостями м’яса і значним
вмістом жиру, особливо внутрішнього.
Заводське стадо племзаводу ім. Декабристів відноситься до найстаріших по
розведенню свиней миргородської породи. Основним напрямком діяльності визначено
поліпшення племінної цінності особин та збереження зникаючого генотипу. Тому
племзавод утримує навіть менш продуктивні лінії та родини, запобігаючи звуженню
біологічного різноманіття популяції. В результаті такого підходу до племінної
роботи багатоплідність маток вар’ює в межах 9-15 голів при збереженності
90-93%. Скоростиглість молодняку свиней як на вирощуванні, так і відгодівлі теж
не однорідна – 239-270 днів.
За незначним поповненням стада завозними тваринами, племінна робота з лініями і
родинами здійснюється методом закритої селекції з внутріпородним кросом ліній.
Експериментальні дослідження було передбачено за спеціально розробленою
методичною схемою (рис. 2.1).
Рис.2.1. Загальна схема досліджень
З метою проведення науково-господарського досліду було сформовано 4 піддослідні
групи по 10-12 основних свиноматок в кожній (табл. 2.1). Для їх парування
згідно генетичної подібності, використовували 8-10 кнурів. Парування
здійснювали природним методом.
Таблиця 2.1.
Науково-методична схема досліджень.
Піддослідні
групи
Призначення-груп
Генетична подібність тварин (по Шапоружу)
Кількість тварин у групі, голів
маток
кнурів
контрольна
Аутбридинг
10-12
8-10
ІІ
дослідна
І-І
10-12
8-10
ІІІ
дослідна
ІІ-ІІ
10-12
8-10
IV
дослідна
ІІІ-ІІІ
10-12
8-10
Продуктивні якості свиноматок оцінювали за багатоплідністю, збереженістю, масою
гнізда поросят в 2 місяці та середньою масою кожного поросяти при відлученні.
Відлучені для подальшого вивчення тварини (1 свинка і 1 кастрат з кожного
гнізда) поставлені на дорощування, а при досягненні живої маси 28-30 кг – на
контрольну відгодівлю. Протягом відгодівлі тварин щомісячно зважували,
визначали середньодобові і відносні прирости живої маси. Для визначення
динаміки росту проводили лінійні проміри з метою вивчення індексів тілобудови.
Відгодівельні якості визначали за:
віком досягнення живої маси 100 кг, дні;
середньодобовим приростом, г;
витратою корму на 1 кг приросту при відгодівлі до 100 кг, корм. од.
Забій піддослідних тварин проведено в умовах господарства.
Утримання піддослідних тварин було згідно прийнятої в господарстві технології.
Кнурів-плідників утримували по 2-5 голів в станку з обов’язковим моціоном
незалежно від пори року. Холості та свиноматки І половини поросності – по 10
голів в станку. Поросні матки ІІ половини поросності та підсисні в
індивідуальних станках. Поросята групи 0-2 місяці утримувались в
індивідуальному станку з виділеним місцем для лігва.
Опороси проходили у весняно-літній період. Молодняк на дорощуванні утримували в
станках по 10 голів в кожному, на відгодівлі – по 20 голів в умовах літнього
табору, а в зимовий період –по 10 голів в станку.
Годівля піддослідних свиней здійснювалась згідно наведених раціонів для різних
статево-вікових груп. Поросят-сисунів підгодівлю розпочинають з 7-го дня в
“їдальнях”.
2.1.2. Загальні методики досліджень.
Для визначення генетичної подібності кнурів і маток при їх підборі та ступеня
інбридингу молодняку використовували методи обліку інбридингу, запропоновані
Шапоружем, Пушем та Райтом-Кисловським [110].
Зміст визначення інбридингу по методиці Шапоружа полягає в підрахунку рядів
поколінь, які відділяють від пробанда загального предка, що зустрічається з
обох боків родоводу. Ці ряди позначають римськими цифрами, при цьому
батьківське покоління вважається першим (І), дідівське – ІІ і т.д.
Використовуючи спосіб запису ступеня інбридингу по Шапоружу та класифікації
піддослідні групи розподілились: поєднання тварин в ступні І-І (сестра-брат)
кровозмішування І ступеня, ІІ-ІІ – (брат-сестра) – кровозмішування 2 ступеня,
ІІІ-ІІІ – близькоспоріднене родство 4 ступеня, аутбредні тварини – неспоріднені
за генетичною основою батьків.
Сутність методу Райта-Кисловського по обліку гомозиготності полягає в тому, що
більшість селекційних ознак є полігенними, а отже нащадки будь-якої пари
батьків можуть бути за одними генами гомозиготними, а за іншими –
гетерозиготними. Облік гомозиготності по Кисловському характеризується тим, що
використовується формула:
Fx = ,
При цьому одиниця вираховується, а не додається як по Райту, але рахунок
поколінь (рядів предків) починається з батьківського.
Згідно цієї формули ступінь інбридингу складає – І група – аутбредна, ІІ група
– (І-І) – 50%, ІІ1 група – (ІІ-ІІ) – 12,5% IV група (ІІІ-ІІІ) – 3,12%.
Коефіцієнт генетичної подібності між тваринами (кнур і матка) визначали по
Шапоружу та Райту:
Fxy = , де
Fxy – коефіцієнт зростання генетичної подібності між тваринами x i y;
n, n1 – число поколінь від порівнюючих особин до загального предка в родоводі
кожного з них;
Fx – коефіцієнт інбридингу тварини, яка підлягає аналізу;
fa - коефіцієнт інбридингу д