Вы здесь

Клініко-патогенетична характеристика та лікування хронічного панкренатиту на тлі атероскларозу черевної аорти та мезентеріальних артерій

Автор: 
Агапова Наталя Геннадіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U004632
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ВИКОРИСТАНІ МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика обстежених хворих.
Нами обстежено 120 хворих на ХП на тлі ХАІ, пов’язаної з атеросклерозом ЧВА та
мезентеріальних артерій (за Міжнародною класифікацією хвороб Х перегляду коди
І70.0, К55.1). Таким чином ХП у наших хворих ми вважали ішемічним, тобто ХІП
(за Міжнародною класифікацією хвороб Х перегляду код К86.1). Усі хворі
обстежувалися та лікувалися в гастроентерологічному відділенні клініки
внутрішніх хвороб №1 Донецького державного медичного університету
ім. М. Горького в період з січня 2004 р. до квітня 2006 р.
За статтю, віком, давністю захворювання хворі розподілилися таким чином (табл.
2.1).
Таблиця 2.1
Розподіл хворих на ХІП за статтю, віком, давністю захворювання
Показники
Стать
Вік
Давність захворювання
Хворі на ХІП
(n = 120)
Чоловіки
Жінки
від 50 до 59 років
від 60 до 69 років
понад 70 років
до 1 року
від 1 до 5 років
Від 5 до 10 років
Понад 10 років
Абс.
57
63
32
54
34
38
44
29
47,5
52,5
26,7
45,0
28,3
7,5
31,6
36,7
24,2
Примітка: тут і в інших таблицях n — кількість обстежених.
З наведених у табл. 2.1 даних видно, що кількість обстежених чоловіків та жінок
суттєво не відрізнялася. Можливо, це пов’язано з тим, що на атеросклероз
хворіють пацієнти будь-якої статі. Крім того, такий поділ обстежених хворих
говорить на користь саме ішемічної етіології ХП. Якби у хворих домінував
алкогольний ХП, то серед обстежених було б більше чоловіків, а коли б переважав
біліарний ХП, то серед обстежених були б переважно жінки.
Вік хворих коливався в інтервалі від 50 до 80 років, але частіше вік обстежених
був у межах від 60 до 70 років (табл. 2.1, рис. 2.1). Такий розподіл хворих за
віком також є логічним та обґрунтованим: ХАІ у віці до 60 років розвивається не
часто, тому що больовий синдром, пов’язаний з ішемією органів черевної
порожнини, розвивається при вираженому атеросклерозі при звуженні просвіту
судин більше, ніж на половину [110]. Імовірно, що у віці до 60 років
атеросклероз рідко сягає такої вираженості, тому клінічні прояви ще не
розвиваються, хворі за медичною допомогою звертаються рідко. У віці від 60
років атеросклероз вже виразніший, тому хворі у такому віці становили більшість
обстежених. Хворих віком за 70 років було трохи менше, тому що, на нашу думку,
при вираженому атеросклерозі, особливо із залученням артерій серця, головного
мозку, тривалість життя обмежена. Крім того, такі пацієнти, можливо, частіше
звертаються до кардіологів та невропатологів, ніж до гастроентерологів.
Рис. 2.1. Розподіл хворих на ХІП за віком.
Давність захворювання у більшості випадків була від 5 до 10 років (рис. 2.2).
Із давністю захворювання понад 10 років хворі зустрічалися рідше, тому що при
такій тривалості є велика імовірність ускладнень. Такі хворі часто
спостерігаються у хірургів, тому що їм було проведено оперативне втручання.
Хворі з давністю захворювання до 1 року та від 1 до 5 років також зустрічалися
рідше, ніж хворі з давністю хвороби від 5 до 10 років. Ми пов’язуємо це з тим,
що діагноз ХАІ зазвичай ставиться пізно; до встановлення правильного діагнозу
хворі, як правило, лікуються від хвороб, діагноз яких встановлений неправильно.
Тільки після багатьох обстежень, неефективного лікування, які проводяться
протягом кількох років, встановлюють діагноз ХАІ. Тому серед обстежених нами
хворих переважали пацієнти з давністю хвороби від 5 до 10 років.
Рис. 2.2. Розподіл обстежених хворих на ХІП за давністю захворювання.
Обстежено 30 осіб які увійшли до контрольної групи. Серед них було 19 (63,3%)
практично здорових та 11 (36,7%) хворих на ІХС і ГХ, у яких захворювання
знаходились у стабільній фазі, а хворі не отримували спеціального лікування.
Причому стать і вік цих обстежених були порівняні із статтю і віком хворих. Вік
осіб які склали контрольну групу коливався від 50 до 65 років, серед цих
обстежених було 14 (46,7%) чоловіків і 16 (53,3%) жінок. Ці обстежені увійшли
до контрольної групи.
У всіх хворих були з’ясовані скарги, анамнез, проведене об’єктивне, лабораторне
та інструментальне дослідження.
Інтенсивність болю та інших суб’єктивних проявів ХІП оцінювалася за
напівкількісною шкалою:
0 балів — прояви відсутні;
1 бал — прояви мінімальні;
2 бали — прояви помірні;
3 бали — прояви виразні або дуже виразні.
З урахуванням цієї шкали підраховували середні ступені тяжкості (ССТ)
різноманітних клінічних проявів за формулою 2.1:
ССТ = (2.1),
де ССТ — середній ступінь тяжкості клінічних проявів;
а — кількість хворих з вираженістю ознаки в 1 бал;
b — кількість хворих з вираженістю ознаки в 2 бали;
c — кількість хворих з вираженістю ознаки в 3 бали;
d — кількість хворих з відсутністю ознаки.
Обстежені хворі мали супутні захворювання: ІХС — 102 (85,0%), ГХ (I–II ст.) —
72 (60,0%), атеросклеротична енцефалопатія — 65 (54,2%), цукровий діабет — 20
(16,7%), варикозна хвороба нижніх кінцівок — 33 (27,5%), облітеруючий
атеросклероз нижніх кінцівок — 6 (5,0%) хворих. Крім того, в обстежених
пацієнтів діагностовано жовчнокам’яну хворобу — у 38 (31,7%) хворих, причому у
29 (24,2%) була проведена холецистектомія за кілька років до надходження у нашу
клініку. У 32 (26,7%) хворих було виявлено хронічний гепатит — неактивний або з
мінімальною активністю (у 16 хворих гепатит був криптогенний, у 9 діагностовано
неалкогольний стеатогепатит, у 7 — неспецифічний реактивний гепатит). 24
(20,0%) пацієнта страждали на синдром подразненої кишки; 38 (31,7%) — на
хронічний гастродуоденіт; 25 (20,8%) — на виразкову хворобу (неактивна фаза);
26 (21,6%) — на гастроезофагіальну рефлюксну хворобу; 10 (8,3%) — на хронічний