Вы здесь

Психологічні чинники екзистенціальної фрустрації особистості

Автор: 
Вовк Ана Олександрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U004727
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДОЛОГІЧНІ ЗАСАДИ ТА ОРГАНІЗАЦІЯ ДОСЛІДЖЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНИХ ЧИННИКІВ
ЕКЗИСТЕНЦІАЛЬНОЇ ФРУСТРАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ
2.1. Обґрунтування вибору групи для дослідження психологічних чинників
екзистенціальної фрустрації особистості
У дослідженні була задіяна 151 особа віком від 17 до 23 років, студенти різних
курсів факультетів міжнародних відносин, історичного, географічного,
механіко-математичного, хімічного, філологічного, геологічного, філософського
факультетів Львівського національного університету імені Івана Франка. Для
дослідження даної проблеми ми обрали студентів вищого закладу освіти тому, що в
зв’язку із зміною соціального статусу студенти переживають психологічну кризу,
яка часто набуває форми екзистенціальної фрустрації. В цьому віці дуже великого
значення для людини набуває ціннісно-орієнтувальна діяльність. В той самий час
ця екзистенціальна криза здебільшого є першою, людина ще не встигла пройти
через важкі розчарування і життєві невдачі; факт навчання молодої людини у
вищому закладі освіти є своєрідним гарантом, що поки що життя в неї складалося
більш-менш благополучно, і тому можна казати про максимальну обумовленість
психологічної кризи саме внутрішніми чинниками.
Багато дослідників (Б. Ананьєв [11], М. Боришевський [31], В. Васютинський
[64], С. Максименко [150], І. Маноха [154], Е. Носенко [168], М. Шевчук [244]
та інші) наголошують на важливості студентського етапу становлення особистості.
Студентський вік – це період життя, пов’язаний із здобуттям вищої освіти, що
охоплює достатній віковий діапазон: періоди пізньої юності чи ранньої
дорослості. В деяких класифікаціях, в яких за критерій періодизації приймається
принцип соціалізації індивіда, студентський вік розглядається як спеціальна
онтогенетична стадія. На думку Б.Г.Ананьєва [11], студентський вік є
сенситивним періодом для розвитку соціогенних потенцій людини. Як специфічна
соціальна група студентство характеризується особливими умовами життя, праці та
побуту, соціальною поведінкою і психологією, системою соціальних цінностей.
Студентський вік пов’язаний із становленням характеру, соціальним дозріванням,
формуванням індивідуального стилю діяльності.
Як специфічні чинники розвитку особистості студентів виділяються набуття вищої
освіти, а також професійне становлення особистості. Психологічні характеристики
цього віку відрізняються складністю і суперечливістю, що визначає його кризовий
характер. До специфічних особливостей студентського віку належать: висока
інтенсивність спілкування, спрямованість до нових ідей і перетворень, наявність
проблеми пошуку сенсу життя, підвищена сприйнятливість і схильність до ризику,
виразність мотивів особистісного і соціального престижу, більш низький,
порівняно з іншими групами молоді, рівень розвитку відповідальності,
ініціативності й самостійності, суперечливість внутрішнього світу тощо.
До визначальних особливостей емоційних процесів студентів насамперед
відносяться: велика інтенсивність переживань (особливо інтелектуальних
почуттів), їх розмаїття. Юнацький вік як перехідний до дорослості
характеризується підвищеною емоційністю і емоційною напруженістю, що пов’язано
з наявністю психологічних труднощів дорослішання, суперечливістю рівня домагань
і образу Я особистості. Характерними рисами емоційності в цей період є емоційна
сприйнятливість, відкритість новим враженням, яка виражається в тому, що
предметом емоційних хвилювань стають міжособистісні стосунки, сенситивність до
переживань інших людей. Ще однією особливістю юнацького віку є більша
(порівняно з підлітками) здатність контролювати прояви емоційної сфери, яка
основана на можливості прогнозувати розвиток подій, стриманість у прояві
почуттів тощо. До кінця юнацького періоду врівноважується емоційна сфера,
основні компоненти емоційної регуляції (вибірковість і адекватність ситуації)
стають повністю сформованими, проте помітна певна гіпертрофованість і дещо
абстрактна незадоволеність життям, собою, іншими. Спостерігається особлива
важливість юнацького періоду розвитку емоцій для всього процесу розвитку. Цю
думку висловив П.М.Якобсон [248, c.153]. Почуття, пережиті в юнацькому віці,
згідно з його твердженням, створюють особливий „фонд” емоційних переживань, які
мають значення для подальшого розвитку та зростання. Як пише Ю.Лановенко [130,
c.117], для віку 17-20 років узагальнено специфічними переживаннями при
реалізації смисложиттєво значущих потреб є „трикутник” почуттів, вершини якого
складають страх, віра і образа (вони є сутнісними почуттями людської
екзистенції). Страх – це зворотній бік бажання досягнути об’єкта потреби:
відчувається тривога за майбутню невдачу в досягненні. Віра виникає як
впевненість в істинності своїх бажань. Образа є реакцією на підтвердження
страху за невиправдання сподівань. Поява цих переживань, на думку Ю.Лановенко,
не залежить від того, чи відбуватиметься чи ні задоволення смисложиттєво
значущих потреб.
Психологічний зміст юнацького періоду пов’язаний із розвитком самосвідомості.
Для цієї вікової категорії характерним є процес активного становлення
особистості, особистісне і професійне самовизначення. У віковий період 17-19
років, з одного боку, зростають інтелектуальні здібності людини, а з іншого –
усвідомлюється потреба у чіткій ціннісній орієнтації, у розвитку свідомості,
намагання простежити причини соціальних явищ, пізнати закони природи. Початком
свідомого сенсожиттєвого визначення вважається підлітковий і юнацький вік, коли
відбувається формування самосвідомості в цілому. Питання про сенс життя
зароджується спочатку в вигляді деякої дифузної мрії і вирос