Вы здесь

Ефективне використання електронних документів мережі Інтернет в тележурналістиці

Автор: 
Снурнікова Юлія Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U004732
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕЛЕКТРОННІ ДОКУМЕНТИ МЕРЕЖІ ІНТЕРНЕТ ЯК ДЖЕРЕЛО ПРОФЕСІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ДЛЯ
ТЕЛЕЖУРНАЛІСТІВ: КОРИСТУВАЦЬКИЙ ПІДХІД
2.1. Роль електронних документів Інтернету в професійній діяльності журналістів
та специфічні аспекти їх використання в тележурналістиці
Журналіст працює з фактами, подіями, свідченнями й коментарями, які
упорядковує, осмислює, витлумачує і подає у вигляді певного повідомлення. У
тому, як він викладає факти або висвітлює проблему, завжди виявляється його
індивідуальна авторська позиція, але при цьому, як правило, він завжди
спирається на документальні свідчення. У своїй роботі журналісти використовують
багато різних джерел інформації, і нині одним із таких джерел є електронні
документи мережі Інтернет.
Результати дослідження компанії Middleberg (проводяться щороку, останні – в
2005 р.), яка опитала понад 500 журналістів друкованих та електронних ЗМІ,
підтвердили, що на сьогоднішній день більшість журналістів використовують
Інтернет та його сервіси (E-mail, телеконференції) у щоденній практиці, і
більшість з опитаних погодилися, що Інтернет значно допомагає їм, покращуючи
якість роботи. Понад 70% відзначили, що постійно використовують корпоративні
Web-сайти для підготовки новин та E-mail – для відповіді на питання читачів
[36; 97].
Успішне функціонування сучасного телеканалу чи окремої телевізійної структури
сьогодні тим більше неможливо уявити без комп’ютерів, підключених до мережі
Інтернет, без використання множини електронних каталогів і баз даних, доступних
в онлайновому режимі. Залучення до участі в Інтернет-комунікаціях спільноти
тележурналістів, безумовно, сприяло певній реорганізації виробничих процесів на
телебаченні, що неодноразово підкреслювали автори багатьох наукових публікацій
[9; 35; 75; 118; 120; 127; 192; 225; 247; 249; 261; 388]. Насамперед, відбулася
зміна структурних підрозділів журналістської редакції (наприклад, створення
відділів підтримки Інтернет-версій у структурі телеканалів, які працюють за
принципом: новина – у телеефір і одночасно – на Web-сайт, або об’єднаних
«ньюз-румів» [386]), поява нових посад (таких, як адміністратор Web-сайту;
координатор з моніторингу повідомлень Інтернет-преси), удосконалення
журналістських методів роботи з інформацією (принципів пошуку, доступу до
необхідних джерел, обробки інформації, обміну відеоматеріалами).
Оскільки проблема доступу до інформації, про які б теми не йшла мова, була
вирішальною в журналістиці минулого сторіччя, поява Інтернет-технологій,
можливість доступу до широкого кола джерел для фахівців цієї галузі у
професійному сенсі стала своєрідним інформаційним проривом. По-перше,
скоротилися просторово-часові витрати на збирання інформації чи отримання
коментарів експертів не лише в даному регіоні (країні), а в усьому світі (якщо
така потреба виникає). По-друге, розширилася джерельна база для моніторингу
новин, проведення журналістських розслідувань і досліджень, орієнтованих на
вузькі цільові групи, підготовки будь-яких розгорнутих аналітичних матеріалів:
«чим більше фактів вони містять і чим ширші за обсягом, тим цінніші ці
матеріали», – наголошує Р. Реддік [388, с. 21]. А власне журналіст як людина,
що професійно працює з розмаїттям джерел інформації, має стати, як
висловлюється М. Павликова, «своєрідним навігатором у потоці інформації,
діяльність якого в першу чергу побудована на роботі з інформаційними мережами»
[225, с. 103].
Зрозуміло, неможливо уявити собі журналіста, який займається лише розсилкою та
отриманням інформації електронною поштою і бере участь лише в мережевих
дискусіях, віддає перевагу онлайновому коментарю замість традиційного інтерв’ю
віч-на-віч, відмовляється від цікавого відрядження та персональної присутності
на прес-конференції, обмежуючись повідомленнями Інтернет-агенцій. Основні
принципи роботи журналістів (навіть тих, які працюють в Інтернет-виданнях), з
огляду на професійні завдання, залишаються незмінними (як висловлюються деякі
дослідники, ще з часів барона фон Ройтера [31]): в інформаційному жанрі це
щоденний вихід «у світ», персональна присутність на важливих подіях і заходах,
збирання фактів і коментарів у «реальному» середовищі, спостереження за життям,
у якому власне й міститься значна частина новинарного матеріалу; в публіцистиці
– знання предмета, уміння бачити причини й наслідки, високий рівень володіння
словом [31; 225]. Адже «журналісти потрібні для того, щоб шукати та намацувати
певний вектор суспільного устрою. Формулювати ринок ідей і той шлях, яким
прямуємо. А інакше навіщо ми потрібні, якщо існує Інтернет?» [173, с. 3]. Однак
вже стає очевидним, що відкрите спілкування за моделлю «обличчя до обличчя» –
вже не єдиний вичерпний спосіб отримання журналістом необхідних даних. Нова
журналістська практика тому й названа новою, що нині в галузі ЗМІ з’явилася
досконаліша, порівняно з досвідом минулих років, система зв’язку з різними
рівнями комунікаційної піраміди, зокрема можливість розширеного доступу через
комп’ютерні мережі до урядової документації, що раніше було ускладненим або
неможливим [225]. Отже, коли йдеться про вплив Інтернет-технологій на
журналістську діяльність і певні трансформації, на наш погляд, слід говорити
головним чином про зміну засобів і технологій, удосконалення інструментів
професійної діяльності, коли до старих і вже перевірених способів і методів
роботи додаються нові. Таким чином, інформаційні ресурси Інтернету виконують у
діяльності журналістів, з одного боку, роль важливого допоміжного довідкового
метаджерела, що містить у собі всі можливі типи інформації (мультимедіа),
універсального інформаційного с