Вы здесь

Правове регулювання вищої юридичної освіти і науки в Росії в ХІХ ст. (на матеріалах українських губерній)

Автор: 
Войно-Данчишина Ольга Леонідівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U004802
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ НАВЧАЛЬНО-ОСВІТНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ЮРИДИЧНИХ
ФАКУЛЬТЕТАХ УНІВЕРСИТЕТІВ РОСІЇ В ХІХ СТ.
Проблемам правового регулювання вищої освіти, організаційно-нормативним
основам діяльності університетів присвячено чимало досліджень.
Історико-правовий аналіз організації навчально-освітньої діяльності на
юридичних факультетах Харківського, Київського і Новоросійського університетів
в XIX ст. дозволить одержати цілісне уявлення про систему вищої юридичної
освіти Росії, що склалася в українських губерніях.
Однією з основних закономірностей процесу правового регулювання російської
юриспруденції в XIX ст. була провідна роль у ньому державної влади. Саме
держава виступала як основне знаряддя тих перетворень, які здійснювалися у
сфері освіти, у тому числі і юридичної [287]. [38 Соболева Е.В. Организация
науки в пореформенной России. – Л.: Наука, 1983. – С. 149–150]
Освітні функції університетів, заснованих у XIX ст., спочатку перебували під
пильною увагою держави, а з моменту створення Міністерства народної освіти став
формуватися особливий напрям правового регулювання вищої освіти, в становленні
якого значну роль відігравали як університетські статути і інші затверджені
верховною владою акти, так і міністерські розпорядження. Правова регламентація
таких питань, як визначення навчальних дисциплін, що викладалися
студентам-юристам, створення кафедр юридичних факультетів, правила прийому,
переведення і випуску фахівців, здійснювалася державними структурами.
Проте, слід відзначити, що університетські колегії також брали участь у
нормотворчій діяльності, займалися розробкою документів і положень.
Університетам було надано самостійність у вирішенні деяких питань, що
стосувалися навчального процесу. Це знаходило своє відображення в локальних
нормативно-правових актах, що видавалися радами і факультетами .
Виникнення юридичної освіти в Росії традиційно пов’язується з ім’ям Петра I.
Єдиним способом набути знання про законодавство Росії в XVIII ст. була
безпосередня участь у правозастосовній практиці. Очевидно, що ці знання були
надбанням правителів, суддів, а так само осіб, що займалися діловодством:
стряпчих, дяків та ін. Прагнучи підняти рівень освіченості, Петро I заснував
при Академії наук у 1724 р. академічний університет [260]. [39 Проект об
учреждении Московского университета // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-ия Его
Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т.XIV. – С.287.]
Було законодавчо закріплено факультетську організацію університетської освіти.
Університет складався з трьох факультетів, у тому числі і юридичного.
У «Проекте учреждения Академии с назначением на содержание оной доходов»,
затвердженому указом Петра I в 1724 р., юриспруденція називалася «искусством
права» [261]. [40 Проект учреждения Академии с назначением на содержание оной
доходов // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии,
1830. – Т.VII. – С.287.]
З-поміж юридичних дисциплін передбачалося викладання «права натури» (природного
права – прим. авт.), права публічного, політики і етики.
У 1747 р. Регламентом Академії наук і мистецтв для юридичного факультету
університету наказувалося викладання прав натуральних, філософії практичної і
повчальної [266]. [41 Регламент Академии наук и художеств // ПСЗ. Собр. I. –
СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т.XII. – С.736.]
Більш-менш регулярний і науковий характер, як вважає Е.А.Скрипільов, юридична
освіта набула лише в Московському університеті [286]. [42 Скрипилев Е.А. О
юридическом образовании в дореволюционной России // Государство и право. –
2000. – № 9. – С. 81.]
Указом 1755 р. «Об учреждении Московського университета» у складі юридичного
факультету передбачалися три професори:
всієї юриспруденції (для викладання натуральних і народних прав і узаконень
Римської, стародавньої і нової імперії)
юриспруденції російської (для особливого навчання внутрішніх державних прав)
політики (для висвітлення «взаимных поведений, союзов и поступков государств»)
[260]. [43 Проект об учреждении Московского университета // ПСЗ. Собр. I. –
СПб.: Тип. II отд-ия Его Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т.XIV. – С.289.]
Лекції на факультеті читалися з таких навчальних дисциплін:
природне право народне (див. Додаток А);
загальне позитивне право;
римське право і його історія;
політика;
загальна енциклопедія права (див. Додаток А);
історія російського права;
практичне законодавство російське;
філософія.
У Московському університеті були закладені основи розвитку вищої юридичної
освіти. Історія розвитку юридичної науки і освіти, як вважає Е.В.Кузнєцов,
невіддільна від історії розвитку університетів [82]. [44 Кузнецов Э.В.
Философия права в России. – М.: Юрид. лит., 1989. – С. 33.]
Новий етап у розвитку юридичної освіти розпочався із приходом до влади
Олександра I. Цей період називають «золотою добою» російської освіти. Він
характеризується відкриттям нових навчальних закладів, зокрема університетів.
Першим вищим навчальним закладом в українських губерніях Росії став Харківський
університет, заснований у 1804 році [301]. [45 Устав Императорского
Харьковского университета // ПСЗ. Собр. I. – СПб.: Тип. II отд-ия Его
Императ.Велич. канцелярии, 1830. – Т.XXVШ. – С. 589–607.]
Він отримав Височайше затверджений Статут, згідно з яким в університеті з-поміж
інших було засновано етико-політичне відділення (§ 22).
Статут регулював усі питання навчального і наукового життя закладу, визначав
права і обов’язки всіх структурних підрозділів, викладацького складу,
студентства. Жоден із трьох наступних статутів (1835, 1863, 1884 рр.) не дав