Вы здесь

Формування психологічної готовності особистості до інноваційної діяльності

Автор: 
Соснюк Олег Петрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
3406U004945
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІЯ ТА МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Організаційні засади дослідження та критерії формування вибірки.
Ґрунтуючись на результатах проведеного теоретичного аналізу та виходячи з
визначення об`єкта, предмета та мети дослідження, нами були прийняті наступні
робочі положення:
1) тривале виконання професійних обов`язків викликає альтернації «Я-концепції»
фахівців, що виявляються в загальній установці на самодостатність в трудовій
діяльності та домінуванні стереотипів, сформованих в процесі
професіоналізації;
2) успішність трансформації професійних стереотипів визначає змістовний
контекст процесу адаптації спеціалістів до нових умов діяльності;
3) механізмом формування психологічної готовності фахівців до інноваційної
діяльності виступає розвиток здатності до самокорекції особистісної позиції у
ситуаціях професійної взаємодії.
Для перевірки цих положень нами визначались система емпіричних та
операціональних показників; розроблялись спеціалізовані програми процедурних
змін формувального експерименту; здійснювався добір методів діагностики та
математичної обробки результатів.
Методи та методики добирались таким чином, щоб забезпечити вивчення системи
уявлень досліджуваних про себе як професіонала та особливостей їх ставлення до
інновацій, а також фіксацію особистісних змін досліджуваних в процесі
формувального експерименту.
Відповідно до стандартів, які було розроблено Д.Кемпбеллом для розв’язання
такого типу завдань [99], дослідження проводилось за квазіексперементальним
планом в три етапи:
на першому етапі (1992-1997 рр.) досліджувалися особливості формування
психологічної готовності вчителів до інноваційної діяльності;
на другому етапі (1997-1998рр.) досліджувалися особливості формування
психологічної готовності менеджерів до інноваційної діяльності;
на третьому етапі (1999-2005 рр.) досліджувалися особливості формування
психологічної готовності журналістів до інноваційної діяльності.
Кожен з трьох етапів дослідження має чітко визначену загальну структуру, що
складається з 2-х стадій: стадії емпіричного (констатуючого) дослідження та
стадії формувального експерименту. Кожна стадія емпіричного дослідження
складалась з двох фаз (до- та післятренінгової діагностики).
Вибірка. У дослідженні приймали участь вчителі київських шкіл (№270 та №312),
студенти Київського національного університету імені Т.Г.Шевченко та
Кам`янець-Подільського педагогічного університету імені Огієнка, менеджери
центрального офісу хіміко-фармацевтичної компанії «БІОКОН», журналісти та
редактори відділів центральних та регіональних друкованих засобів масової
інформації.
Загальна кількість вибірки складає 156 осіб. З них 36 осіб приймали участь у
емпіричному досліджені у якості експертів, 120 осіб - у якості учасників
формувального експерименту (з них 74 – жінки, 46 – чоловіки).
Загальна кількість експертів для кожної соціономічної професії (вчителів,
менеджерів, журналістів) становила 12 осіб. При доборі експертів додатково
враховувався їх формальний статус у системі професійної взаємодії.
Для представників педагогічної професії у якості експертів було відібрано по 4
представники: шкільної адміністрації (2 директори шкіл, 2 заступники директорів
шкіл), вчителів-методистів, вчителів-спеціалістів.
Для менеджерів у якості експертів було відібрано по 4 представники: вищої
керівної ланки (топ-менеджерів), менеджерів середньої ланки,
менеджерів-виконавців.
Для журналістів у якості експертів було відібрано по 4 представники: вищої
керівної ланки (головних редакторів періодичних видань – газет та журналів),
редакторів відділів періодичних видань, журналістів с певною біт-спеціалізацією
(оглядачів, спеціальних кореспондентів).
Вибірка респондентів основних дослідницьких груп (учасників тренінгів) також
формувалась із дотриманням квотного принципу.
За критерієм стажу роботи учасники дослідження були відібрані у три пропорційні
групи:
для вчителів та журналістів: І група – стаж роботи до 5 років, ІІ група - стаж
роботи від 5 до 10 років, ІІІ група – стаж роботи перевищує 10 років;
для менеджерів: І група – початківці, ІІ група – стаж роботи до 2 років, ІІІ
група - стаж роботи більше 2 років).
Всього в якості учасників формувального експерименту прийняло участь 120
респондентів (40 вчителів, 40 менеджерів, 40 журналістів). До складу кожної
тренінгової групи входило 10 учасників. Додатковою обов’язковою умовою добору
респондентів було їх безпосереднє включення в інноваційні процеси за місцем
роботи.
2.2. Методичне забезпечення емпіричного дослідження.
Відповідно до розробленого дослідницького плану нами були визначені основні
напрямки вивчення особливостей впливу здатності до самокореції на формування
психологічної готовності особистості до інноваційної діяльності та здійснювався
добір методів дослідження.
На першій фазі стадії емпіричного дослідження нами досліджувались:
умови діяльності представників трьох соціономічних професій (вчителів,
менеджерів, журналістів) та ситуації професійної взаємодії, значимі з точки
зору впровадження нововведень;
ставлення обстежуваних до критичних ситуацій, пов`язаних із виконанням
професійної діяльності;
особливості особистісної активності фахівців на рівні узагальнених соціальних
установок;
ставлення респондентів до професійно значимих якостей.
Для визначення ситуацій професійної взаємодії, значущих з точки зору
впровадження нововведень, використовувався метод прогнозних експертних оцінок
(«делогронська» техніка) [222; 223]. Процедура передбачала залучення до участі
у досліджені експертів, котрі добирались в