Вы здесь

Стильові основи формування виконавської майстерності саксофоніста (у контексті музичної творчості ХІХ-ХХ століть).

Автор: 
Крупей Михайло Васильович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2006
Артикул:
0406U005004
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2 МИСЛИТЕЛЬНО-СТИЛЬОВІ СТЕРЕОТИПИ У ФОРМУВАННІ ХУДОЖНЬОЇ МАЙСТЕРНОСТІ
САКСОФОННОЇ ГРИ ...........97
2.1. Техніка гри на саксофоні як «згорнення» історико-стильових показників
виконавської
майстерності........................................................................98
2.2. Психологічні і морально-духовні стимули формування стилістичних
художньо-технічних ознак гри на
саксофоні.........................................125
2.3. Естетична еволюція критеріїв саксофонної майстерності в художній динаміці
та техніка перекладень для саксофона ................................142
ВИСНОВКИ
............................................................................................................................177
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
.......................................................182
ДОДАТОК А
........................................................................................................197
ДОДАТОК Б
........................................................................................................200
ВСТУП
Саксофон – новий вид професійного духового інструмента, що продовжив і, в
якійсь мірі, завершив еволюційний процес дерев’яного духового інструментарію
першої половини XIX століття, завдяки винахідницькій діяльності видатного
бельгійського музичного майстра Адольфа Сакса, який створив цей «тембро-голос»
і вписав одну з цікавих сторінок світової історії музичних інструментів.
Незважаючи на свою «відносну молодість» серед інструментарію сучасного
професійного вжитку, саксофон розповсюджений, популярний, естетично-повноцінний
інструмент у фаховому виконавстві з широкою палітрою художньо-виразових
засобів, що зумовлено попитом на нього у композиторській творчості і
естетичними перевагами його звучності для слухачів. Це підняло престиж
саксофонного виконавства у музичному мистецтві і культурі в світі, у тому числі
і в Україні. Запорукою успішного шляху саксофона в мистецтві служить також
довіра виконавцям та педагогам-саксофоністам, підтримка їхніх наполегливих
пошуків, направлених на удосконалення і відкриття нових якісних можливостей
інструмента та вирішення важливих проблем сучасної, в деякій мірі нової,
виконавської майстерності гри, як вираження процесу «дифузії» академічної,
джазової, популярної і сучасних авангардних сфер музичного мистецтва на межі
XX-XXI століть.
Протягом останніх трьох десятиліть відбулися позитивні зміни у розумінні
значення саксофона у розвитку культури і професійного музичного мистецтва нашої
держави. Відчутно збільшилась увага та інтерес до цього чудового сімейства
духових інструментів, особливо у напрямку музичного мистецтва, який заведено
називати академічним, на відміну від джазового, естрадно-популярного,
військово-церемоніальної та народної музики, де саксофон посів місце значно
раніше. В зв’язку з широким застосуванням групи саксофонів у сучасних складах
духових, джазових, естрадно-симфонічних оркестрів, використанням різних видів
із сімейства в оперно-симфонічних партитурах та різних складах: духових,
камерних, джазових і естрадних ансамблях, зростає необхідність у
виконавцях-саксофоністах, які професійно володіють універсальною мастерністю
цього виду мистецтва гри та педагогах для спеціальних закладів системи музичної
освіти і культури у нашій державі.
Вітчизняне професійне саксофонне виконавство та педагогічна практика пережили у
своєму розвитку досить складний шлях становлення, який почався у 1980-х роках,
і був тісно пов’язаний із введенням цієї нової спеціалізації в систему
спеціального професійного навчання музичних закладів мистецтва і культури.
Одночасно з накопиченням професійного досвіду відбувається активізація
виконавської і педагогічної діяльності саксофоністів з послідовним виходом їх
на міжнародний рівень, що створює умови для виховання нової генерації
виконавців і педагогів та формування вітчизняної школи гри на саксофоні.
Прагненння виконавців і педагогів-саксофоністів до наукового осмислення своєї
професійної діяльності, до поглиблення знань та виявлення закономірностей у
пошуках раціональних шляхів формування виконавської майстерності, у тому числі
вмінь і навичок та різних технічних елементів гри, які все частіше звертаються
до знань і досягнень, накопичених: у музикознавстві, психофізіології, медицині,
естетиці, музичній акустиці, філософії, біофізиці, теорії, методиці і
методології та ін., що є показником переходу від емпіризму до системних
наукових знань.
Однак, існує ряд проблем і факторів, стримуючих динамічний прогрес розвитку
виконавства на саксофоні та підготовки педагогів-фахівців. Одним із
найсерйозніших факторів, який гальмує подальший прогрес динамічного розвитку
вітчизняної саксофонної школи, є відставання фахової теорії від практики.
Тобто, на сучасному етапі розвитку саксофонного виконавства і педагогічної
практики в Україні очевидним є факт: виконавська та педагогічна практики далеко
випередили розвиток наукової саксофонної теорії і методики навчання грі на
цьому інструменті. Очевидна практична значимість загальних об’єктивних знань
про взаємодію виконавця і інструмента з одного боку, а з другого – емпірична
вузькоспрямованість узагальнень на основі суб’єктивного аналізу та поглядів
самих виконавців і педагогів-саксофоністів на різні питання професійного
виконавства та педагогіки в Україні, відкриває широке поле фахових пошуків,
мета яких ­– орієнтація і спрямування навчального процесу на підготовку
високопрофесійних спеціалістів-саксофоністів для вик