Вы здесь

Науково-методичні засади розробки стратегій розвитку регіональних систем охорони здоров'я

Автор: 
Арзянцева Дар`я Андріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000045
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ СТАНУ СИСТЕМИ ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1. Характеристика демографічної ситуації

Удосконалення регулювання медико-демографічною ситуацією на регіональному рівні потребує вивчення та розуміння процесів і явищ, які відбуваються, проведення їх аналізу з метою виявлення внутрішніх суперечностей та деформацій. Ґрунтуючись на територіальну специфіку організації системи охорони здоров'я, можна визначити стратегічні пріоритети на довгостроковий період, розробити комплекс ефективних заходів з метою забезпечення пропорційного та збалансованого розвитку цієї сфери, формування оптимальної моделі її функціонування.
Дослідження внутрішньорегіональних відмінностей та диспропорцій у діяльності охорони здоров'я, оцінка позитивних та негативних тенденцій її розвитку є одним із важливих завдань управлінської діяльності, що забезпечує необхідною інформацією при підготовці та прийнятті виважених рішень, стає основою для здійснення комплексної діагностики медико-демографічного стану регіону.
Вивчення територіальних особливостей в організації системи охорони здоров'я вимагає проведення системного аналізу низки спеціальних показників, які характеризують демографічну ситуацію та функціонування лікувально-профілактичних закладів. Лише при глибокому їх вивченні можна визначити ключові проблеми цієї сфери та розробити набір базових завдань, спрямованих на покращання медико-демографічної ситуації регіону. Тому, використовуючи дані офіційної статистичної звітності, матеріали Хмельницького обласного інформаційно-аналітичного центру охорони здоров'я, проведемо оцінку основних тенденцій розвитку системи охорони здоров'я у Хмельницькій області, проаналізуємо динаміку показників, що відображають відповідні процеси. Для того, щоб забезпечити об'єктивність висновків про наявність стійких залежностей та намічених змін, досліджуваний період, на думку фахівців, має становити не менше п'яти років. Крім того, доцільним є аналіз динаміки явищ у порівнянні із відповідними показниками за 1989 р., який органами державної статистики прийнятий як базовий.
Найбільш повно стан здоров'я населення області характеризують показники народжуваності, смертності, тривалості життя, захворюваності, інвалідності тощо.
За період 1989-2005 рр. чисельність населення області зменшилась на 172,7 тис. осіб і становила 1 349,9 тис. осіб у 2005 році (рис. 2.1). Зменшення кількості населення відбулося на 94,5 % за рахунок природного скорочення (перевищення смертності над народжуваністю) і лише на 5,5 % - за рахунок міграційних процесів [125, c.2].
Джерело. Складено автором за даними [81, с. 6],[84, с.7 ], [87, с.7].

Протягом останніх 5-х років фіксується майже однаковий розподіл жителів між містом і селом, чисельність населення зменшується на всій території, однак скорочення сільського населення відбувається більшими темпами. Кількість міських жителів знижується через природне скорочення, зумовлене соціально-економічними проблемами у регіоні та країні. У сільській місцевості наведені проблеми поглиблюються також відтоком молоді у міста.
За період 1989 - 2005 рр. чисельність сільського населення Хмельницької області зменшилась на 122,4 тис. осіб та нараховує 666,3 тис. жителів, що складає 47,8 % загальної кількості населення області [87, с.8]. У розрізі районів співвідношення між міським та сільським населенням коливається досить різко: від 1,72 % міського населення в Хмельницькому районі до 61,38 % в Полонському (додаток А). Динаміка структури населення за місцем проживання зображена на рис. 2.2.
Джерело. Складено автором за даними [125, с.11].

Сучасний стан відтворення населення Хмельницької області, як і держави у цілому, являє собою демографічну кризу. Показник природного приросту населення у 2001-2003 рр. коливався на рівні -8 ‰, за 2004 рік він зменшився до -7,4 ‰, але у 2005 році знов збільшився до -8,4 ‰. Для порівняння у базовому 1989 році він становив 1,6 ‰. Отже, для наступних років характерним є природне скорочення - з -3,6 ‰ у 1993 році (коли було вперше зареєстрований від'ємний приріст) до -8,4‰ у 2005 р. Динаміку природного руху населення Хмельницької області за період 1989 - 2005 рр. характеризує рис. 2.3.
Джерело. Складено автором за даними Хмельницького обласного управління статистики.

У 2005 році природне скорочення населення зафіксовано в усіх адміністративних територіях області, крім міста Хмельницького (природний приріст - 0,4 ‰), при цьому спостерігається збільшення даного показника в усіх районах за останні п'ять років. Кращі за обласні значення зафіксовані у місті Кам`янець-Подільському (-1 ‰), в Білогірському (-9,8 ‰) та Полонському районах (-9,6 ‰), однак це більше, ніж у попередні роки, коли найменший рівень природного скорочення по районах коливався від -5,3 до -7,3 ‰ (додаток Б).
Слід зазначити, що останній "пік" народжуваності в області зареєстровано у 1986 році - 14,8 осіб на 1000 населення. Для подальшого періоду (до 2001 року) характерне зниження народжуваності, коли вона досягла мінімального рівня - 8,3 ‰. В останні роки значення показника поступово підвищувались: з 8,5 ‰ у 2002 р. до 9,1 ‰ у 2004 р. та 9 ‰ у 2005 р. (Україна 2005 рік - 9 ‰). Вищі за середньообласний рівень мають Славутський (10,06 ‰), Полонський (9,9‰), Шепетівський (9,64 ‰) Старокостянтинівський (9,62 ‰) райони та місто Хмельницький (10,2 ‰). Найнижча народжуваність в Чемеровецькому (6,4 ‰), Старосинявському (7,2 ‰), Віньковецькому (7,7 ‰) районах (додаток Б). Такі низькі показники притаманні й іншим районам із переважно сільським населенням, що пояснюється недостатнім рівнем їх життя, низькими доходами, незабезпеченістю житлом, проблемами працевлаштування.
Ще одним тривожним фактором є те, що показник сумарного коефіцієнту народжуваності у Хмельницькій області щороку погіршується. Так, якщо у 1988 - 1989 рр. середня кількість дітей, народжених жінкою за все життя склала 2,2, то у 1995 - 1996 рр.