Вы здесь

Економіко-екологічна регламентація розвитку водогосподарського комплексу Поліського регіону України

Автор: 
Загоровська Ірина Зіновіївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000059
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЕКОНОМІКО-ЕКОЛОГІЧНА ОЦІНКА СУЧАСНОГО СТАНУ ВОДОГОСПОДАРСЬКОГО КОМПЛЕКСУ РЕГІОНУ

2.1. Обґрунтування необхідності проведення макроекономічної оцінки ВКР

Визначена нами територія Поліського регіону (Волинська, Рівненська, Житомирська і Чернігівська обл.) хоча дещо відрізняється від прийнятих за географічним і адміністративним принципом районування, являє собою єдиний водогосподарський комплекс з типовими для нього природогосподарськими умовами і складовими єдиного водного джерела. Зауважимо, що в такій територіальній інтерпретації комплекс поставлених в дослідженні проблем вирішується вперше.
На розвиток продуктивних сил Полісся впливають, перш за все, вигідне географічне положення цієї зони, а саме її розміщення на перетині важливих залізничних та автомобільних магістралей країни, які з'єднують західні кордони держави з великими індустріальними регіонами СНД, а також близькість до Європейських країн, наявність значних лісових ресурсів (майже третя частина зони покрита лісом), деяких видів корисних копалин (кам'яне вугілля, торф, вапно, крейда, пісок, глина, каоліни, граніти, гнейси, базальти, сировина для цементу та інші будівельні матеріали) [113, с.83].
Сприятливими в цілому слід визнати агрокліматичні умови для розвитку сільського господарства. Однак, внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, значна частина території цієї зони виявилась забрудненою радіонуклідами, що обмежує можливість для будь-якої, особливо сільськогосподарської діяльності, головним чином в північних та північно-західних районах.
У ретроспективному періоді в зоні Полісся відбувались в головним чином процеси накопичення промислового потенціалу, розвиток уже створених вузлів і центрів зосередженого виробництва. Інвестиційні кошти направлялись не тільки на реконструкцію та технічне переозброєння основних фондів, але і на нове будівництво, а також розширення діючих підприємств, серед яких переважали, головним чином, підприємства харчової, легкої, лісової, деревообробної та целюлозно-паперової, нафтохімічної, важкої промисловості, машинобудування, а також у промисловості будівельних матеріалів. Висока концентрація промислового виробництва зосереджена в обласних центрах Поліських областей.
Функціональна зона урбанізації охоплює значну (30...60 % території) частину областей при зростанні щільності населення (від 75 до 250 чол./км2 у залежності від області). В цілому для цієї зони доцільно рекомендувати інтенсифікацію розвитку і використання науково-виробничого і містобудівного потенціалу, сільського господарства переважно приміського типу та районів короткочасного відпочинку населення.
Найбільш перспективною в Поліссі є третя функціональна зона - охорона природно-рекреаційних ландшафтів регіонального та міждержавного і світового значення. Особливо слід наголосити на унікальній екосистемі Шацького природного національного парку, яка відіграє важливу соціально-екологічну і відтворюючу функцію не тільки для Поліських ландшафтів, а і в цілому для Європи. Тут не повинно мати місце промислове будівництво, але слід розвивати всі елементи інфраструктури, які будуть сприяти охороні та раціональному використанню природно-заповідних та природно-рекреаційних територій.
Важливим фактором розвитку сільського господарства в цій зоні є проведення науково - обґрунтованих осушувальних меліорацій, які необхідно здійснювати на перезволожених землях.
Таким чином, більш детальна оцінка перспектив розміщення та розвитку продуктивних сил областей Поліської зони наведена нижче, а в таблицях додатків М та Н наведені інформаційні дані Державної статистичної звітності про використання водних ресурсів в Україні за формою 2ТП-Водгосп про водокористування в басейнах річок Поліського регіону [128].
Волинська область. Згідно даних Головного управління статистики у Волинській області [136], останнім часом значних зрушень у розміщенні продуктивних сил Волинської області не відбувалось, деякі зміни проявилися, в основному, в розвитку і вдосконаленні тих промвузлів і центрів зосередження виробництва, що вже склалися. Інвестиційні кошти направлялись не лише на реконструкцію, технічне переобладнання, а й на нове будівництво, а також розширення діючих підприємств, серед яких були, головним чином, цукрові заводи, м'ясокомбінати, молокозаводи. Однак сучасний рівень розвитку харчової промисловості в області з ряду головних продуктів не дозволяє повністю задовольнити потреби населення, забезпечити необхідну переробку сільськогосподарської сировини.
Розвиток легкої промисловості відбувався в напрямку реконструкції льонозаводів, швейних та взуттєвих фабрик. Були введені нові потужності на меланжевій прядильно-ткацькій фабриці, збудовані взуттєва фабрика (Луцьк) та льонозавод (Камінь-Каширський), але, не дивлячись на це, галузь не досягла поки що такого економічного та технологічного рівня, який би дозволив наповнити споживчий ринок.
В ретроспективний період відбувалось нове будівництво і переобладнання низки підприємств важкої індустрії, серед яких вугільні шахти Львівсько-Волинського басейну біля Нововолинська, підприємства електротехнічного, автомобільного, сільськогосподарського машинобудування та приладобудування. Вступили до ладу завод спеціалізованого технологічного обладнання для електротехнічної промисловості (Нововолинськ), державний підшипниковий завод - 28 (Луцьк). Збільшувались потужності заводу "Ковельсільмаш"; реконструювався Луцький автозавод. Важливим і багатогалузевим промисловим центром області є місто Луцьк. Тут сконцентровано 0,5% загальної вартості основних промислово-виробничих фондів республіки, в той час як в інших містах області лише 0,01...0,12%. Саме в Луцьку знаходиться біля третини усіх промислових підприємств, виробляється біля половини товарної продукції області; на Луцьк припадає 100% усієї товарної продукції хімічної промисловості області; 75% - легкої індустрії та промисловості будівельних матеріалів, 46% - машинобудування та металообробки, 32% - харчової про