Вы здесь

Stabat Мater в аспекті жанрово-стильової динаміки

Автор: 
Беркій Ольга Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000168
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
STABAT МATER НА ЕТАПІ ФОРМУВАННЯ ТА СТАБІЛІЗАЦІЇ ЖАНРУ
(ВІД ЖОСКЕНА ДО ГАЙДНА).

Еволюція жанрово-стильових процесів, зазвичай, складається з трьох стадій: формування, стабілізації та дестабілізації. Стадія формування становить природній відбір і закріплення в конкретних музичних втіленнях властивостей змістовно-структурного плану та усвідомлення їх як системи нормативних жанрових критеріїв. Стадія стабілізації приводить до максимальної рівноваги між внутрішніми закономірностями організації матеріалу і зовнішніми умовами існування жанру. Порушення цього балансу поступово дестабілізує жанр. В історичному поступі Stabat Мater етап формування і стабілізації тривав від появи культових монодій Stabat Мater-секвенції та Stabat Мater-гимну до перших багатоголосних Stabat Мater-лауди та Stabat Мater-мотету і, зрештою, до закріплення в композиторській практиці жанрових взірців кантатного типу. Докладний розгляд стадій процесу формування та стабілізації жанру представлено в даному розділі.

2.1 Музичні витоки. Монодія:
секвенція, гимн та їх культове призначення

Перші згадки про музичну версію молитви Stabat Мater Dolorosa в культових процесіях містять італійські хроніки кінця XIV століття. До римо-католицького культового церемоніалу Stabat Мater увійшла в кінці XV століття як невід'ємна складова нової Меси Співчуття Благословенній Діві Марії - Stabant juxta crucem (Стояння під Хрестом) у вигляді секвенції22, виконуваної після Alleluia перед читанням Євангелія. Текст молитви не призначався спеціально для секвенції, але його симетрична віршована форма - трирядкові строфи (8+8+7), об'єднані попарно міцною ритмосхемою ААВ ССВ, виявилась структурно ідентичною.
З XIII століття секвенція втрачає сліди свого походження і існує водночас з культовим побутуванням як самостійний ліричний жанр, що сміливо запозичує образи та інтонаційно-лексичні знаки з невичерпного джерела народної піснетворчості. Саме тому постанова Тридентського Собору (1545-1563) виявилась безкомпромісною: з Меси було вилучено майже усі секвенції, в тому числі і Stabat Мater. На початку XVIII століття Папа Бенедикт XIII спеціальним дозволом повертає Stabat Мater літургійне призначення для меси Festum septem dolorum B.M.V (Семи скорбот Богородиці) від 15 вересня (Missale, 634-637). Таким чином, від 1727 року Stabat Мater долучилася до чотирьох секвенцій, що збереглися з цілого жанру в посттридентському хоралі23.
Секвенція Stabat Мater з "Liber usualis" занотована в 10-ти строфах, утворених мелодичною повторюваністю терцин всередині строфи. Музичні характеристики підкреслюють діатоніку, поступовість фаз інтонаційного розгортання, адинамічність ритмічної пульсації. Водночас мелодичному розвитку притаманна певна свобода викладу матеріалу, що нагадує про своє генетичне походження від юбіляції24 з її "мелодичним первенем" [44, с.15] та виконавською імпровізаційністю. Монодія організована міцним каркасом звуковисотних устоїв, єдиною системою завершальних інтонаційних зворотів, секундовим розспівом четвертого складу в перших двох рядках терцини (Додаток А.1).
Втративши статус секвенції у католицькій месі після постанови Тридентського собору, Stabat Мater тим не менш не зникла з церковної практики. Весь наступний період - до початку XVIII століття - вона побутувала в якості гимну Офіцію, виконуваного у п'ятницю 5-го тижня Великого посту, а також під час великопісних молебнів, запроваджених в пам'ять хресного шляху Ісуса Христа на Голгофу, що називаються "Стації" або "Хресна дорога". В Офіції, який включає усі служби добового циклу, крім меси, гимн Stabat Мater розподілений між Вечірнею - Vesperaе (1-10 терцини), Утренею - Matutinum (11-14 терцини) та Службою Часів - Laudes (15-20 терцини).
Мелодія гимну Stabat Мater з "Antiphonale Romanum" (чи зведеного зібрання "Liber usualis") супроводжує першу терцину молитви і повторюється у всіх наступних. (Додаток А.2)25.
Найбільш раннім джерелом секвенції вважають взірець 1410 року, занотований в рукописах XV століття богемського, австрійського та південно-німецького регіонів (Рlzen, Sedlic, Salzburg, Tegernsee). Найдавнішим записом 6-ти рядкової мелодії гимну з регулярною Stabat Мater-строфою є взірець з додатку (XV ст.) до "Dominikaner-Graduale" (XIV ст.) [290, с.1710].
Принципова відмінність між секвенцією та гимном полягає в особливостях мелодичного розвитку: в гимні однакового для усіх терцин, в секвенції нового в кожній шестирядковій строфі.
Подвійне трактування розподілу тексту Stabat Мater - в 10-ти шестирядкових строфах чи 20-ти терцинах - пов'язане із способом культового музичного побутування молитви: Stabat Мater-секвенція послуговується строфічним розподілом, натомість Stabat Мater-гимн обирає одиницею виміру терцину. В роботі використано обидва розподіли відповідно до індивідуального композиторського тлумачення. Строфи позначено римськими цифрами (від І до Х), терцини - арабськими (від 1 до 20).
Stabat Мater-секвенція та Stabat Мater-гимн в історичному поступі жанру перейшли періоди найбільших перемін. Як культові монодії вони залишаються відмежованими від швидкоплинностей метушливого світу позачасовістю і позапросторовістю церковного ритуалу. "Саме ця можливість вийти з течії звичного часу, начебто піднятись над буденним і пережити іншу реальність, і визначає принадність давньої монодії [44, с.14]". Імперсональні, позбавлені основних характеристик музики Нового часу (дискретності, регулярності, повторності, контрасту) монодії Stabat Мater сприймаються сьогодні символічно, як свого роду "звучаща ікона", семантичну глибину та духовний досвід якої ще належить осягнути.

2.2. Stabat Мater епохи Ренесансу. Мотет та лауда.

В еволюцію Stabat Мater епоха Відродження привнесла свіжий емоційній тонус, багатоголосне прочитання молитви та засвоєння нових прийомів письма (поліфонія строгого стилю). Вихідне музичне побутування Stabat Мater як