Вы здесь

Фінансове забезпечення заходів з ядерної та радіаційної безпеки

Автор: 
Коротка Тетяна Анатоліївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000296
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

розділ 2.1.), засвідчив, що ефективність функціонування державного регулювання фінансуванням ядерної та радіаційної безпеки значною мірою залежить від розвитку фінансово-економічних інструментів.
З одного боку, на сьогодні основне навантаження щодо безпечного управління системою РАВ лягає на державний бюджет, оскільки повністю відсутні позабюджетні джерела фінансування заходів із ядерної та радіаційної безпеки, зокрема спеціальний Державний фонд управління РАВ, а з другого боку, податкове і бюджетне законодавство не дасть змогу організувати будь-який позабюджетний фонд державних ресурсів.
Проте розглянемо можливі шляхи удосконалення національного законодавства і визначення шляхів та засобів створення Державного фонду управління радіоактивними відходами завдяки внесенню відповідних змін до чинного законодавства.

Рис. 3.3.1. Формування і використання фінансових ресурсів
Державного фонду управління радіоактивними відходами

Як зазначалося у розділі 2, пунктом 2 статті 16 Закону України "Про систему оподаткування"від 25 червня 1991 року №1251-XII [57] визначено, що державні й інші цільові фонди, які не передбачені цим законом, можуть формуватися тільки за рахунок прибутку підприємств, який залишається після виплати усіх податків і зборів (обов'язкових платежів), що визначені в статті 14 та 15 цього закону. Відрахування до таких фондів проводяться тільки на добровільних засадах.
Таким чином, державних фондів або будь-яких інших цільових фондів накопичення фінансових ресурсів із метою використання їх для управління РАВ і зняття з експлуатації й управління РАВ в Україні досі не створено, так само як і не сформовано механізму фінансування заходів із ядерної та радіаційної безпеки.
Спроби вирішити це питання є фрагментарними. Так, проблематика накопичення фінансових резервів на зняття з експлуатації започаткована в Законі України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" від 24 червня 2004 №1868-IV [67]. У цьому законі наведено визначення фінансового резерву як коштів цільового фінансування і цільових надходжень, що формуються експлуатуючою організацією (оператором) за час здійснення нею експлуатації ядерної установки на рахунку із спеціальним режимом використання й використовуються з метою фінансування розроблення проекту зняття з експлуатації відповідної ядерної установки та заходів, передбачених цим проектом.
Згідно зі статтею 5 цього закону порядок визначення розміру відрахувань експлуатуючої організації на спеціальний рахунок встановлюється і затверджується органом, уповноваженим Кабінетом Міністрів України, з моменту введення ядерної установки в експлуатацію. Розмір відрахувань експлуатуючої організації (оператора) на спеціальний рахунок ураховується при визначенні розміру тарифу. До затвердження проекту зняття з експлуатації ядерної установки розмір відрахувань експлуатуючої організації (оператора) на спеціальний рахунок визначається експертним шляхом у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, виходячи з концепції зняття з експлуатації ядерної установки, що діє на момент встановлення розміру відрахувань експлуатуючої організації (оператора) на спеціальний рахунок, та визначеної у встановленому порядку дати припинення експлуатації ядерної установки.
Проте цей закон має чимало недоліків і не розв'язує усіх проблем, пов'язаних із формуванням фінансових резервів для управління РАВ та зняття з експлуатації. Серед них:
по-перше, сфера дії закону стосується тільки атомних електростанцій, що на даний момент перебувають у комерційній експлуатації, і не враховує порядку накопичення фінансових резервів для управління РАВ іншими суб'єктами використання ядерної енергії, зокрема припинення діяльності й зняття з експлуатації науково-дослідних ядерних установок;
по-друге, не враховані питання фінансових відносин, пов'язані з передачею експлуатуючою організацією (оператором) радіоактивних відходів, що утворюються при знятті з експлуатації ядерної установки, спеціалізованому підприємству із поводження з радіоактивними відходами, зняттям з експлуатації ядерної установки, рішення про зняття з експлуатації якої було прийняте уповноваженим органом до закінчення встановленого у визначеному порядку строку її експлуатації;
по-третє, експлуатуюча організація (оператор) здійснює відрахування на спеціальний рахунок коштів, розмір яких визначається у відсотках від чистого доходу, отриманого нею від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг). Звідси виникає питання про облік витрат на управління РАВ, тобто чи мають вони враховуватись у собівартості продукції, на яке закон не дає чітких роз'яснень;
по-четверте, Закон України "Про систему оподаткування" не передбачає створення фонду зняття з експлуатації ядерної установки і спеціального Державного фонду управління радіоактивними відходами;
по-п`яте, у законі відсутні чіткі юридичні прописи і норми застосування фінансово-кредитних інструментів державного регулювання ядерної та радіаційної безпеки. Зауважимо, що така ситуація призвела до певних економічних наслідків, негативно позначившись на стані функціонування галузі, а саме:
* до початку 2005 року орган державного регулювання ціноутворення в електроенергетиці (НКРЕ) не враховував відповідних коштів при визначенні тарифу на електроенергію, що відпускається експлуатуючими організаціями;
* державні фонди або інші централізовані форми накопичення фінансових ресурсів на зняття з експлуатації АЕС і заходи управління РАВ АЕС та інших виробників РАВ в Україні не створені;
* експлуатуюча організація не формує резервів на передачу радіоактивних відходів, які утворюються при знятті з експлуатації ядерної установки, спеціалізованому підприємству із поводження з радіоактивними відходами і лише розпочинає формування внутрішніх резервів на зняття з експлуатації, але навіть при