Вы здесь

Оцінка рентабельності грошових потоків при управлінні фінансово-господарською діяльністю підприємства

Автор: 
Дюдюн Тетяна Юріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000367
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИЧНИЙ АПАРАТ ОЦІНКИ Й ОПТИМІЗАЦІЇ ГРОШОВИХ
ПОТОКІВ У РЕЗУЛЬТАТІ ЗДІЙСНЕННЯ ОПЕРАЦІЙНОЇ
ДІЯЛЬНОСТІ ПРОМИСЛОВИМИ ПІДПРИЄМСТВАМИ
2.1. Модель оцінки операційних грошових потоків підприємства
в розрізі власних коштів різного призначення
Здійснення підприємством операцій інвестиційного, фінансового й операційного характеру призводить до створення та руху грошових коштів. Останній виникає під впливом надходження й витрачання фінансових ресурсів. Рух коштів здійснюється безперервно і представлений фінансовими потоками. Практична діяльність будь-якого підприємства пов'язана з різними видами операцій, які генерують рух грошових коштів, певною мірою забезпечений їх надходженням і витрачанням. Рух грошових коштів є безперервним циклічним процесом.
Можна стверджувати, що раціональне управління фінансовими потоками передбачає досягнення функціональної фінансової рівноваги. Для більшості промислових підприємств вона пов'язана з рівновагою між чистим оборотним капіталом і потребою в наявності обігових коштів для його покриття. Враховуючи, що підприємство буде мати високі рейтингові позиції, як у інвесторів, так і в кредиторів, коли матиме високий рівень фінансової стійкості й незалежності, увага управлінської системи найбільше повинна зосереджуватись на наявності власних джерел фінансування власного оборотного капіталу. Для досягнення високої маневреності наявними ресурсами підприємству не бажано мати від'ємну величину грошового потоку, оскільки це призводить до необхідності залучення зовнішніх джерел фінансування, які мають платну основу. І у випадку, коли фінансова політика підприємства спрямована на економічне зростання,
найчастіше потреба в оборотному капіталі зростає, що вимагає підвищення контролю за вказаним процесом і встановлення економічно обґрунтованого співвідношення між власними й позиковими джерелами фінансування.
Віддаючи перевагу власним джерела фінансування для формування власного оборотного капіталу, доцільно виключати вплив амортизації, котра також у сучасних умовах може розглядатись як внутрішнє джерело фінансування й тимчасово використовуватись для формування власного оборотного капіталу.
Грошові потоки підприємства безпосередньо беруть участь у формуванні оборотного капіталу. Загальноприйнятим є твердження, що збільшення потреби в оборотному капіталі зменшує залишок грошових коштів, і навпаки. Вказане може пояснити ситуацію наявності позитивної суми валового грошового потоку й від'ємної величини залишку грошових коштів. Це означає, що отриманий прибуток не покриває виробничої потреби в оборотному капіталі.
Слід зазначити, що наявність позитивного чистого грошового потоку свідчить про досягнення фінансової рівноваги, гнучкості системи управління. Здійснюючи поточну фінансову діяльність, підприємство має забезпечити потреби в оборотному капіталі за рахунок постійного надходження виручки від реалізації продукції. Ефективним можна вважати функціонування підприємства у випадку, коли, задовольнивши вище зазначені потреби, управлінська система має у своєму розпорядженні кошти для фінансування інвестицій у необоротні активи.
Разом з тим, при значному розширенні запасів необхідно забезпечити економічно обґрунтоване співвідношення з темпами зростання обсягів реалізації. Якщо темпи росту оборотного капіталу будуть вищими, ніж темпи обсягу продажів, то на підприємстві буде зменшуватися сума позитивних грошових потоків і може виникати необхідність залучення великої суми кредитних ресурсів.
Таким чином, виникає необхідність установлювати економічно доцільну величину відволікання суми грошового потоку для формування власного оборотного капіталу. При цьому, будуючи фінансову політику підприємства, необхідно взяти до уваги стан розподілу чистого прибутку, дотримуючись заздалегідь визначених нормативів, забезпечувати соціально-економічні потреби підприємства тощо.
Для здійснення економіко-фінансової оцінки процесу відволікання коштів для задоволення потреб підприємства в оборотному капіталі необхідно мати надійний механізм регулювання цього процесу.
Для оцінки ролі грошових потоків у його здійсненні запропоновано коефіцієнт участі грошових потоків у формуванні власних обігових коштів, який розраховується за формулою:

або (2.1)
(2.2)
де - скоригований грошовий потік від операційної діяльності за звітний період на величину нарахованої амортизації;
- зміна величини власних обігових коштів за звітний період;
- сума валового грошового потоку, відповідно, позитивного й від'ємного, отриманих унаслідок здійснення операційної діяльності за звітний період;
- величина власного оборотного капіталу, відповідно, на кінець і початок звітного періоду;
- амортизаційний грошовий потік звітного періоду.
Показник участі грошових потоків у формуванні власних обігових коштів може використовуватись управлінською системою підприємства для побудови своєї фінансової політики, яка знаходиться під впливом дій зовнішнього й внутрішнього середовища.
Кількісне значення показника визначає ефективність грошових потоків і показує частку грошових коштів в одиниці власних оборотних коштів. Чим більше грошових коштів використано для формування власних оборотних коштів, тим ефективнішою є система управління грошовими потоками. Зростання суми власних обігових коштів обумовлює зростання фінансової незалежності підприємства від зовнішніх джерел фінансування, які надаються в позику й потребують виплати відсотків. Разом з тим, ринкові умови господарювання передбачають і доцільність використання позикових коштів за умови отримання позитивних результатів виробничо-господарської діяльності.
З іншого боку, потребує обґрунтування й прогнозування показника чистого грошового потоку, величина якого практично повинна бути величиною позитивною, але не призводити до зниження вартості ресурсів.
Враховуючи вищезазначене, показник участі грошови