Вы здесь

Математичні моделі в системах управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу вищих навчальних закладів

Автор: 
Мокіна Юлія Вікторівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
3407U000563
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕМАТИЧНІ МОДЕЛІ ОЦІНЮВАННЯ ДІЯЛЬНОСТІ НАУКОВО-ПЕДАГОГІЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ ВНЗ У СИСТЕМАХ УПРАВЛІННЯ ЕФЕКТИВНІСТЮ ЇХ ДІЯЛЬНОСТІ

2.1. Математичні моделі в системі управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу ВНЗ у напрямку підготовки науково-педагогічного персоналу та створення якісної наукової продукції

2.1.1. Синтез системи управління ефективністю діяльності професорсько-викладацького складу ВНЗ у напрямку підготовки науково-педагогічного персоналу та створення якісної наукової продукції та визначення основних її характеристик.
Загалом, формування будь-якої системи доцільно здійснювати із закладенням в неї бажаної концепції розвитку подій у необхідному напрямку, тобто доцільно обов'язково зазначати у системі необхідну мету. В свою чергу мета формулюється на класі понять, що описують стан системи. Тоді можна очікувати, що в процесі примусової еволюції система буде намагатися досягнути поставлену мету і таку систему можна цілком справедливо називати орієнтованою на мету. У такому разі управління системою, орієнтованою на мету, буде включати в себе певним чином координований вплив на цю систему з метою забезпечення необхідних властивостей чи станів [76].
Відповідно, справедливо стверджувати, що процес управління є певним примусом чи тиском на систему як на частину середовища, наслідком якого є коректування природного руху, заданого початковими умовами та обмінними процесами у системі з навколишнім середовищем. Процес зазначення мети, в свою чергу, пов'язаний із формулюванням вимог, що висуваються до результату управління певним етапом функціонування систем: або зазначені вимоги виконуються в певний момент часу, або ж бажаний стан досягається в результаті некерованого руху системи, який слідує за фазою управління.
На цю обставину звернув увагу ще Котарбінський Т. у своїй праці [62], визначивши її так: "Приступая к делу, мы должны заявить, что ключевыми понятиями динамики прогресса в нашем понимании являются понятия принудительной ситуации".
А Могилевський В.Д., описуючи у праці [76] процес створення систем, наводить такий приклад: "Примером ценностно-ориентированной системы может служить коллектив ученых, проводящих фундаментальные исследования. В этом случае не удается сформулировать конечный результат работы и приходится руководствоваться лишь рациональной ориентацией интеллектуальных усилий, причем последнюю на каждом этапе можно трактовать как очередную цель. При этом осознание ценности полученных результатов происходит по мере продвижения в неопознанное. Другой коллектив исследователей может иметь цель в виде, например, конструирования прибора с заданными характеристиками. Тогда его следует отнести к целеориентированной системе, а организация работ будет опираться на достижение промежуточных целей, составляющих базис некоторого сетевого графика."
Виходячи із задач, які стоять перед професорсько-викладацьким складом ВНЗ у напрямку підготовки висококваліфікованого науково-педагогічного персоналу та створення якісної наукової продукції, синтезуємо систему управління для цього виду діяльності та визначимо основні її характеристики.
Визначальна роль у процесі науково-педагогічної діяльності вищих навчальних закладів України відводиться докторам наук та професорам, які приймають безпосередню участь у двох надзвичайно важливих аспектах ефективного функціонування вищого навчального закладу, а саме у підготовці висококваліфікованих науково-педагогічних кадрів для ВНЗ та у створенні якісної наукової продукції, тобто у виконанні наукових робіт різного спрямування, які повинні завершуватися написанням монографій.
Отже, система управління ефективністю діяльності докторів наук та професорів ВНЗ, орієнтована на мету - підготовку вищих науково-педагогічних кадрів та створення якісної наукової продукції із написанням монографій, в першу чергу повинна включати в себе підсистему оцінювання ефективності діяльності наукових керівників - ПСОЕ, метою якої є отримання показника ефективності діяльності, значення якого прямо впливає на розміри матеріального стимулювання докторів наук та професорів, тобто на розміри їх надбавок до посадових окладів.
Очевидно, що на вході даної підсистеми потрібно врахувати три вектори - групи базових чинників, які впливають на результат функціонування даної підсистеми, а саме:
1) вектор характеристик аспірантів та докторантів, які знаходяться під науковим керівництвом докторів наук та професорів, ;
2) вектор показників роботи наукових керівників ;
3) вектор вагових коефіцієнтів моделі , розміри яких можуть задаватися відповідно до поставленої в межах підсистеми мети і визначати вплив окремих показників ефективності діяльності докторів наук та професорів на значення результуючого показника діяльності, який визначається з використанням цієї моделі.
Відповідно, на виході підсистеми ПСОЕ матимемо результуючий вектор оцінок ефективності діяльності наукових керівників , який виходячи з визначених вище вхідних впливів можна представити у такому вигляді:
, (2.1)
де - математичний вираз, до розкриття суті та вигляду якого ми повернемося трохи пізніше.
Задаючи модель підсистеми у вигляді (2.1), ми стверджуємо, що показник ефективності цілком залежить від характеристик аспірантів та докторантів, які працюють під керівництвом докторів наук та професорів ВНЗ, від, власне, показників діяльності самих докторів наук та професорів, включаючи їх самостійну наукову діяльність, та від вагових коефіцієнтів, якими ми будемо задавати вагу окремих показників діяльності наукових керівників в моделі оцінки ефективності. При цьому, як ми зазначали раніше, система управління ефективністю діяльності докторів наук та професорів ВНЗ є орієнтованою на мету, тому і підсистема ПСОЕ в її межах також є орієнтованою на мету. Саме тому, в залежності від обраної на певному етапі чи в певний момент часу діяльності ВНЗ мети, керівництво ВНЗ може самостійно коригувати вагові коефіцієнти, скер