Вы здесь

Управління оборотними коштами підприємства

Автор: 
Лиса Олена Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U000856
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОРГАНІЗАЦІНО-МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ФОРМУВАННЯ ТА АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПІДПРИЄМСТВА
2.1. Методичні підходи до нормування оборотних коштів у
виробничих запасах, незавершеному виробництві та готовій продукції

Розглянуті в першому розділі дисертаційної роботи особливості та недоліки методик нормування оборотних коштів підприємства дозволили зробити висновок, що вони вимагають істотного наукового доопрацювання.
Оскільки при нормуванні виробничих запасів виникають труднощі, обумовлені різноманіттям елементів процесу виробництва, взаємозв'язком натурально-речовинних і грошових потоків, то передумови основного варіанту моделі полягають в одержанні максимального прибутку, у забезпеченні робочою силою й устаткуванням, у невзаємозамінності різних видів сировини й матеріалів, у запуску матеріалів у виробництво на початку виробничого циклу. Крім того передбачається, що кожен вид матеріалів поставляється одним постачальником і використовується транзитна форма постачання.
Для того, щоб методика нормування оборотних коштів у виробничих запасах дозволила одержати дійсно економічно обґрунтовані результати, ми виходимо з наступного: по-перше, чітко й послідовно використовувати очевидну залежність, що описує зміну величини оборотних коштів у виробничих запасах: запас на початок наступного дня = запас на початок поточного дня + збільшення запасу за цей день - зменшення запасу за цей день;
По-друге, необхідно визначити, від яких факторів залежить зміна рівня виробничого запасу на день: надходження матеріалу на підприємство призведе до зростання запасу; зменшення запасу відбудеться внаслідок запуску матеріалу у виробництво в розмірі планової витрати і фактичної наявності матеріалу на складі;
По-третє, необхідно враховувати авансування оборотних коштів. Це дозволить визначити мінімально необхідні рівні запасів по різних елементах оборотних коштів. Для цього ми виходимо з припущення, що підприємство тільки-но створене, і тому розміри запасів у натуральному вираженні по всіх елементах оборотних коштів дорівнюють нулю в початковий момент. Необхідно припустити, що сума коштів на розрахунковому рахунку дорівнює нулю і "програти" рух оборотних коштів для кожного дня планового періоду. Зміна негативного сальдо на розрахунковому рахунку буде свідчити про потребу підприємства в оборотних коштах в цілому та у розрізі окремих елементів. Через якийсь час почне надходити виторг від реалізації продукції, за рахунок якої може відновлюватися кругообіг оборотного капіталу. Негативне сальдо на розрахунковому рахунку в момент надходження виторгу від реалізації - це мінімальний розмір оборотних коштів, що забезпечує нормальну роботу підприємства до надходження виторгу від реалізації. Якщо кругообіг коштів відбувається рівномірно, то наділивши підприємство оборотними коштами в розмірі, що дорівнює негативному сальдо на розрахунковому рахунку, ми забезпечимо його нормальну роботу, тому що виторг від реалізації дає можливість відшкодовувати поточні витрати без залучення додаткових ресурсів.
Ця проста конструкція забезпечить необхідний взаємозв'язок двох підходів: традиційного, з його задачею визначення мінімального розміру оборотних коштів, але з недостатнім урахуванням особливостей їх руху, і сучасного економіко-математичного, з його динамікою.
По-четверте, необхідно здійснити комплексний підхід до управління оборотними коштами, і, в першу чергу, до їх планування. Це припускає взаємопов'язаний облік натурально-речовинних і фінансових аспектів виробництва, визначення потреби підприємства в усіх елементах оборотних коштів, більш повне врахування його динамічного характеру, підвищення обґрунтованості нормування за допомогою більш точних критеріїв, що враховують інтереси підприємства.
Пропонована модель, як було відзначено, використовується для транзитної форми постачання. Сутність пропонованого нами підходу полягає в наступному. По кожному виду виробничих запасів необхідно мати в розрізі найменувань, сортів, марок, типосорторозмірів залишок на початок періоду, заготівельну ціну, терміни прибуття й обсяги постачань по кожному виду матеріалів (компоненти визначаються на підставі даних карток складського обліку матеріалів або журналів реєстрації прибуваючих вантажів), потреба в матеріалі. Точність розрахунків про витрачання матеріалу в першу чергу залежить від повноти й достовірності інформації про постачання. Точність нормативу тим менше, чим більш невизначені договірні терміни постачань і чим більшим змінам піддаються зв'язки між постачальником і споживачем.
Розроблений нами алгоритм розрахунку величини оборотних коштів у виробничих запасах представлений на рис.2.1. Для більш повного врахування умов діяльності підприємства ми пропонуємо змінити умови основної моделі: постачання одного виду матеріалу здійснюється декількома постачальниками. Тоді отримаємо наступні рівняння:
Зі, д+1 = Зі, д + ?Мі, n, д - ВМі, д ; (2.1)
КЗд = ?(Ці * ?Мі, n, д *(д - ОПі, n)); (2.2)
ТЗд = ??Ці * ?Пі, n, д *(д + ОПі, n), (2.3)
де Зі, д+1 - величина запасу сировини і-го виду на наступний день;
Зі, д - величина запасу сировини і-го виду на початок дня;
Мі, n, д - обсяг надходження сировини і-го виду від n-го постачальника за день;
ВМі, д - обсяг витрачання сировини і-го виду за день;
КЗд - обсяг кредиторської заборгованості;
Ці - ціна одиниці сировини і-го виду;
ОПі, n - часовий інтервал (лаг запізнення) між днем оплати і днем прибуття постачання сировини і-го виду від n-го постачальника;
ТЗд - транспортний запас;
Nі - кількість постачальників сировини і-го виду, причому n = 1, N, і = 1, m.

При транзитній формі постачання нормування страхового запасу втрачає своє значення. Для розрахунку нормативу цілком достатньо перехідної норми запасу, без поділу її на поточну й страхову.
У модель можна включити