Вы здесь

Адаптація серцево-судинної системи і функціональний стан вищої нервової системи організму людини при тривалих фізичних навантаженнях.

Автор: 
Баєв Олег Анатолійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001265
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Організація досліджень
У дослідженнях взяли участь студенти молодших курсів Луганського національного педагогічного університету імені Тараса Шевченка у кількості 360 осіб. Основну групу становили юнаки та дівчата віком від 18 до 20 років - студенти Інституту фізичного виховання та спорту, зокрема, відділення "Олімпійський та професійний спорт". Всі обстежувані студенти є представниками видів спорту з циклічною спрямованістю (легка атлетика). Тренування студентів відбувалися 5-6 днів на тиждень, двічі на день, тривалість кожного тренування 1,5-2 години. Лонгітудинальні дослідження розпочинали з першого курсу навчання (І етап обстежень студентів віком 18 років), продовжували на другому курсі (ІІ етап) та завершували на третьому курсі (ІІІ етап обстежень студентів віком 20 років). Обстеження здійснювали у міжзмагальний (підготовчий) період. Поряд з лонгітудинальними щорічно проводилися зрізові дослідження юнаків і дівчат основної групи. До контрольної групи увійшли студенти інших факультетів університету - юнаки та дівчата відповідного віку, які не займаються спортом і навчаються за звичайною програмою з фізичного виховання вищого навчального закладу. Всі особи згідно амбулаторних карт не перебували на диспансерному обліку з приводу будь-яких захворювань і належали до групи "практично здорових".
Перед початком кожного обстеження студентів опитували про самопочуття (головні болі, стомленість, запаморочення при змінах положення тіла тощо). Під час дослiдження психофізіологічних функцій нами враховувались зміни коливання розумової працездатності напротязі робочого дня і тижня. Тому обстеження проводили у дні високої розумової працездатності (вівторок, середа та четвер з 9 до 12 години дня), що співпадало з оптимальним рівнем функціонування фізіологічних систем [14, 107]. Тривалість дослідів при вивченні психофізіологічних функцій не перевищувала 30-40 хвилин. Порядок досліджень був наступним: на початку проводили тестування показників довільної уваги та короткочасної пам'яті за допомогою бланкових методик, далі вивчали сенсомоторні функції та властивості основних нервових процесів. Функціональний стан серцево-судинної системи вивчали дотримуючись загальноприйнятих умов [20; 90]. Обстеження дівчат відбувались у ІІ (постменструальну) фазу оваріально-менструального циклу. Особливості перебігу оваріально-менструального циклу з'ясовували шляхом індивідуального опитування та анкетування.
2.2. Методи дослідження фізичного розвитку організму
Особливості фізичного розвитку юнаків і дівчат вивчали за наступними антропометричними ознаками: довжина тіла (см), маса тіла (кг), окружність грудної клітки (ОГК, см), окружність грудної клітки максимальна (ОГК макс., см) та мінімальна (ОГК мін.,см), життєва ємність легенів (ЖЕЛ), станова сила (кг), сила м'язів правої та лівої кисті (кг). Оцінку фізичного розвитку проводили з використанням метода стандартів та метода індексів [51; 53].
Оцінка фізичного розвитку за допомогою метода стандартів полягає у з'ясуванні ступеня відхилень основних його ознак від середніх (стандартних) значень для даної статево-вікової групи. Окремі ознаки фізичного розвитку оцінюються як "середні" (норма), "вищі за середні", "нижчі за середні", "високі" та "низькі". Після оцінки окремих показників робиться загальна оцінка рівня фізичного розвитку та його гармонійності. Індекси є певним арифметичним співвідношенням двох або трьох ознак фізичного розвитку та функціональних показників. У нашій роботи використані наступні індекси:
1. Індекс Кетле - визначає, скільки грамів маси повинно доводитись на сантиметр зросту:
ІК = МТ/ДТ (2.1)
де ІК - індекс Кетле, г; МТ - маса тіла, г; ДТ - довжина тіла, см.
2. Життєвий індекс - характеризує функціональні можливості дихального апарату. Визначається відношенням життєвої ємності легенів до маси тіла, тобто розраховується, який об'єм легенів доводиться на 1кг маси тіла:
ЖІ = ЖЄЛ/МТ (2.2)
де ЖІ - життєвий індекс, мл/кг; ЖЄЛ - життєва ємність легенів, мл; МТ - маса тіла, кг.
Життєву ємність легенів визначали за допомогою метода спірографії [51].
3. Індекс пропорційності розвитку грудної клітки (індекс Ерісмана) розраховується за формулою:
ОГК (см) - довжина тіла (см) / 2 (2.3)
4. Індекс Піньє (відображає міцність статури) та розраховується за формулою:
МС = ДТ - (МТ + ОГКвид), (2.4)
де МС - індекс Піньє (міцність статури); ДТ - довжина тіла, см; МТ - маса тіла, кг; ОГКвид - окружність грудної клітки в фазі видиху, см.

2.3. Методи дослідження функціонального стану серцево-судинної системи
Ехокардіографічне дослідження [28; 217] проведене за допомогою ультразвукового діагностичного комплексу Scanner-250 фірми Pie Medical (Голландія) у стандартних ультразвукових проекціях. Обстеження здійснювали у режимах М та В. Визначали наступні морфофункціональні характеристики серця: діаметр лівого передсердя (ЛП, см), товщина задньої стінки лівого шлуночка (ЛШ) у діастолу (ТЗСЛШд, см), товщина міжшлуночкової перегородки у діастолу (ТМШПд, см), кінцевий систолічний розмір лівого шлуночка (КСР, см) та кінцевий діастолічний розмір лівого шлуночка (КДР, см). Кінцевий систолічний (КСО, мл) та кінцевий діастолічний (КДО, мл) об'єми ЛШ розраховували за методом L. Teicholtz [217]:
V = 7,0 • D? / (2,4 + D), де (2.5)
V - об'єм ЛШ (КСО або КДО, мл), D - передньозадній розмір ЛШ у систолу чи діастолу (КСР або КДР, см).
Ударний об'єм ЛШ (УО, мл) визначали за формулою: