Вы здесь

Клініко-патогенетичне обгрунтування застосування карведилолу та краталу в комплексному лікуванні хворих на дисциркуляторну енцефалопатію

Автор: 
Іванюк Олена Петрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001399
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
В основу дослідження покладено матеріал комплексного клініко-інструментального, психологічного та біохімічного обстеження 110 хворих на дисциркуляторну енцефалопатію І та ІІ стадії, причиною якої були ЦА або поєднання ЦА з АГ, до та після лікування. Хворі знаходились на стаціонарному лікуванні в неврологічному відділенні Чернівецької обласної психіатричної лікарні.
Обстежено 56 жінок та 54 чоловіків віком від 40 до 70 років. Середній вік хворих становив 54±7,46. Залежно від причин захворювання виділяли ДЕ ІІ стадії за наявності ЦА та ДЕ ІІ стадії за наявності поєднання ЦА з АГ. Ступінь важкості АГ встановлювали за рівнем артеріального тиску та ураженням органів мішеней у відповідності до діагнозів, що об'єктивізовані згідно класифікації серцево-судинних захворювань, та затверджені на VІ Національному конгресі кардіологів України (2000) і відповідають Міжнародній класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10). До критеріїв включення хворих у групи обстежуваних відносились: наявність ДЕ на тлі ЦА та м'якої або помірної АГ (м'яка АГ - І ступінь, коли систолічний АТ - 140-159 мм.рт.ст., діастолічний 90-99 мм.рт.ст., помірна АГ - ІІ ступінь, коли систолічний АТ - 160-179 мм.рт.ст., діастолічний 100-109 мм.рт.ст.). Хворих із симптоматичною АГ, важкої та дуже важкої стадій АГ до груп обстеження не включали.
Діагноз ДЕ І та ІІ стадії виставлявся на підставі критеріїв, розроблених інститутом неврології АМН СРСР ?200?. Згідно із Міжнародною класифікацією хвороб десятого перегляду (МКХ-10) ?130? діагноз ДЕ відповідає рубриці І 67.9 (437.8 за МКХ-9), причому ДЕ І стадії відповідає ремітуючій стадії, а ДЕ ІІ стадії - субкомпенсованій стадії хронічної недостатності мозкового кровообігу ?83?.
Пацієнти були поділені на 3 групи:
І група - хворі на ДЕ І стадії (25 хворих);
ІІ група - хворі на ДЕ ІІ стадії на тлі ЦА (33 хворих).
ІІІ група - хворі на ДЕ ІІ стадії на тлі поєднання ЦА з АГ (52 хворих).
Додатково кожна група пацієнтів була розділена на підгрупи.
До І підгрупи І групи (12 хворих) відносились хворі, при лікуванні яких застосовувались засоби базисного лікування. З цією метою було призначено пентоксифілін (трентал) в таблетованій формі по 300 мг/добу. З метою корекції метаболічних процесів головного мозку призначався пірацетам по 2,4 г/добу. За необхідності застосовувались антигіпертензивні і седативні препарати. ІІ підгрупу склали хворі на ДЕ І стадії (13 хворих), яким на фоні базисного лікування призначався кратал по 1 таб. 3 рази на день. Тривалість лікування хворих на ДЕ І стадії становила 10-14 днів.
До І підгрупи ІІ групи (14 хворих) відносились хворі яким призначалось базисне лікування: пентоксифілін (трентал) по 5мл 2%-ного розчину в 200 мл ізотонічного розчину натрію хлориду впродовж 7 діб внутрішньовенно крапельно, з подальшим переходом на таблетовану форму препарату (по 300 мг/добу). З метою корекції метаболічних процесів головного мозку призначався 20%-ний розчин пірацетаму по 10 мл внутрішньовенно струменно впродовж 7 діб також з подальшим застосуванням цього ж препарату перорально (2,4г/добу). В ІІ підгрупі призначався кратал по 1 таб 3 рази на день. Тривалість лікування хворих на ДЕ ІІ стадії становила 16-20 днів.
До І підгрупи ІІІ групи (12 хворих) відносились хворі яким призначалось базисне лікування. У ІІ підгрупу входили хворі на ДЕ ІІ стадії (12 хворих), яким на фоні базисного лікування, призначався кратал по 1 таб 3 рази в день. До ІІІ підгрупи відносились хворі (14 хворих), яким був призначений карведилол в дозі 6,25 мг/добу на фоні базисного лікування. До IV підгрупи входили хворі (14 хворих), які на фоні базисного лікування отримували і карведилол, і кратал у вище зазначених дозах. Тривалість лікування хворих на ДЕ ІІ стадії становила 16-20 днів.
При формуванні контрольної групи практично здорові особи підбирались таким чином, щоб середній вік по групі статистично вірогідно не відрізнявся від середнього віку хворих, а також без ознак захворювань внутрішніх органів та клінічних ознак цереброваскулярних порушень. Вік практично здорових осіб (12 донорів) контрольної групи коливався від 40 до 65 років відповідно (середній вік 52±5,46).
З метою об'єктивної оцінки клінічного стану хворих використовували бальну оцінку скарг та неврологічного статусу [164]. Дана оцінка може застосовуватись тільки для порівняння терапевтичної ефективності препаратів щодо суб'єктивних відчуттів пацієнтів і має наступні градації: 0 балів - симптоми відсутні, 1 бал - незначні, 2 бали - помірні, 3 бали - виражені. Оцінку стану хворих здійснювали до лікування, а також на 15 - 20-ту добу після проведеної терапії. Поточний динамічний контроль за хворими проводили щоденно. Результати клінічного обстеження фіксували у формалізованій історії хвороби за бальною оцінкою неврологічного статусу. Ефективність препаратів оцінювали за суб'єктивними ознаками та з урахуванням обсягу відновлення неврологічних функцій.
Для виявлення підвищеного артеріального тиску (АТ) та ефективності антигіпертензивної терапії у хворих на ДЕ проводили вимірювання АТ.
Вимірювання АТ проводилось після 5-хвилинного відпочинку і не менше двох разів з інтервалом 2-3 хвилини. При розходженні результатів більш ніж на 5 мм.рт.ст., робили повторні виміри через декілька хвилин.
При першому вимірюванні АТ визначали на обох руках, у положенні стоячи і лежачи. До уваги брались більш високі значення, які точніше відповідають внутрішньоартеріальному тиску.
У дослідження не включали хворих з клінічно означеною супутньою соматичною патологією (хвороби органів травлення, органів дихання тощо), оскільки вона суттєво впливає на дані біохімічного дослідження.

2.2. Психологічні методи

З метою встановлення природи когнітивних розладів у пацієнтів з судинною мозковою недостатністю був проведений нейропсихологічний аналіз синдрому когнітивних розл