Вы здесь

Порівняльний аналіз механізмів формування та роль різних компонентів електричної акти-вності риненцефальних структур лабораторних тварин (щурів, мишей, морсь-ких свинок)

Автор: 
Ілюха Лілія Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001433
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Матеріали і методи досліджень
2.1. Об’єкт дослідження та використані хірургічні методики
У роботі аналізуються експериментальні дані хронічних електрофізіологічних
експериментів, отриманих на 16 морських свинках, 25 щурах і 11 лабораторних
мишах із вживленими ніхромовими глибинними електродами в нюхові луковиці (НЛ) і
піриформну кору (ПК) та поверхневими в області неокортексу за описаною нижче і
апробованою методикою.
Такий вибір об’єктів дослідження був зумовлений необхідністю співставити
динаміку електричної активності ольфакто-амигдалярних структур з вегетативними
показниками і поведінковими реакціями, які дозволяють об’єктивно оцінювати
поточний функціональний стан тварин. З одного боку обрані види лабораторних
тварин є макросматиками з добре розвинутими нюховими структурами мозку, а з
іншого боку, як істоти з достатньо високоорганізованим мозком, володіють
розвинутою вищою нервовою діяльністю, а їхня поведінка характеризується значною
різноманітністю поведінкових і позних реакцій.
Експериментальні тварини утримувались у віварії в стандартних умовах, на
звичайному харчовому раціоні.
Для дослідів підбирали спокійних, зрівноважених тварин.
Вибір в якості експериментальних об’єктів щурів (Rattus) був зумовлений рядом
причин. Зокрема, головний мозок дорослого щура має масу в середньому 2.4-2.8 г,
що складає близько 0.9-1% від маси тіла, півкулі переднього мозку гладкі, а
нюхові долі великі. Вказується, що у щурів слабко виражені електричні
потенціали з кори великого мозку реєструються на 5-й день після народження і
нормальна ЕЕГ відмічається з 15-го дня, хоча морфологічний розвиток кори
закінчується раніше, до 10-го дня. Будова головного і спинного мозку,
відходження черепних і спинномозкових нервів принципово такі ж, як і в інших
ссавців. У носовій порожнині дуже багато клітин нюхового епітелію (50 млн.
рецепторів [56]). Поряд з цим саме для цих тварин у лабораторії були отримані
попередні спектральні характеристики їх ЕКоГ та досліджено біоелектричну
активність нюхових структур мозку.
Вибір в якості експериментальних об’єктів морських свинок (Cavia) також був
зумовлений рядом причин, серед яких можна виділити наступні. Для реалізації
експериментальних задач морські свинки мають вдале співвідношення розмірів тіла
і черепної коробки. Окрім цього, у морських свинок масою 250-650 г півкулі
головного мозку обмежуються наступними розмірами, а саме: довжина — 20-25,
ширина — 11-13, висота — 13-16 мм. При цьому маса головного мозку складає в
середньому 2.8 г (у свинок масою 500 г - 3.2 г).
Найбільш цікавим у плані цього дослідження є також і те, що морська свинка,
порівняно з іншими тваринами, народжується з найбільш розвиненим головним
мозком. На момент народження у неї констатується високий ступінь морфологічного
та біохімічного розвитку кори та інших ділянок великого мозку, що свідчить і
про достатньо високу сформованість коркових представництв аналізаторних систем
(нюхової зокрема). Так, на 42-45-й день ембріонального життя в корі півкуль
великого мозку виражені мікроскопічно п’ять шарів, які характерні для дорослих
тварин.
Спонтанні електричні потенціали кори великого мозку морської свинки
реєструються на 46-49-й день ембріонального життя і стають ще більш виражені у
новонароджених. Таким чином, морські свинки народжуються з добре сформованою
(морфологічно, біохімічно і енцефалографічно) центральною нервовою системою,
яка виконує різноманітні складні реакції.
Вибір в якості експериментальних об’єктів білих мишей (Mus musculus L.) був
зумовлений тим, що будова головного мозку принципово така ж як і в інших
ссавців і важить приблизно 0.27 г.
У передопераційний період впродовж тижня тварин привчали до перебування в
плексигласовому боксі, встановленому в екранованій камері (0.5х0.8х1 м). У
камері розміщувався комутаційний пристрій та прилади для нанесення
різноманітних подразнень (больових (електрошкірних), світлових, звукових,
запахових). Вентиляційна система забезпечувала подання в бокс частково
очищеного (дренажування, барботування) надвірного повітря. Під час дослідів
тварини перебували в камері за цих умов впродовж 45-60 хв.
Після періоду адаптації тварин готували до хірургічних операцій по вживлянню
глибинних електродів у нюхові луковиці та накладанню хронічних електродів на
неокортикальні області (які можуть бути співвіднесені з тім’яними у людини)
[14, 58]
Для реєстрації електричної активності коркових областей головного мозку від
твердої мозкової оболонки скальпованим тваринам вживляли через отвори в кістках
монополярні ніхромові електроди, виготовлені з дроту ПЕВНХ діаметром 0.15 мм у
заводській ізоляції і додатково ізольовані по всій довжині, крім кінчика (0.5
мм), бакелітовим лаком. Такі ж електроди застосовувалися для реєстрації
електричної активності підкоркових структур.
Iндиферентні електроди виготовляли у вигляді штирькового електроду, з
кулькоподібним кінчиком, який через отвір у черепі вводили до твердої мозкової
оболонки і закріпляли акрилоксидом.
Провідники всіх електродів виводили на розроблений нами контактний пристрій або
ж фіксували кожний електрод окремо акрилоксидом з послідуючим формуванням
контактної колодки з пластмаси. В останньому випадку, з метою збільшення
тривалості експлуатації колодки, через отвори у кістці над твердою мозковою
оболонкою вводились і фіксувались до колодки акрилоксидом Г-подібні гачки. У
випадку використання контактного пристрою, він фіксувався на голові тварини за
допомогою 4-х хромованих гвинтиків і акрилоксиду. Ці методичні прийоми
забезпечували надійність фіксації електродів при довготривалій постановці