Вы здесь

Письменницький епістолярій у системі літературних жанрів

Автор: 
МОРОЗОВА Людмила Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001444
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Лист як особлива жанрова структура. типологія письменницького листа
2.1. Лист як особлива жанрова структура
У цьому розділі, виходячи з жанрової концепції М. Бахтіна, досліджено природу
листа, охарактеризовано його жанрові домінанти, визначено місце письменницького
листа в жанровій системі документальної літератури, розроблено класифікації
жанрових модифікацій письменницького листа з урахуванням його конститутивних
ознак, наведена дефініція і характеристика кожної з них, що є результатом
аналізу та теоретичного осмислення епістолярної спадщини Г. Манна, Т. Манна,
Р.М. Рільке, С. Цвейга, як і німецьких письменників доби Просвітництва та часів
романтизму [98; 101-104; 137-141; 32; 38-39; 49; 69-71; 130; 161-162; 164;
188-190; 196].
Як відомо, лист, як інші рукописні або друковані тексти, виник як засіб
комунікації між людьми, в тих випадках, коли безпосереднє спілкування між ними
було чомусь неможливим, тобто коли вони розділені простором (географічно) або
часом (хронологічно) [170, с.7]. Завдяки своїм функціям – інформативній і
комунікативній, а також через обов’язковість письмової фіксації він сформувався
як первинний мовленнєвий жанр, тобто як певний, відносно сталий тематичний,
композиційний і стилістичний тип висловлювання [11, с.241-242]. М. Бахтін
вказав на існування таких конститутивних ознак мовленнєвих жанрів, як:
концепція адресата, предметно-тематична змістовність, тип експресивності
інтонації [11, с.245-280]. Стосовно листа визначальною серед них слід вважати
концепцію адресата, тому що саме вона відбиває характер стосунків дописувачів
(родинні, дружні, любовні, професійні), відповідно до якого автор обирає
предметно-тематичну змістовність і тип модальності свого послання.
На сьогодні більшість філологів оперує запропонованою С. Комаровою дефініцією
листа як твору мовленнєво-творчого процесу, закріпленого в певній
семантико-змістовній структурі, яка зумовлена комунікативною інтенцією та
об’єктивована у вигляді письмового звернення автора до конкретного реципієнта,
пов’язаного з ним перцептивною спільністю соціального середовища, контактів,
суспільних норм поведінки [4, с.26]. На нашу думку, цю дефініцію можна вважати
вдалою, тому що в ній відбито конститутивні ознаки та жанрові домінанти листа,
що буде показано далі.
Проведене нами дослідження дозволяє стверджувати: взаємодія конститутивних
ознак листа спричинила появу таких його жанрових домінант, як: особистісний
збіг адресата висловлювання з тим, кому воно відповідає, дейктична проекція,
чітка структурованість.
М. Бахтін визначив особистісний збіг адресата висловлювання з тим, кому це
висловлювання відповідає, як провідну жанрову домінанту листа [11, с.276],
вважаючи, що автор листа підсвідомо прагне визначити можливе розуміння його
думок і почуттів у майбутньому листі-відповіді та випередити це в своєму
висловлюванні, для чого має враховувати апперцептивний фон сприйняття мовлення.
Серед його чинників вирізняють психологічні (вік, характер мислення, тип
нервової системи, настрій) і соціальні (походження, рівень освіти, коло
інтересів, соціальний стан, політичні переконання, професійна приналежність,
рівень обізнаності з ситуацією) [89, с.7-8]. Характеризуючи вплив цих факторів
на письмову комунікацію, дослідники вказують на те, що:
* вік пов’язаний з періодами становлення мовлення;
* характер мислення зіставлений зі способом презентації дійсності в наочних
образах або в абстрактних категоріях;
* тип нервової системи виявляє себе в експресивній насиченості повідомлення;
* настрій надає повідомленню модальне забарвлення, що відбиває позитивні або
негативні емоції, які в свою чергу створюють підтекст;
* походження визначає ідіолект;
* соціальний стан і політичні переконання зумовлюють зміст і ідейно-політичну
загостреність письмового повідомлення;
* рівень освіти та коло інтересів відбиваються на багатстві та розмаїтті
лексичних, лексико-граматичних і стилістичних засобів;
* професійна приналежність виявляє сферу використання мовлення;
* рівень обізнаності з ситуацією впливає на стислість або детальність
презентації інформації [89, с. 8].
Врахування вищеназваних складових апперцептивного фону сприйняття мовлення
набуває особливої ваги при вивченні письменницького епстолярію, тому що їхня
взаємодія визначає наперед вибір композиційних прийомів та мовних засобів,
тобто стиль листа [11, с. 276].
Структура листа, яка існує на сьогоднішній час, є наслідком еволюції жанру
листа, в античну епоху, часи його конституювання, передбачалася обов’язкова
наявність трьох елементів: прескрипту (вступу), основної частини та клаузули
(заключної частини). Основна частина античного листа мала містити облігаторні
епістолярні формули, як-то:
1) «формула здоров’я», що існувала в чотирьох варіантах. Хронологічно першою з
них вважається розміщувана відразу після прескрипту «Якщо ти здоровий, добре, а
я здоровий», проте найпоширенішою була «Будь у гаразді та здоров’ї», яка стояла
перед клаузулою і доповнювалася проханням до богів про благополуччя;
2) формула привітання (salutation), яка з’явилася у ІІ ст. до н.е. і наводилася
наприкінці листа. В давні часи адресат листа не входив до осіб, до яких
зверталися з привітанням, тільки протягом ІІ – IV ст. н.е. ця формула
перемістилася на початок тексту листа та вказувалася одразу за прескриптом або
додавалася до «формули здоров’я»;
3) формула мотивації листа, яка існувала до IV ст. і займала передостаннє або
останнє місце в його основній частині [33, c.8].
Починаючи з ІІ ст. до клаузули включали так звану висловицю «О, Отець!», «О,
брате!», а з IV ст. на її місці з’являються чемні або улесливі звертання типу
«вельм