Вы здесь

Відеоендоскопічні хірургічні втручання у хворих зі зміненою архітектонікою порожнини носа та приносових пазух після раніше перенесених операцій.

Автор: 
Островська Ольга Олександрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U001560
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. Матеріали та методи дослідження

2.1. Загальна характеристика досліджуваних клінічних груп

Протягом 2001-2006 року в ЛОР-відділенні ЦМКЛ перебували на лікуванні 1254 хворих на хронічний поліпозний етмоїдит, 777 хворих на хронічний гіпертрофічний риніт та 1197 хворих з викривленням носової перегородки. Серед загальної кількості хворих, що потребували лікування з приводу хронічного поліпозного етмоїдиту 398 осіб мали оперативні втручання в анамнезі, що склало 31,7%. З числа хворих на гіпертрофічний риніт оперувались в минулому 115 хворих, що відповідно склало 14,8%. А серед хворих з деформованою носовою перегородкою раніше перенесли оперативне втручання - 96 осіб або 8,02%. Кількісний розподіл хворих, що надійшли до ЛОР-відділення протягом 2001-2006 років, графічно зображений на рисунку 2.1.1.

Рис. 2.1.1. Кількість хворих із різною патологію носа і приносових пазух, які лікувалися протягом 2001-2006 року і мали в минулому оперативні втручання.
Під безпосереднім нашим спостереженням знаходилось 217 раніше оперованих хворих, що склали основну дослідну групу. З них 97 хворих були прооперовані з приводу хронічного поліпозного етмоїдиту, 60 хворих - викривлення носової перегородки та 60 хворих, які раніше були оперовані з приводу хронічного гіпертрофічного риніту. Дані про загальну кількість хворих які знаходились під нашим спостереженням (проходили обстеження та оперативне лікування на базі кафедри оториноларингології НМУ) наведені на рисунку 2.1.2.

Рис. 2.1.2. Дані про нозологічний розподіл обстежених нами хворих.
Всі хворі були розподілені по нозологіях на 3 клінічні групи. Розподіл хворих по групам наведено в діаграмі на рисунку 2.1.3. Як можна бачити з діаграми, наведеній на рисунку 2.1.3., до першої групи увійшли хворі на хронічний поліпозний етмоїдит, які в свою чергу були розподілені на 2 підгрупи - 1 дослідну та 2 дослідну. До 1 дослідної підгрупи увійшло 49 хворих на хронічний поліпозний етмоїдит, яким проводилось відеоендоскопічне хірургічне втручання з урахуванням змін архітектоніки носової порожнини та в подальшому вони пройшли курс післяопераційного лікування в ранньому післяопераційному періоді за запропонованою нами схемою. До 2 дослідної підгрупи увійшли 48 хворих на хронічний поліпозний етмоїдит, яким також було проведено відеоендоскопічне оперативне лікування з урахуванням змін архітектоніки носової порожнини, але післяопераційна терапія в ранньому періоді у них проводилась за загальноприйнятою схемою.

Рис. 2.1.3. Розподіл хворих в клінічних групах.
Другу групу склали 60 раніше оперованих хворих з приводу викривлення носової перегородки, які були розподілені також на 1 дослідну (30 хворих) та 2 дослідну (30 хворих) підгрупи. Хворим 1 і 2 дослідної підгрупи було проведено реоперацію, ґрунтуючись на змінах архітектоніки порожнини носа, але лише хворі 1 дослідної підгрупи оперувались з використанням відеоендоскопічного обладнання та набору мікрохірургічного інструменту. Післяопераційне лікування хворих з викривленням перегородки носа було однаковим в 1 і 2 дослідній підгрупі.
До третьої групи увійшли хворі на хронічний гіпертрофічний риніт. Пацієнтам 1 дослідної підгрупи (30 хворих) було проведено реоперацію з урахуванням змін архітектоніки порожнини носа і вони отримували лікування в ранньому післяопераційному періоді за запропонованою нами схемою. Хворі 2 дослідної підгрупи (30 хворих) пройшли оперативне лікування враховуючи попередньо виявлені зміни архітектоніки, але їм було проведено загальноприйнятий курс післяопераційного лікування в ранньому періоді після операції.
Хворі всіх клінічних груп були обстежені до та після операції. Всі отримані результати обстеження заносились до стаціонарних карт. Крім того на кожного хворого заповнювалася індивідуальна карта спостереження, де зазначалися паспортні дані, скарги хворого, фіксувалися анамнестичні дані, перенесені в минулому захворювання ЛОР-органів, перенесені операції на ЛОР-органах, травми носа та приносових пазух, супутні захворювання інших органів і систем, алергічні реакції, користування судинозвужувальними краплями, шкідливі звички та результати ендоскопічного огляду і функціонального обстеження порожнини носа до та після операції у ранньому та віддаленому періоді.
Щоб можна було судити про ефективність лікування раніше оперованих хворих, стійкість отриманих результатів, потрібно охарактеризувати контингент хворих, які були під нашим спостереженням. Досліджувані нами хворі були різного віку та статі. Для того, щоб дослідити можливий взаємозв'язок між розвитком і перебігом захворювання та статевої належності і віку, усі пацієнти були розподілені нами наступним чином: у таблицях 2.1.1., 2.1.2., 2.1.3., показано розподіл за віком, а в таблицях 2.1.4., - за статтю.
Як можна бачити, із таблиці 2.1.1., за хірургічною допомогою звертались хворі усіх вікових груп. Переважна більшість раніше оперованих хворих з приводу хронічного поліпозного етмоїдиту була в вікових групах від 41 до 50 років (30,6% хворих 1 дослідної та 35,4% - 2 дослідної підгрупи) та від 51 до 60 років (45% хворих 1 дослідної та 41,7% - 2 дослідної підгрупи). Потрібно зауважити, що це вік найбільшого професійного розвитку і лікування таких пацієнтів стає не тільки суто медичною але й медико-соціальною та медико-економічною проблемою. Кількість хворих в групі від 31 до 40 років була меншою (20,4% хворих 1 дослідної та 16,6% - 2 дослідної підгрупи) і ще меншою в групі від 21 до 30 років (4% хворих 1 дослідної та 6,3% - 2 дослідної підгрупи).
Таблиця 2.1.1
Розподіл раніше оперованих хворих з приводу хронічного поліпозного етмоїдиту за віком
Вікові групиКлінічні підгрупи1 дослідна підгрупа2 дослідна підгрупа кількість хворих%кількість хворих%Від 21 до 302436,3Від 31 до 401020,4816,6Від 41 до 501530,61735,4Від 51 до 6022452041,7Всього4910048100
Дані про розпод