Вы здесь

Корекція змін мінеральної щільності кісткової тканини в опечених хворих

Автор: 
Бадюк Олександр Ярославович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U002126
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ХВОРИХ
ТА МЕТОДІВ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Аналіз літературних даних свідчить про те, що тяжка опікова травма не обмежується місцевими змінами тканин опікової рани, а викликає різнобічні, тривалі й своєрідні функціональні та морфологічні зміни внутрішніх органів та систем організму. При опіковій хворобі відбува-ються виражені зміни з боку кісткової системи. Висока чутливість кісткової системи до дії факторів зовнішнього середовища обумовлена обмінними процесами, які інтенсивно перебігають у ній.
Кісткова система виконує різноманітні функції ? від опорно-локомоторної до підтримки водно-електролітного обміну, вона зазнає значних змін при опіковій хворобі, що призводить до розвитку остеопенічного синдрому, а в деяких випадках остеопорозу [4, 23, 34, 84, 140, 215, 216].
Тому напрямком дослідження обрано вивчення розповсюдженості остеопенії та остеопорозу серед опечених. Передбачено обґрунтування клінічних та параклінічних критеріїв для формування груп ризику, ранньої діагностики порушень стану кісткової тканини та розробки методів патогенетичної корекції остеопенічного синдрому при опіковій хворобі.
За період з 1998 по 2006 рік під нашим спостереженням в опіковому відділенні Тернопільської міської комунальної клінічної лікарні швидкої допомоги перебувало 130 хворих, які перенесли опіки. Умовно їх розподілили на 4 групи залежно від методу лікування та індексу тяжкості ураження (ІТУ). Першу групу склали хворі з опіками (ІТУ до 30 ОД), які лікувались традиційними методами. Другу ? хворі з опіками (ІТУ до 30 ОД), яких лікували з використанням ліофілізованих ксенодермотрансплантатів (ЛК). Третю ? хворі на опікову хворобу (ІТУ понад 30 ОД), яких лікували без застосування ЛК. Четверту ? хворі на опікову хворобу (ІТУ більше 30 ОД), яких лікували з використанням ЛК.
Таблиця 2.1
Розподіл обстежених хворих на групи
Хворі
Кількість обстеженихРозподіл хворих за важкістю опікової травмиЗ опіковою хворобоюБез опікової хворобиОсновна група
(хворі, ліковані з використанням ЛК)
90
45
45Контрольна група (хворі, ліковані без використання ЛК
40
20
20Усього1306565
Як видно з таблиці 2.1, контрольну групу становили 40 (30,8 %) хворих, яких лікували традиційним методом, основну ? 90 (69,2 %) хворих, лікованих з використанням ЛК.
Серед обстежених хворих було 93 (71,5 %) опечених чоловічої і 37 (28,5 %) жіночої статі (рис. 2.1).

Рис. 2.1. Розподіл хворих за статтю.
Таблиця 2.2
Розподіл хворих за віком і статтю
Групи обстеженихВік, статьДо 29 років30-44 роки45-59 років60 і більшеЖін-ки Чоло-вікиЖін-киЧоло-вікиЖін-киЧоло-вікиЖін-киЧоло-вікиХворі на опікову хворобу, ліковані
з використанням ЛК3121164423Хворі на опікову хворобу, ліковані без використання ЛК-21653-3Хворі з локальними опіками, ліковані з використанням ЛК410369814Хворі з локальними опіками, ліковані без використання ЛК-6351311Усього731833191831137413715
Усіх пацієнтів було розподілено на 4 вікові групи (згідно з класифікацією ВООЗ, прийнятою на Міжнародному семінарі проблем геронтології): до 29 років (37 хворих, що складає 40 %); від 30 до 44 років
(4 хворих ? 4 %); від 45 до 59 років (37 хворих ? 40 %); 60 і більше років (15 хворих ? 16 %) (рис. 2.2).
Рис. 2.2. Розподіл хворих за віком
Спричинили опіки: гарячі рідини ? у 64 (49,2 %), полум'я ? у 54 (41,5 %), електроліти ? у 4 (3,1 %), інші ? у 8 (6,2 %) хворих ( рис. 2.3).
Рис. 2.3. Розподіл хворих залежно від причин опіків.
Як бачимо, більшість опіків викликана гарячими рідинами. Вони супроводжувались обширними пошкодженнями шкірних покривів і підлеглих тканин.
Серед обстежених поверхневі опіки було відмічено у 94, глибокі опікові ураження у 36 опечених. Переважали пацієнти з тяжкою опіковою травмою (таблиця 2.3).
Таблиця 2.3
Розподіл опечених за площею та глибиною опіків
Площа опіку (%)Кількість спостереженьПоверхневі опікиГлибокі опікиУсьогоАбсолютне число%0-2060278766,920-291151612,330-39111129,240-495275,450-592?21,560-693143,070 і більше2?21,5Разом9436130100
Ступінь тяжкості ураження оцінювали за допомогою індексу Франка. При його обчисленні ми враховували площу і глибину ураження. Індекс Франка оснований на тому, що стан хворого при глибокому опіку втричі тяжчий, ніж при поверхневому, тому, якщо один відсоток поверхневого опіку прирівнюється до 1, то глибокий опік - до 3-4 одиниць. Сума показників поверхневого та глибокого опіків складає індекс Франка [23].
У групі легкоопечених індекс Франка не перевищував 30 одиниць, у групі тяжкоопечених він складав від 30 до 136 одиниць(табл. 2.4).
Таблиця 2.4
Розподіл хворих в залежності від індексу тяжкості ураження
Індекс тяжкості ураженняКількість спостереженьАбсолютне число%До 30 ОД6247,7Понад 30 ОД.6852,3Усього130100
Згідно з прийнятою системою етапного лікування опечених, відповідно до наказу № 657 Міністерства охорони здоров'я СРСР від 15 серпня 1967 року, частину пацієнтів було прийнято на лікування в спеціалізоване відділення безпосередньо після отримання травми (91 опечений ? 70 %). Інших опечених (39 ? 30 %) протягом першого тижня лікували в хірургічних, травматологічних та реанімаційних відділеннях районних і міських лікарень. Більшість з них проконсультували комбустіологи опікового відділення, що забезпечило наступність і правильну тактику лікування.
Загальна площа опікових ран у хворих з ІТУ до 30 ОД, пролікованих традиційними методами та з використанням ЛК, становила від 1 до 20 % , з них глибокі були на площі 1-9 % поверхні тіла, а у тяжкоопечених (ІТУ понад 30 ОД ? 12-80 % і 5-60 % відповідно.
Хворим, які перебували під нашим спостереженням проведено 224 операції. Пацієнтам з локальними опіками, де індекс тяжкості ураження не перевищував 30 ОД, проведено 68 оперативних втручань, опеченим з тяжкою опіковою трав