Вы здесь

Роль хронічної серцевої недостатності у розвитку остеопатій та їх лікування

Автор: 
Марущак Марія Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U002246
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ

2.1. Методика кардіологічного обстеження хворих
Для верифікації діагнозу ІХС користувалися сукупністю характерних анамнестичних, клінічних (типові ангінозні напади при фізичному та психоемоційному навантаженні), біохімічних (підвищення вмісту загального холестерину і загальних ліпідів) та електрокардіографічних (депресія сегмента ST нижче ізолінії, інверсія зубця Т) даних. Для постановки діагнозу використовували також дані об'єктивного обстеження: розширення меж серця вліво, ослаблення звучності тонів на верхівці, акцент другого тону над аортою, зміна артеріального тиску і частоти серцевих скорочень.
З метою верифікації діагнозу ХСН використовували основні лімітуючі фактори фізичної працездатності - клінічні симптоми: задишку, серцебиття, втомлюваність, які наявні при повсякденному фізичному навантаженні та зазвичай відсутні в спокої [201, 202].
Для постановки діагнозу використовували рекомендації Української асоціації кардіологів з діагностики, лікування і профілактики ХСН (Київ, 2003, 2006). При цьому в обстежених пацієнтів виявлені такі суб'єктивні й об'єктивні клінічні ознаки серцевої недостатності:
- суб'єктивні симптоми у 86,4 % хворих: задишка, слабкість, швидка втомлюваність при фізичному навантаженні - 86,4 %, кашель при фізичному навантаженні - 13,5 %, ортопное - 10,2 %.
- об'єктивні клінічні ознаки: двобічні периферичні набряки - 47,4 %, гепатомегалія - 52,5 %, гідроторакс - 8,6 %, двобічні крепітувальні хрипи - 34,3 %, тахісистолія - 32,5 %, розширення меж серця - 92,7 %.
Остаточний діагноз ХСН з систолічною дисфункцією встановлювався після проведення ехокардіографії.
Класифікація ХСН Української асоціації кардіологів включала: - Клінічні стадії згідно з класифікацією за В.Х. Василенком і М.Д. Стражеском, запропоновані ними в 1935 р. на XII з'їзді терапевтів: I, II-А, II-Б і III.
- Варіанти:
а) із систолічною дисфункцією лівого шлуночка - фракція його викиду 45 % і нижче;
б) зі збереженою систолічною функцією лівого шлуночка - фракція його викиду вище 45 %.
- Функціональні класи відповідно до класифікації Нью-Йоркської Асоціації кардіологів, яка запропонована в 1928 р. і переглянута в 1994 р.: I, II, III і IV функціональні класи [153].
Для реалізації поставлених у роботі завдань здійснено комплекс методичних заходів, який включав:
а) Опитування: паспортні дані і розширений опитувальник ВООЗ для виявлення стенокардії напруги, перенесеного або ймовірного інфаркту міокарда, дані про шкідливі звички (куріння, вживання алкоголю), харчування, фізична активність, сімейний анамнез [148], фактори ризику остеопорозу (попередні переломи, схильність до падінь, спадковість, недостатній прийом кальцію, дефіцит вітаміну D, низький індекс маси тіла) [149, 150].
б) Вимірювання артеріального тиску (АТ) тонометром на правій руці в положенні сидячи з точністю до 2 мм рт ст, оцінюючи середні результати двох вимірювань.
в) Антропометрія: вимірювання зросту з точністю до 0,5 см і маси тіла - до 0,1 кг.
г) Реєстрація електрокардіограми (ЕКГ) в 12 загальноприйнятих відведеннях із наступною оцінкою по Міннесотському коду [148].
д) Ехокардіографічне дослідження серця проводили сканером BIOMEDICA-AU 530 у положенні хворого лежачи на лівому боці. Вимірювання здійснювали згідно з рекомендаціями Американського ехокардіографічного товариства (ASE). У В-контрольованому М-режимі з парастернального підходу на довгій осі лівого шлуночка (ЛШ) визначали передньо-задній розмір лівого передсердя (ЛП), товщину міжшлуночкової перегородки (МШП) та задньої стінки ЛШ в діастолу. Сегментарну скоротливість шлуночків поділяли на нормальну, гіпокінетичну та акінетичну. Кінцево-діастолічний розмір ЛШ (КДРЛШ) і фракцію викиду (ФВ) ЛШ оцінювали за методом L. Teichhalz (1976). ФВ ЛШ поділяли на нормальну (понад 45 %) та знижену ( 45 % і нижче) [151].
е) Для визначення функціонального класу серцевої недостатності користувалися тестом шестихвилинної ходьби. При цьому, хворий протягом 6 хв проходив по коридору довжиною 50 м у зручному для нього темпі певну відстань, яка потім вимірювалсь. Пацієнти, котрі проходили за 6 хв понад 551 м не мали ознак серцевої недостатності, пройдена відстань 426-550 м характерна для хворих з ФК I, 301-425 м - ФК II, 151-300 м - ФК III, менше 150 м - ФК IV [226].
ж) Лабораторне дослідження, що включало визначення основних показників крові (загальний аналіз: кількість еритроцитів і лейкоцитів, кольоровий показник, вміст гемоглобіну, лейкоцитарна формула - за загальноприйнятими методиками), біохімічний аналіз крові - визначення концентрації загального холестерину і загальних ліпідів.

2.2. Загальна характеристика обстежених хворих
За темою роботи проведено обстеження та лікування 137 хворих на хронічну серцеву недостатність на фоні ІХС, які знаходилися на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні (зав. відділення - Карась Л.В.) Тернопільської міської клінічної лікарні № 3 та амбулаторному спостереженні в Тернопільських міських поліклініках № 2 і № 3 впродовж 2003-2006 років.
В обстеження не включались особи, в яких були виявлені захворювання, які могли б самостійно вплинути на процес кісткового моделювання, зокрема, з ендокринною патологією, хронічними обструктивними захворюваннями легень, запальними процесами, виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки, жовчокам'яною і сечокам'яною хворобами, захворюваннями нирок, печінки, онкологічною патологією. Також в дослідження не входили пацієнти, що приймали лікарські препарати, які б могли вплинути на достовірність результатів.
Основними скаргами в обстежених пацієнтів були: ангінозний біль, вираження якого оцінювали за класифікацією Канадської асоціації кардіологів, тахікардія, задишка при фізичному та психічному навантаженні, набряки на нижніх кінцівках, перебої в роботі серця. З інших скарг відмічались біль голов