Вы здесь

Територіально-рекреаційний комплекс Вінницької області.

Автор: 
Чернова Ганна Василівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U002729
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
СУСПІЛЬНО-ГЕОГРАФІЧНИЙ АНАЛІЗ ФАКТОРІВ ФОРМУВАННЯ І ФУНКЦІОНУВАННЯ ТРК
ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
2.1. Суспільно-географічне положення
Важливу роль у формуванні ТРК Вінницької області відводиться
суспільно-географічному положенню. Вінницька область є
адміністративно-господарською територіальною одиницею України. Вона була
утворена 27 лютого 1932 році. Площа області – 26,5 тис. кмІ, що становить 4,4 %
території України. За величиною території серед областей України Вінниччина –
поділяє одинадцяте місце з Донецькою областю. Населення області – 1701, 6 тис.
чол. ( на 01.01.2006 р.), що складає 3,6 % від загальної кількості населення
України. В адміністративному відношенні Вінницька область поділяється на 27
районів, 18 міст, в тому числі 6 міст обласного підпорядкування: Вінниця,
Могилів – Подільський, Жмеринка, Козятин, Хмільник, Ладижин; 29 селищ міського
типу та 1466 сіл.
Вінницька область має вигідне суспільно-географічне положення. Це одна з
центральних областей України, що входить до складу Подільського
суспільно-географічного району. Вона має внутрішньоматерикове прирічкове
розташування (в південно-західній частині України, в середній течії Південного
Бугу та басейні Дністра). Протяжність її території з півночі на південь – 204
км, зі сходу на захід – 196 км. Таким чином, території притаманна така риса як
компактність. Географічний центр області знаходиться у Немирівському районі між
селами Никифорівці і Лука [20, 144-147].
Сусідами першого порядку є адміністративні області України – Хмельницька,
Чернівецька, Житомирська, Київська, Черкаська, Кіровоградська, Одеська та
Республіка Молдова. Вінниччина знаходиться в безпосередній близькості від
столиці України (відстань між Києвом і Вінницею 256 км), а до західного кордону
від Вінниці – 400 км. Державний кордон розмежовує Вінницьку область та
республіку Молдову на південному заході, що обумовлює специфічні риси в
організації прикордонної території та зайнятості населення, що можна вдало
використати при організації етнічного та сентиментального туризму.
Розглядаючи Вінницьку область як зовнішньо відкриту систему, слід зазначити, що
шістнадцять її районів – Козятинський, Погребищенський, Оратівський,
Іллінецький, Барський, Хмільницький, Могилів-Подільський, Бершадський та ін.
мають значну частку кордонів із «зовнішніми системами» – із Одеською,
Черкаською, Кіровоградською, Київською, Житомирською, Хмельницькою,
Чернівецькою областями та Республікою Молдова. Це сприяє розширенню зв’язків з
цими регіонами, в тому числі і в галузі рекреації та туризму.
Здійснивши оцінку абсолютного ступеня сусідства районів області, можна зробити
висновки, що найнижчий його коефіцієнт мають Тульчинський, Тиврівський та
Немирівський райони. Це свідчить про їх вигідне розташування відносно інших
елементів системи. Отже, аналіз ступеня сусідства області та її
адміністративних одиниць свідчить про те, що він може розцінюватись (поряд з
іншими чинниками) пріоритетним аргументом на їх користь, особливо при
визначенні місцеположення об’єктів рекреаційної інфраструктури (додаток Б).
Аналіз показників віддаленості адміністративних районів відносно Південного
Бугу та Дністра вказує на те, що найбільш вигідне прирічкове положення мають
Тульчинський, Немирівський, Тиврівський, Ямпільський, Могилів-Подільський,
Тростянецький, Томашпільський райони. Несприятливі показники характерні для
Оратівського, Погребищенського, Козятинського районів (додаток Б1)
Суспільно-географічне положення адміністративно-територіального суб’єкта
визначається як сума оцінок ступеня сусідства та положення території відносно
великих річок. В цьому плані найкращі показники мають Тульчинський,
Тиврівський, Немирівський, Шаргородський та Жмеринський райони.
Географічне положення в центрі України обумовлює транзитність території –
область перетинають важливі автомобільні магістралі Київ - Одеса, Київ - Львів,
Київ -Кишинів, Харків – Львів тощо. Вінницьку область також перетинають
залізниці, які використовуються для міждержавних сполучень: Москва-Прага,
Москва-Софія, Москва-Бухарест, Київ-Легніце, Київ – Будапешт – Любляна – Трієст
тощо. По території області проходять Південно-Західна, Одеська залізниці.
Подальший розвиток транспортної системи області, вдосконалення шляхів
сполучення, будівництво нових магістралей, що входять до числа транспортних
коридорів Європи, поліпшить можливості доступу до рекреаційних ресурсів
Вінниччини. Враховуючи вище сказане, стає очевидним виняткова зручність
транспортно-географічного положення Вінницької області для подальшого розвитку
рекреації та туризму. У звґязку з характером рельєфу судноплавство в межах
області є обмеженим. Річки Південний Буг та Дністер є судноплавними лише на
окремих ділянках, але вони активно використовуються рекреантами для відпочинку
та оздоровлення.
Таким чином, говорячи про суспільно-географічне положення Вінницької області в
контексті його впливу на розвиток територіально-рекреаційного комплексу, слід
зазначити, що воно є сприятливим фактором перспективного розвитку області в
цілому та рекреації і туризму зокрема.
2.2. Природно-ресурсний потенціал
Важливою складовою рекреаційно-туристських ресурсів (РТР) є природні ресурси -
об’єкти та явища натурального походження, що залучені у сферу рекреації та
туризму. До складу природно-рекреаційних РТР входять ландшафти, компоненти
природи, які використовують у сфері рекреації та туризму (геологічні,
орографічні, кліматичні, гідрологічні, грунтово-рослинні, фауністичні) [ 7,
43-44].
Одним