Вы здесь

Територіальна організація автомобільних пасажирських перевезень в Україні

Автор: 
Діденко Катерина Дмитрівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U002923
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ЧИННИКИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ТЕРИТОРІАЛЬНУ ОРГАНІЗАЦІЮ АВТОМОБІЛЬНИХ ПАСАЖИРСЬКИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ

Вивчення і пізнання об'єктивних закономірностей та принципів територіальної організації автомобільних пасажирських перевезень можливе лише за умови аналізу множини чинників, що впливають на функціонування і розміщення елементів пасажирської автотранспортної системи. Адже між конкретним елементом транспортної системи і місцем його розташування існує певна взаємозалежність і певний взаємозв'язок. На вибір місця розміщення впливають, з одного боку, особливості самого об'єкту, а з іншого - специфічні умови території, де він розміщений або може розміщуватися і розвиватися. Загалом, чинники розміщення - це сукупність численних різноякісних умов, ресурсів, передумов, потрібних для вибору місця розміщення або подальшого розвитку будь-якого суспільно-географічного об'єкта з урахуванням його особливостей, виробничих критеріїв і поставленої мети. Сукупність чинників утворює своєрідний механізм, необхідний для розвитку процесу розміщення. Чинники регулюють кількісні та якісні характеристики розміщення усіх видів людської діяльності та мають вирішальний вплив на цей процес.
Щодо чинників, що впливають на територіальну організацію автомобільних пасажирських перевезень, то це уся сукупність аргументів (причин), що зумовлюють вибір локалізації елементів територіальної структури пасажирських автомобільних перевезень та впливають на показники роботи автотранспорту (вибір розташування автовокзалів, автостанцій, майданчиків відпочинку, величину транспортної роботи в окремих пунктах, вузлах тощо).
В своєму дослідженні ми пропонуємо виділяти такі групи чинників:
1) суспільно-географічні;
2) природно-географічні.

2.1. Суспільно-географічні чинники
До суспільно-географічних чинників, що впливають на територіальну організації суспільно-географічних об'єктів належать: економіко-географічні, соціально-демографічні, управлінські та адміністративно-правові, історичні, культурні, тощо.
Під економіко-географічними чинниками слід розуміти територіальну диференціацію кількісних і якісних характеристик живої та уречевленої праці, а також значущість їх для господарської діяльності. Економіко-географічні чинники включають потребу в продуктах чи послугах, площу території, оцінку її соціально-економічного положення; рівень територіальної концентрації основних виробничих фондів, порівняльну ефективність виробництва продукції, її призначення та якість; транспорт і характер територіальних господарських зв'язків; виробничу інфраструктуру. У сучасних умовах вплив цієї групи чинників на прийняття управлінських рішень помітно зростає. Тісно пов'язаними з цією групою чинників є чинник науково-технічного прогресу, чинник ринкової кон'юнктури, який відображає співвідношення між наявними на ринку матеріальними цінностями і послугами та потребами в них.
Соціально-демографічні чинники включають склад і структуру населення, наявність та структуру трудових ресурсів, типи систем розселення, міграційні потоки, соціальну інфраструктуру.
Управлінські та адміністративно-правові чинники є правовою базою функціонування суспільно-географічних об'єктів, мають значний вплив на рівень їх розвитку.
До інших суспільно-географічних чинників належать історичні (дозволяють прослідкувати розвиток досліджуваних об'єктів певної території в часі), культурні (взаємодія досліджуваного об'єкту з об'єктами культури), політична ситуація тощо.

2.1.1. Економіко-географічні чинники
Економіко-географічні чинники є найголовнішими, вони визначають інтенсивність та структуру пасажирських перевезень та впливають на їх територіальну організацію. Серед них слід виділити такі:
* загальний рівень розвитку продуктивних сил та їх територіальна організація, економічний профіль району (місце у структурі господарства галузей важкої індустрії, виробничої і невиробничої сфери та їх співвідношення), наявність різних форм власності тощо;
* рівень розвитку зовнішньоекономічних,міжгалузевих і міжтериторіальних зв'язків, наявність вільних економічних зон, територій пріоритетного розвитку, єврорегіонів, транспортно-географічне та геополітичне положення території (близькість до напружених магістралей, до міжнародних транспортних коридорів, прикордонне положення тощо) відіграють важливу роль у функціонуванні транспортної системи і мають прямопропорційний вплив на рівень розвитку пасажирського транспорту;
* ринкова кон'юнктура є на сьогодні дуже важливим фактором, бо враховуючи попит і пропозицію на послуги пасажирського автомобільного транспорту, з одного боку - робота транспорту приводиться у відповідність до попиту на його послуги, а з другого формується попит на перевезення в залежності від можливостей пасажирської автотранспортної системи;
* рівень добробуту населення, його купівельна спроможність, як чинник, найтісніше пов'язаний з тарифами на автомобільному транспорті (в залежності від матеріального стану пасажир може обирати - їхати йому в мікроавтобусі (швидше, проте дещо дорожче) чи чекати автобуса автопідприємства, вартість проїзду на якому дешевше, але умови менш комфортні, або взагалі користуватися іншим видом транспорту, де тарифи нижчі), таким чином відбувається вплив на формування пасажиропотоків, показники роботи пасажирського автотранспорту тощо;
* наявність рухомого складу, густота автошляхів, їх технічний стан, протяжність доріг з твердим покриттям, кількість автобусних маршрутів, рівень розвитку виробничої та соціальної інфраструктури тощо мають безпосередній вплив на територіальну організацію автомобільних пасажирських перевезень;
* особливості архітектурно-планувальної структури населеного пункту. Низька густота населення і просторова розосередженість місць прикладання праці, центрів обслуговування сприяє розвитку індивідуальних видів транспорту, а концентрація виробництва і щільна забудова - розвитку громадського транспорту, в той же час,