Вы здесь

Магнітна сприйнятливість верхнього горизонту грунтів Лівобережжя України.

Автор: 
Круглов Олександр Вікторович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004043
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2.
МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
Основні завдання, що вирішувались при створенні методики дослідження, полягали
в частковій модифікації та комплесуванню існуючих методів, якими користуються
ґрунтознавство, природоохоронна галузь та геофізика в частині планування
досліджень, відбору проб та транспортування відібраних проб. В циклі
лабораторних робіт основні проблеми полягали в застосуванні апаратури,
призначеної для визначення об’ємної магнітної сприйнятливості гірських порід,
для визначення питомої магнітної сприйнятливості проб ґрунтів. Обґрунтування
можливості такого застосування зроблено попередніми дослідниками, проте
залишились невирішеними питання, пов’язані з деякими особливостями проведення
вимірювань.
2.1. Польові дослідження
Основна частина досліджень зроблена в існуючій загальнодержавній системі
агрогеофізичних стаціонарів – ділянок з типовим для даної природно-кліматичної
зони ґрунтовим покривом та рельєфом. Ця система була створена в рамках
дослідно-методичної роботи У-2000-8/1 “Створення загальнодержавної мережі агро-
та екогеофізичних стаціонарів і агрогеофізичного полігону”. На території
кожного з стаціонарів було вибрано репрезентативні частини для більш детального
вивчення – пробні майданчики. Така методика передбачена ГОСТ 27593-88. .Подібна
методика застосовується при проведенні екологічних досліджень (при вивченні
такого показника як стійкість геосистеми до навантажень) [58].
При ґрунтових розрізів автор використовував індексацію ґрунтових горизонтів
О.Н. Соколовського [14], що прийнято в Україні при проведення польових
ґрунтознавчих досліджень.
Експресність та інші переваги магнітних методів при визначенні характеристик
ґрунтів підкреслюються при подібній їй експресності в відборі ґрунтових
зразків.
Частиною об’єкту досліджень, де можлива інтенсифікація процесів відбору проб та
вимірювань є верхній горизонт ґрунтів – глибиною від 0 до 5-6 (до 10) см. Цей
шар має велике біосферне значення – в цьому шарі розташована основна коренева
маса вищих рослин (особливо це стосується однорічних рослин, до яких
відносяться майже всі культурні рослини, що застосовуються в землеробстві). За
станом поверхні ґрунту можна індентифікувати прояви деяких ґрунтових процесів –
гідроморфних, сольових. Верхній шар ґрунту також найбільш доступний для
вивчення іншими методами (комплексування методів є важливою складовою частиною
контролю при становленні нових методик).
У зв’язку з тим, що поверхня ґрунту часто замульчована органічним матеріалом
(степовим войлоком в степах, шаром лісового опаду в лісових геоценозах,
пожнивними залишками в польових сівозмінах), слід відрізняти поняття “верхній
горизонт ґрунту” – це поверхня власне ґрунтового покриву без мульчі.
Магнітні властивості органічних залишків на поверхні ґрунту доцільно вивчати
при визначенні деяких екологічних показників – наприклад пилового забруднення
феромагнітними частинками в зоні дії підприємств чорної металургії. На стані
поверхневого шару найбільш яскраво проявляються ерозійні процеси: різкі зміни
магнітних властивостей можуть свідчити про транселювіальний характер поверхні
фації, розвиток ерозійних процесів.
Існує три основних методичних напрямки, які передбачають відбір ґрунтових проб:
для потреб інженерної геології, власне ґрунтознавства та для потреб екологічних
досліджень. Кожний з цих напрямків має свої особливості відбору та
транспортування проб ґрунтів. При проведенні даного дослідження було враховано
спорідненість даної роботи з ґрунтознавством, тому при виконанні дослідів
максимально враховувались вимоги стандартів по ґрунтознавству.
Процес відбору та транспортування відібраних проб відбувався згідно вимог ДСТУ
в галузі ґрунтознавства [59,60]. Основою для створення цього документу став
раніше діючий ГОСТ, проте в умовах застосування для досліджень переважно
приладів виробництва країн Європейського Союзу перехід на стандарти системи ISO
(з якою і уніфіковано вимоги нових стандартів ДСТУ) є необхідним.
Властивості ґрунтів, навіть в межах одного типу, в великій мірі залежать від
положення ґрунту в ландшафті. З метою оцінки всього можливого спектру ґрунтових
відмін та різновидів на досліджуваних об’єктах було визначено ландшафтні
профілі, які проходять через всі можливі елементи ландшафту – від плакору до
місцевого базису ерозії або ріки. Відомі роботи по дослідженню як мікрокатен
так і макрокатен на регіональному рівні, результати яких використовувались
переважно в природоохоронному напрямку [47, 48].
2.2. Лабораторні дослідження
Розвиток науки, особливо в ХХ-ХХІ ст., характеризується як співіснування двох
протилежних процесів: диференціації, тобто виділенням нових наукових дисциплін
з вже існуючих, та інтеграції – об’єднанням ряду наук, часто в окремі
дисципліни на їх межах [61].
Проведене дослідження лежить на межі кількох наук: ґрунтознавства, геофізики,
ландшафтознавства. Подібні дослідження з застосуванням різного набору методів
згаданих наук проводяться з середини ХХ століття.
Серед головних методологічних принципів сучасного ґрунтознавства [61] в даній
роботі знайшли своє застосування такі концепції: ґрунти як самостійні
природньо-історичні утворення, ґрунтотворчого процесу як складного комплексу
“елементарних” ґрунтових процесів, безперервності ґрунтового покриву, родючості
ґрунтів, як їх головної функції та специфічності педосфери як однієї з
геосфер.
Сучасне ґрунтознавство розглядає ґрунти як надзвичайно складну систему; з
однієї сторони - як такої, що складаються з великої кількості взаємодіючих
підсистем, а з іншої - як складову частину, підсистему в складі біосфери.
Важливо, що ґрунти є відкритими