Вы здесь

Клініко-інструментальна характеристика і лікування хворих з атеротромботичним і кардіоемболічним підтипами ішемічного інсульту.

Автор: 
Сулік Роман Володимирович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004210
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих
Нами проведено клініко-інструментальне обстеження 140 хворих з ішемічним
інсультом півкульової локалізації. Першу групу склало 36 хворих у гострому
періоді атеротромботичного ішемічного інсульту, другу - 34 хворих у гострому
періоді кардіоемболічного інфаркту мозку. 47 хворих з атеротромботичним і 23 з
кардіоеболічним генезом інфаркту мозку у відновному періоді (від 3 місяців до 1
року) склали третю групу (табл. Б.2.1). Для дослідження пацієнтів у гострому
періоді ІМ відбирали пацієнтів з атеротромботичним варіантом, що поступили до
стаціонару в перші 24 години з моменту розвитку захворювання, і пацієнтів з
кардіоемболічним підтипом, що поступили в перші 6 годин з моменту появи
неврологічної симптоматики. Хворі з іншою або не встановленою етіологією
ішемічного інсульту були виключені з дослідження. Всього в групу спостереження
потрапили 56 жінок та 84 чоловіків віком від 39 до 83 років (середній вік
66±12,3 роки). 20 практично здорових осіб у віці від 45 до 67 років склали
групу контролю.
В основу поділу пацієнтів по віку лягли рекомендації ВООЗ, згідно яких до
молодих відносяться пацієнти у віці від 18 до 45 років, середнього віку – 46-59
років, похилого віку 60 – 74 роки, і старечого – 75 років і більше (табл.
Б.2.1).
Більшість хворих, за якими проводилося спостереження, мали різні терміни
преморбідного стану чи фактори ризику (зловживання алкоголем, паління тощо)
(табл. Б.2.2). Тривалий час перед виникненням ІМ пацієнти хворіли на різні
варіанти серцево-судинних захворювань (АГ, інфаркт міокарду, порушення
серцевого ритму, облітеруючий атеросклероз нижніх кінцівок), а, отже, власне
інсульт виникав на передуготованому стані організму. При цьому анамнестично
визначено, що у 37(26,43%) хворих розвиткові інсульту передували минущі
порушення мозкового кровообігу. Ці дані узгоджуються з результатами отриманими
в OCSP дослідженні і даними літератури про групи підвищеного ризику виникнення
інсульту [631]:
особи зі стійкою артеріальною гіпертензією (АГ), рівнем артеріального тиску
180/105 мм рт.ст. і вище. У осіб з високим артеріальним тиском у 3-4 рази
частіше розвивається ішемічна хвороба серця (ІХС) та у 7 разів частіше –
порушення мозкового кровообігу, а фатальні гострі порушення мозкового та
коронарного кровообігу виникають на 35% частіше в популяції хворих з АГ і, як
правило, у нелікованих чи неефективно лікованих пацієнтів [9, 43, 118, 185,
208, 280, 310, 343, 363];
особи з АГ незалежно від рівня артеріального тису в поєднанні з одним із
додаткових факторів – ІХС, ППНМК, гіпертонічними церебральними кризами,
цукровим діабетом, ожирінням, атеросклерозом та ін.. Отже під час лікування АГ
чи атеросклерозу важливо контролювати не лише рівень артеріального тиску, але й
деякі показники метаболізму – рівень глюкози, холестерину та стан вегетативної
нервової системи [13, 52, 86, 100, 176, 209, 212, 217, 249, 255, 307, 313];
особи з постійним чи пароксизмальним порушеннями ритму серця та іншими
кардіологічними захворюваннями [61, 121, 152, 368];
особи з транзиторними ішемічними нападами чи мозковим інсультом з добрим
відновленням функцій [108, 351].
Таким чином, наведені дані дають підставу вважати, що методи лікування
ішемічного інсульту в гострому періоді повинні враховувати не тільки
максимально швидке і можливе усунення неврологічного дефіциту, що виник, але й
основну природу захворювання.
В процесі дослідження у 118 хворих (84,29%) виявлена різна кардіальна
патологія. Хвороби серця, діагностовані у хворих були представлені слідуючими
нозоологічними формами (табл. Б.2.3).
В структурі кардіальної патології превалювала ІХС – у 88,14% пацієнтів.
Запальні і інфекційні захворювання були діагностовані у 2,54% пацієнтів,
штучний клапан серця – у 1,7%. Вроджені вади серця спостерігалися у 2,54%
випадків, а пухлина серця лише в 1 випадку (0,85%). Більш вичерпна
характеристика кардіальної патології наведена в наступних розділах.
У 78 (55,7%) хворих гостре порушення мозкового кровообігу виникало в басейні
лСМА і у 62 (44,3%) хворих в басейні пСМА (табл. Б.2.4). При КЕ підтипі в 5
(14,7%) випадках реєструвались множинні інфаркти мозку.
Iз вогнищевих симптомів переважали рухові розлади (79%) різного ступеня
вираженості: у вигляді значного геміпарезу (18%), помірного геміпарезу (37%),
легкого гемі- або монопарезу (24%). Розлади чутливості спостерігались у 66%
хворих. Координаторні порушення спостерігались у 12% пацієнтів. Рідше
виявлялись альтернуючі синдроми: Вебера – 4 хворих, Міяра-Гублера – 2 хворий.
Для оцінки неврологічного дефіциту користувалися шкалою Національного інституту
здоров’я США (National Institutes of Healht, USA; Liden et al., 1994).
Відповідно до даної шкали бал 0 характеризує нормальний стан пацієнта, 34 бали
– коматозний. Сумарний бал клінічних проявів від 3 до 8 свідчить про
неврологічні порушення легкого ступеня важкості, 9-12 балів – про порушення
середнього ступеня важкості; від 13 до 15 – важкі порушення, більше 15 – про
надто важкий стан хворого.
Результати, отримані при проведенні ультразвукової діагностики і ангіографії
показали різне по характеру і ступені вираженності ураження МАГ, включаючи
оклюзуючі ураження (атеросклеротичні стенози і тромбози), деформації
(паталогічна звитість, перегини), аномалії (гіпоплазія), екстравазальні
компресії (здавлення артерій остеофітами, суглобовими відростками). Для більш
зручного аналізу зміни були згруповані по ступені їх впливу на кровоплин по
привідній артерії на боці ішемічного ураження головн