Вы здесь

Конструктивно-географічні засади оптимізації лісів і лісового господарства Волинської області.

Автор: 
Юровчик Володимир Геннадійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004269
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА ЛІСІВ ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Майже на четвертій частині території Волинської області лісове господарство
вела державна структура, що поєднувала в собі лісовідновлювальні, господарські
та природоохоронні функції – Державне лісогосподарське об’єднання „Волиньліс”.
Державне лісогосподарське об’єднання „Волиньліс” – правонаступник Волинського
обласного управління лісового господарства і лісозаготівель. Наприкінці 2004
року (зокрема, з 1 січня 2005 року) після відповідного урядового рішення
„Волиньліс” припинив існування і передав свої функції створеному замість нього
Волинському обласному управлінню лісового господарства.
Ліс являє собою велике національне багатство нашої області, тому комплексне
використання його ресурсів є першочерговим завданням. Волинь здавна є „лісовим”
регіоном, а доходи від торгівлі лісовими товарами ще з ХV століття – вважаються
одними з основних у місцевих бюджетах.
Зокрема, якщо Донецька область традиційно вивозить за свої межі стратегічно
важливі вугілля та метал, Херсонська – пшеницю, то Волинська – ліс і продукцію
його переробки. На кожен гектар рубки робітниками лісового господарства
посаджено в середньому по три гектара нового лісу. На сьогоднішній день
лісистість Волинської області є одною з найвищих в Україні і становить 32,9%
(рис. 3.). Третина з 480317 гектарів лісів державного значення обласного
регіону – рукотворна. Тобто, кожен другий гектар лісового фонду створений
людьми. Волиняни не тільки щороку збільшували площу лісу, а й створили модель
комплексного використання лісів: „Дерево – в переробку від кореня до крони плюс
широке використання ягід, грибів, лікарської сировини і рекреаційних ресурсів”
[223]. При цьому постійно удосконалювалась агротехніка створення лісових
насаджень, зокрема, вносились різні види мінеральних добрив, проводилася
люпінізація, фітомеліорація, вапнування кислих ґрунтів, запроваджувалася
прогресивна технологія тощо.
Рис. 3. Ліси Волинської області станом на 2006 рік [181].
2.1. Умови формування лісів регіону
Волинська область розташована в межах Східно – Європейської рівнини і
знаходиться на заході рівнинних просторів двох природно-географічних зон
України – низинному західному Поліссі і хвилястому Лісостепу на Волинському
плато. Північна частина Волинської області лежить в межах Поліської низовини
(Волинське Полісся), а південна – на Волинській височині. Нерівномірність
розміщення лісових ресурсів в регіоні є наслідком різноманітних природних
умов.
З півночі на південь за особливостями лісового покриву Волинське Полісся
виразно поділяється на дві частини – північну та південну. Північна являє собою
рівнинну територію, вкриту переважно чистими сосновими борами, березовими
гаями, рідше – ялиновими лісами, чорновільшаниками, мішаними лісами з сосни
звичайної, дуба звичайного і граба. Певні площі вкривають міжрічкові (луки), а
також вересові і брусничні пустища. Південна частина Волинського Полісся –
слабо хвиляста рівнина, складена смугою горбів та гряд – теж досить заліснена.
Залісненість спадає в напрямку з півночі на південь. Для природних умов
Волинського Полісся характерним є рельєф з широкими заболоченими річковими
долинами, додатній баланс вологи, панування дерново-підзолистих і болотних
ґрунтів, високий рівень ґрунтових вод. Ліси займають, насамперед, підвищені
ділянки рельєфу. У лісовому фонді Волинського Полісся основне місце належить
хвойним насадженням (64,5%) з переважанням сосни (64%). Питома вага
деревостанів з пануванням твердолистяних порід становить 9,7% і м’яколистяних –
25,8% загальної вкритої лісом площі. Найбільш поширеними породами у лісах
регіону є сосна, дуб, береза, чорна вільха, осика і граб. Рідше трапляються
ясен, липа, клен, в’яз, берест. У західних районах росте смерека звичайна, яка
іноді утворює суцільні деревостани. У південно–західних районах, зрідка
зустрічаються явір і черешня. Лісові насадження краю мають відносно бідний
підлісок, до складу якого найчастіше входять горобина, крушина ламка, бруслина
бородавчаста, ліщина. В північно – західних районах Волинського Полісся
поширений яловець звичайний. У зниженнях рельєфу та на річкових заплавах значну
площу займають торфовища, а також вересові і брусничні пустища, які пов’язані з
лісами. Великі простори припадають також на луки, особливо заболочені.
Характерна особливість лісів – їх заболоченість, що значно впливає на склад і
продуктивність деревостанів [41].
Південь Волинської області називають лісостепом. Для лісостепу характерним є
помірний континентальний клімат, перехідний від вологого до сухого. Річна
кількість вологи, яка надходить з атмосферними опадами, в різних частинах цієї
зони трохи менша або приблизно дорівнює випаровуванню. Ліси в цій природній
зоні не мають суцільного поширення, невеликі масиви їх чергуються із значно
переважаючими за площею ділянками степу. Лісостеп відзначається строкатістю
ґрунтового покриву. Найбільш поширеними є чорноземи і сірі лісові ґрунти;
велику площу займають болотні і дернові ґрунти. Внаслідок інтенсивних рубок та
ерозії у Лісостеповій зоні виникло багато ярів і балок. Якщо у першому
тисячолітті н.е. загальна лісистість тут становила приблизно 50%, то нині лише
11%. У лісостепу поширені ліси твердолистяних порід, які становлять 63,6%
вкритої лісом площі. З них близько 43% припадає на дубові насадження, 10 –
грабові, 5 – букові та ясеневі, а решта – ліси з переважанням клена, в’яза,
акації білої, а також залишки остепнених луків та скельно-степової рослинності.
Насадження з переважанням хвойних порід становлять 24,6% загальної площі лісів,
з них 23% припадає на со