Вы здесь

Фізіологічні механізми пристосування організму хлопчиків 10-16 років до систематичних циклічних навантажень

Автор: 
Кузнєцов Андрій Олександрович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004645
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРИАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
. Методи дослідження
Для практичної реалізації поставленої мети і задач дослідження нами
використовувались наступні методи:
Методи визначення основних антропометричних показників.
Методи визначення основних показників серцево-судинної системи.
Методи визначення основних показників системи зовнішнього дихання.
Метод електрокардіографії.
Метод математичного аналізу серцевого ритму (варіаційної пульсометрії).
Метод оцінки рівня функціонування серцево-судинної системи (амплітудної
пульсометрії).
Метод визначення адаптивних можливостей серцево-судинної системи організму.
Методи оцінки вегетативного статусу організму.
Методи клінічного аналізу крові.
Метод визначення функціонального стану серцево-судинної та дихальної систем
організму з використанням комп’ютерної програми “ШВСМ-інтеграл”.
Методи математичної статистики.
Методи визначення основних антропометричних показників
У межах цього дослідження у всіх обстежених хлопчиків визначали довжину тіла
(ДТ, см) за допомогою стандартного ростоміру й масу тіла
(МТ, кг) за допомогою медичних терезів.
Методи визначення основних показників серцево-судинної системи
Величину частоти серцевих скорочень (ЧСС, уд/хв) визначали за допомогою
електрокардіографа, для чого у другому стандартному відведенні записувалася
електрокардіограма (не менше 5-6 кардіоциклів).
Величину артеріального тиску (АТ, мм рт.ст.) реєстрували за методом
Н.С. Короткова за допомогою тонометра і фонендоскопа. Визначали наступні види
артеріального тиску: систолічний (АТс, мм рт.ст.), діастолічний
(АТд, мм рт.ст.), пульсовий (АТп, мм рт.ст.) і середній (АТср., мм рт.ст.). На
підставі перерахованих показників розраховували наступні параметри:
Коефіцієнт економічності кровообігу (КЕК, у.о.) визначали за формулою:
КЕК = ЧСС Ч (АТс – АТд), (2.1)
де КЕК – коефіцієнт економічності кровообігу, у.о.; ЧСС – частота серцевих
скорочень, уд/хв; АТс – артеріальний тиск систолічний, мм рт.ст.; АТд –
артеріальний тиск діастолічний, мм рт.ст.
Величину індексу Робінсона або подвійного добутку (ІР, у.о.) розраховували за
формулою:
ІР = (ЧСС Ч АТс) /100, (2.2)
де ІР – індекс Робінсона, у.о.; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв; АТс –
артеріальний тиск систолічний, мм рт.ст.
Інші показники системи центральної гемодинаміки реєструвались нами з
використанням методу тетраполярної реографії за допомогою автоматизованого
діагностичного комплексу “Кардіо+” (канал РЕО)
науково-виробничого підприємства “Метекол” (м. Ніжин).
Відповідно до методу тетраполярної реографії два електроди фіксуються на шиї, а
два – на грудній клітці обстежуваного на рівні мечоподібного відростка. При
цьому вимірювальні електроди розташовуються усередині відносно токовим.
Розмір систолічного об’єму крові (СОК, мл) розраховувався за формулою
М.І. Тищенко у модифікації Ю.Т. Пушкаря. На підставі розрахованого показника
СОК, з урахуванням величини частоти серцевих скорочень визначали розмір
хвилинного об’єму крові (ХОК, л/хв). Результати систолічного і хвилинного
об’ємів крові, визначені методом тетраполярної реографії, дозволили обчислити
ряд комплексних гемодинамічних показників:
Серцевий індекс:
СІ = ХОК/ (МТ0,425 Ч ДТ0,725 Ч 0,007184), (2.3)
де СІ – серцевий індекс, л/хв/м2; ХОК – хвилинний об’єм кровообігу, л/хв; МТ –
маса тіла, кг; ДТ – довжина тіла, см.
Ударний індекс:
УІ = СОК / (МТ 0,425 Ч ДТ 0,725 Ч 0,007184), (2.4)
де УІ – ударний індекс, мл/м2; СОК – систолічний об’єм крові, мл;
МТ – маса тіла, кг; ДТ – довжина тіла, см.
Загальний периферичний опір судин:
ЗПОС = ((АТд + 0,33 Ч (АТс – АТд)) Ч 1333 Ч 60)) / (ХОК Ч 1000), (2.5)
де ЗПОС – загальний периферичний опір судин, динЧсЧсм-0,5;
АТд – артеріальний тиск діастолічний, мм рт.ст.; АТс – артеріальний тиск
систолічний, мм рт.ст.; ХОК – хвилинний об’єм кровообігу, л/хв.
Питомий периферичний опір судин:
ППОС = ЗПО Ч МТ0,425 Ч ДТ0,725 Ч 0,007184, (2.6)
де ППОС – питомий периферичний опір судин, динЧсЧсм-0,5Чм2;
МТ – маса тіла, кг; ДТ – довжина тіла, см.
2.1.3 Методи визначення основних показників системи зовнішнього дихання
Життєву ємність легень (ЖЄЛ, л) визначали за допомогою сухого спірометра.
Досліджуваний робив глибокий вдих, а потім повільний, до “відмови” видих в
спірометр.
Час затримки дихання на вдиху (Твд., с) визначали за допомогою функціональної
проби Штангє, для чого досліджуваний після звичайного видиху робив глибокий
вдих і затримував дихання на максимально можливий час, який реєструвався за
допомогою секундоміру.
Час затримки дихання на видиху (Твид, с) визначали з використанням проби Генчі,
для чого досліджуваний після глибокого вдиху робив глибокий видих і затримував
дихання на максимально можливий час.
На підставі отриманих показників розраховували наступні параметри.
Індекс Скібінського (ІС, у.о.) визначали за формулою:
ІС = (ЖЄЛ Ч Твид) / ЧСС, (2.7)
де ЖЄЛ – життєва ємність легенів, мл; Твид. – час затримки дихання на видиху,
с; ЧСС – частота серцевих скорочень, уд/хв.
Індекс гіпоксії (ІГ, у.о.) визначали за формулою:
ІГ = Твид. / ЧСС, (2.8)
де ІГ – індекс гіпоксії, у.о.; Твид. – час затримки дихання на видиху, с; ЧСС –
частота серцевих скорочень, уд/хв.
2.1.4 Метод електрокардіографії
Цей метод призначений для оцінки електричної активності серця (автоматизм,
збудливість і провідність серцевого м’язу), досить поширений у наш час, отримав
велику кількість різних модифікацій. Зазвичай, в клінічній практиці
електрокардіограму (ЕКГ) записують у 12 відведеннях (в 6 від кінцівок – I, II,
III, aVR, aVL, aVF і в 6 грудних – V1 – V6). На стандартній ЕКГ виділяють п’ять
основних зубців (P, Q, R, S, T) та шість основних інтервалів (R-R, P-Q, Q-T,
T-P, S-T, QRS).
У стандартних відведеннях аналіз ЕКГ проводять