Вы здесь

Антропогенетичні фактори виникнення карієсу у практично здорових міських юнаків і дівчат Подільського регіону України

Автор: 
Беляєв Едуард Вікторович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004672
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Загальна методика і основні методи дослідження
2.1. Об’єкти дослідження
У відповідності з метою та задачами дослідження на базі науково-дослідного
центру Вінницького національного медичного університету ім. М.І. Пирогова в
рамках загально-університетської наукової тематики “Розробка нормативних
критеріїв здоров’я різних вікових та статевих груп населення на основі вивчення
антропогенетичних та фізіологічних характеристик організму з метою визначення
маркерів мультифакторіальних захворювань” після первинного анкетування було
відібрано 594 міських юнаків різної статі у третьому поколінні мешканців
Подільського регіону України, які не мали будь-яких скарг на стан здоров’я на
момент обстеження та хронічних захворювань у анамнезі. Після проведення
скринінг-оцінки стану здоров’я та попереднього психофізіологічного і
психогігієнічного анкетування було виключено з обстеження 267 осіб різної
статі. Відібраним 327 дівчатам і юнакам було проведено детальне
клініко-лабораторне дослідження (ультразвукова діагностика серця, магістральних
судин, щитоподібної залози, паренхіматозних органів черевної порожнини,
жовчного міхура, нирок, сечового міхура, матки та яєчників; спірографія;
кардіографія; реовазографія; стоматологічне обстеження; визначення основних
біохімічних показників крові, рівня гормонів щитоподібної залози та яєчників).
В результаті, для подальшого детального дослідження інтенсивності враження
зубів карієсом в залежності від антропогенетичних характеристик організму було
відібрано 118 практично здорових юнаків віком від 17 до 21 року та 119 дівчат
віком від 16 до 20 років (згідно схеми вікової періодизації онтогенезу людини,
яка була прийнята на VII Всесоюзній конференції з проблем вікової морфології,
фізіології та біохімії АПН СРСР) [55].
Комісією з біоетики Вінницького національного медичного університету ім. М.І.
Пирогова (протокол №1 від 23 вересня 2003 р.) встановлено, що проведені
дослідження відповідають етичним та морально-правовим вимогам згідно наказу МОЗ
України №281 від 01.11.2000 р.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Стоматологічні.
Обстеження юнаків і дівчат проводилося в стоматологічному кабінеті. Огляд стану
твердих тканин зубів проводили за загальноприйнятою методикою [237] за
допомогою стоматологічного зонда і дзеркала, починаючи з верхнього правого і
рухаючись в бік лівого квадранту, далі оглядали зуби лівого нижнього, а потім
правого нижнього квадрантів. При огляді зубів звертали увагу на їх колір,
локалізацію, характер та глибину ураження твердих тканин каріозним процесом. В
зубній формулі по міжнародній цифровій системі визначення зубів відмічали зуби,
уражені карієсом та його ускладненнями, пломбовані та видалені зуби. Крім того,
відмічали особливості ураження карієсом окремих поверхонь зубів (жувальної,
апроксимальної, вестибулярної, піднебінної, язичної).
верхня щелепа
18 17 16 15 14 13 12 11|21 22 23 24 25 26 27 28
48 47 46 45 44 43 42 41|31 32 33 34 35 36 37 38
нижня щелепа
Інтенсивність враження зубів карієсом визначали по індексу КПВ, де К –
кількість зубів уражених карієсом та його ускладненнями; П – кількість
пломбованих зубів; В – кількість видалених зубів. Розподіл осіб юнацького віку
за ступенем активності карієсу проводили на 3 групи: 1 ступінь (компенсована
форма) – КПВ до 6 (низька інтенсивність карієсу); 2 ступінь (субкомпенсована
форма) – КПВ від 7 до 9 (середня інтенсивність); 3 ступінь (декомпенсована
форма) – КПВ більше 9 (висока інтенсивність) [120, 130].
2.2.2. Антропометричні та соматотипологічні.
Антропометричне обстеження проведено згідно схеми В.В. Бунака [22]. Воно
містило в собі визначення тотальних (довжини (см) і маси тіла (кг)),
парціальних розмірів (поздовжніх (см) – висота верхньогрудинної, акроміальної,
пальцьової, лобкової та вертлюгової точок; охватних (см) – на груді (при паузі,
глибоких вдиху і видиху), на плечі (при максимальній напрузі та в розслабленому
стані), передпліччі (у верхній та нижній частині), стегні, гомілці (у верхній
та нижній частині), шиї, талії, стегнах, стопі та кисті; поперечних (см) –
ширина плечей, дистальних епіфізів плеча, передпліччя, стегна та гомілки,
міжостьовий, міжгребеневий та міжвертлюговий розміри таза, середньогруднинний,
нижньогруднинний розміри грудної клітки; передньо-задніх (см) – зовнішня
кон’югата та сагітальний середньогруднинний розмір грудної клітки і товщини
шкірно-жирових складок (мм) (на задній і передній поверхні плеча, на передній
поверхні передпліччя, під нижнім кутом лопатки, на боці, на животі, на стегні
та на гомілці).
Довжину тіла вимірювали за допомогою спеціально сконструйованого універсального
антропометра, з точністю до 0,5 см. Масу тіла визначали на спеціальних медичних
вагах з точністю до 0,1 кг. Розрахунковим шляхом за Дю Буа [87] вираховували
площу поверхні тіла (м2):
S = W0,425 x H0,725 x 0,007184
де, W – маса тіла (кг);
H – зріст (см).
Всі антропометричні виміри проводилися на правій половині тіла. Поздовжні
розміри вимірювали за допомогою універсального антропометра. Охватні розміри
тіла вимірювали сантиметровою стрічкою з точністю до 0,5 см (після кожних 100
вимірів стрічку змінювали). Вимір ширини дистальних епіфізів робили
штангенциркулем з точністю до 0,01 см. Виміри таза та діаметрів тіла проводили
тазоміром. Товщину шкірно-жирових складок вимірювали за допомогою каліперу.
Для оцінки соматотипу нами використовувалась математична схема J.Carter i
B.Heath [167]. Соматотип визначається оцінкою, що складається з трьох первинних
компонентів статури (бали): ендоморфного (F) – характеризує ступінь розвитку
жирової тканини; мезоморфного (M) – визнача