Вы здесь

Клініко-патогенетичне обґрунтування лікування хворих з поєднаним перебігом хронічного гастриту типу В та залізодефіцитної анемії.

Автор: 
Зелена Ірина Іванівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004854
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика хворих з поєднаним перебігом хронічного гастриту
типу В та залізодефіцитної анемії
Обстежено 104 хворих з поєднаним перебігом ХГВ, що був асоційованим з H.pylori,
та ЗДА. У всіх обстежених ЗДА була легкого ступеню (рівень гемоглобіну був не
меншим за 90 г/л). Нозологічні форми встановлювали на підставі Міжнародної
класифікації хвороб 10-го перегляду (МКХ-10).
Критерії виключення з дослідження склали дві групи. До першої увійшли стани,
які могли б вплинути на рівень АК у шлунковому соку: (1) вживання
кислотознижуючих препаратів (доведено, що за умов фармакологічно індукованої
гіпохлоргідрії зменшується рівень АК у шлунковому соку [224]); (2) вживання
препаратів вітаміну С протягом останніх шести місяців; (3) паління (за даними
деяких досліджень рівень АК у шлунковому соку у курців вірогідно нижчий, ніж у
осіб, які не палять, [224]). Другу групу склали стани, наявність яких могла б
вплинути на показники обміну заліза: (1) хронічні або рецидивуючі крововтрати;
(2) вагітність, лактація; (3) вегетаріанство, неповноцінна дієта, психогенна
анорексія (усі обстежені особи заповнили детальну анкету стосовно звичок
харчування); (4) операції на шлунково–кишковому тракті; (5) вживання
препаратів, що впливають на метаболізм заліза, (протизаплідні, нестероїдні
протизапальні та антисекреторні препарати, антибіотики тетрациклінового ряду та
препарати заліза і вітаміну С); (6) антигелікобактерна терапія протягом
останнього року; (7) алкоголізм, наркоманія; (8) цироз печінки; (9) часта здача
крові донорами (чоловіки більше за чотири рази на рік, жінки більше за два рази
на рік); (10) онкопатологія; (11) поверхневі ерозії СО шлунку. До дослідження
також не залучалися пацієнти з супутніми захворюваннями, такими як:
гіпертонічна хвороба, ішемічна хвороба серця, психічні захворювання, які могли
вплинути на результати дослідження або сприяти достроковому припиненню участі у
ньому пацієнта.
Усі жінки були оглянуті гінекологом. Для виключення вагітності та
гінекологічних захворювань було здійснено ультразвукове обстеження органів
малого тазу.
Для визначення впливу поєднаної патології на клінічні ознаки захворювань були
визначені групи із ізольованим перебігом ХГВ та ЗДА. 30 осіб мали ХГВ,
асоційований з H.pylori, з них 13 чоловіків та 17 жінок. 30 осіб, серед яких 13
чоловіків та 17 жінок, мали ЗДА легкого ступеню. При дослідженні наявності
кровотеч як джерела втрати заліза у хворих даної групи встановлено, що у 23
хворих джерелом кровотечі був шлунково–кишковий тракт (7 випадків
парадонтопатій, 4 – поліпозу кишечнику, 1 – дивертикулярної хвороби, 1 – грижа
стравохідного отвору діафрагми, 8 – геморою). У 9 жінок причиною розвитку ЗДА
стало порушення менструальної функції у вигляді гіперполіменореї.
Контрольні результати показників, що вивчалися, були отримані при обстеженні 30
практично здорових осіб аналогічного віку та статі, які не були інфікованими
H.pylori.
Всі групи співставлення та основна група були повністю рандомізованими за
віком, статтю та тривалістю захворювання.
Усі обстежені дали інформовану письмову згоду на участь у дослідженні, були
здатні до адекватної співпраці у процесі дослідження.
Діагноз було верифіковано на підставі комплексної оцінки скарг хворих, даних
анамнезу, об’єктивного дослідження і результатів лабораторних та
інструментальних методів дослідження.
Серед обстежених основної групи було 45 чоловіків та 59 жінок віком від 17 до
52 років; середній вік хворих складав 41,2±3,6 роки. З урахуванням Міжнародної
класифікації вікових періодів, було проведено розподіл хворих за віком (табл.
2.1.1).
Таблиця 2.1.1.
Розподіл хворих з поєднаним перебігом ХГВ та ЗДА за статтю та віком
Нозологічні форми
Стать
Вікові групи (роки)
чоловіки
жінки
до 20
21-44
45 та більше
абс.
абс.
абс.
абс.
абс.
ХГВ+ЗДА
(n=104)
45
43,7
59
56,3
16
15,4
66
63,5
22
21,1
Виявлено, що ХГВ у поєднані із ЗДА переважно діагностувався у осіб молодого
працездатного віку (82 пацієнти), що склало 78,9%; серед обстежених переважали
жінки (56,3%).
В залежності від тривалості захворювання, яка складала від 6 місяців до 15
років, були сформовані три групи хворих (табл. 2.1.2.).
Таблиця 2.1.2.
Розподіл хворих основної групи в залежності від тривалості ХГВ
Обстежені
хворі
Тривалість хвороби
1-5 років
6-10 років
більше 10 років
абс.
абс.
абс.
ХГВ+ЗДА
(n=104)
15
14,4
27
25,9
62
59,7
Результати дослідження показали, що тривалість анамнезу у більшості хворих на
ХГВ в поєднанні із ЗДА складала більше 10 років (59,7%). В той же час необхідно
відзначити, що у 10 пацієнтів (9,6%) ХГВ було діагностовано вперше.
При опитуванні хворих на ХГВ у поєднанні з ЗДА було встановлено, що одним із
основних клінічних проявів захворювання був больовий (20,2%) та диспепсичний
синдроми (83,7%). Виникнення болю хворі пов’язували з порушеннями дієти
(78,1%), фізичним навантаженням (12,6%), гострим чи хронічним стресом (9,3%). У
більшості випадків біль виникав через 1,5-2 години після їжі та тривав упродовж
3-4 годин. Іррадіації болю хворі не відмічали. Найбільш часто біль був
колючого, давлючого або стискуючого характеру та локалізувався в епігастральній
ділянці (табл. 2.1.3.).
Наведені в таблиці 2.1.3 дані, щодо диспепсичних проявів у хворих на ХГВ, як
при поєднанні з ЗДА, так і при його ізольованому перебігу дали змогу
констатувати їх різноманітність та доволі часте сполучення одне з одним.
Таблиця 2.1.3.
Основні клінічні симптоми й синдроми у хворих на ХГВ
Клінічні симптоми й синдроми
Частота зустр