Вы здесь

Динамічні тенденції формування букових лісів Прикарпаття

Автор: 
Куриляк Віктор Михайлович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U004910
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
ПРИРОДНІ УМОВИ РАЙОНУ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Географічне розташування
За фізико-географічним районуванням територія району досліджень знаходиться в
зоні двох фізико-георгафічних країн: гірської та рівнинної [157].
Рівнинна фізико-географічна країна представлена лісостеповою зоною, границя
якої проходить по ріках Бистриця і Ворона, далі східніше с.м.т. Отиня і м.
Коломиї, а в районі с.м.т. Заболотів виходить до ріки Прут.
Карпатська гірська країна ділиться на Прикарпаття і Карпати, границя яких
проходить вздовж лінії міст Болехів, Долина, Перегінськ, Солотвино, Надвірна,
Делятин, Яблунів, Косів і Кути.
Особливістю природних умов району досліджень є його географічне розташування: у
гірській місцевості, передгір’ї, та на рівнині. На долю гір припадає майже
половина території (42%), передгір’я займають – 48%, а рівнинна частина, що
знаходиться вздовж ріки Прут, становить – 10%. Висоти над рівнем моря поступово
зростають від 200 до 2000 м.
Оскільки бук є породою помірного, м’якого та вологого клімату він на більшій
площі району досліджень знаходить оптимальні умови для росту і розвитку [94].
У районі досліджень лісові масиви займають площу 633,8 тис. га. Вони є
високопродуктивними і мають велику екологічну цінність. Крім важливого
грунтозахисного, водорегулюючого, рекреаційного значення є ще й джерелом
деревини цінних порід таких як бук, ялиця, ялина, дуб, ясен, явір та інші.
Ліси району розташовані вкрай нерівномірно, головним чином в горах, де
лісистість доходить інколи до 60 і більше відсотків. У передгір’ях вона значно
нижча і коливається в межах 25 %.
2.2. Основні риси клімату
Віддаленість Українських Карпат від морів Атлантики і заглибленість в материк
визначають формування тут помірно-континентального клімату, що відрізняється
значною вологістю, інтенсивною діяльністю вітрів, переважно південно-західних
напрямків [12].
Над Карпатами в середній тропосфері панує західний переніс повітряних мас.
Загальний режим циркуляційних процесів в нижніх шарах атмосфери складається під
впливом основних баричних систем – Азовського та Сибірського максимумів.
Ісландська та Середньоморська області пониженого тиску різко порушуються
бар’єрною дією гір. Гірський бар’єр впливає на повітряні маси і змінює їх
напрямок. Атлантичні повітряні маси (спостерігаються над Карпатами в 60%
випадків на протязі року), що приходять із заходу, рухаються майже паралельно
до гірських хребтів і тому слабо затримуються ними [26].
Середземноморські повітряні маси, що приходять з південного заходу та арктичні
повітряні маси, які приходять з північного сходу, рухаються майже
перпендикулярно до розташування гір, тому бар’єрна роль гір є значною. Ланцюги
Карпатських хребтів істотно затримують рух сибірських полярно-континентальних
повітряних мас, викликаючи цим посилення опадів. Гірський рельєф зумовлює
розвиток повітряної циркуляції, виник-нення схилових вітрів, змінює напрям і
швидкість повітряних течій, внаслідок цього вологий помірно-континентальний
клімат Карпат характе-ризується чітко вираженою висотною поясністю і досить
складною територіальною диференціацією [2].
На формування температурного режиму на території гірських систем домінуючий
вплив має висота місцевості. Про зниження температури повітря з ростом
абсолютної висоти свідчать дані метеорологічних станцій і пунктів, розташованих
на різних висотах над рівнем моря (табл. 2.1).
Таблиця 2.1
Середня місячна і річна температури повітря
Висота н.р.м.
Місяці

За рік
II
III
IV
VI
VII
VIII
IX
XI
XII
520
-4,3
-3,2
0,8
6,2
11,9
14,9
15,7
16,2
12,4
7,6
2,3
-1,2
6,6
640
-5,3
-4,3
0,4
6,2
11,7
14,8
15,6
16,2
11,9
7,4
1,9
-2,6
6,3
750
-6,4
-4,5
-0,8
4,1
9,9
13,2
15,0
14,4
10,5
5,8
0,7
-3,3
4,9
850
-6,6
-5,6
-1,0
3,8
9,6
12,8
14,8
13,4
9,8
5,1
0,1
-4,1
4,3
1430
-7,6
-6,9
-2,8
1,7
6,9
10,2
12,4
12,2
8,8
5,2
1,0
-4,9
3,0
Зміна температури повітря з висотою проходить неоднаково в різні періоди року.
У січні температура понижується за температурним градієнтом 0,3-0,4 °С на кожні
100 м , а в липні – на 0,7 °С.
Розподіл температури залежить також від експозиції схилів [34]. Так
температурний градієнт для південно-західних схилів дорівнює 0,81° С, для
північно-східних – 0,5° С, середньорічний градієнт складає в цілому для
території області 0,45°С.
За даними Н. Е. Бучинського (1963) останні весняні заморозки в середньому
закінчуються 13 травня, а перші осінні починаються з 1 жовтня. Найпізніший
весняний заморозок був 31.05.1955 року і найшвидший – 17.09.1962. Середня
протяжність безморозного періоду становить 140 днів, а мінімальна і максимальна
протяжність в окремі роки може коливатись від 116 днів (1962 р.) до 175 днів
(1968 р.). Природно, що із збільшенням висоти над рівнем моря протяжність
безморозного періоду зменшується до 40-60 днів, на висоті 1800-2000 м.
Температурний режим здійснює значний вплив на розповсюдження деревної
рослинності за висотними поясами. Пізні весняні і ранні осінні заморозки
негативно впливають на ріст і розвиток дерев і сільськогоспо-дарських культур,
особливо в долинах річок. Морозобійні тріщини в бука зустрічаються рідко.
Негативний вплив високих температур не відмічений.
За кількістю опадів (табл. 2.2) і умовами випаровування, територія району
належить до зони стійкого зволоження, а найбільш високі ділянки – до зони
надмірного зволоження [12].
Таблиця 2.2
Середня місячна кількість опадів (мм)
Висота н.р.м.
Місяці

Сума
II
III
IV
VI
VII
VIII
IX
XI
XII
520
35
38
39
66
93
135
130
113
71
64
56
41
881
6