Вы здесь

Література народовецтва і чину на українському Підкарпатті в першій половині ХХ століття.

Автор: 
Ребрик Наталія Йосифівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U005259
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2
Новий погляд на тему служіння народу
у творчості Юрія Станинця
2.1 Літературна спадщина письменника
Юрій іванович Станинець - яскравий представник со­ці­аль­но-психо­ло­гіч­­ної
літератури українського Закарпаття 30-40-х років ХХ століття - вкрай
до­­зо­вано, надзвичайно пізно і дуже обережно входить у канон історії
ук­раїн­ської куль­тури. Його літературна, теологічна, епістолярна й
фольк­лор­но-ет­но­графічна спад­­щина ніколи не піддавалась цілісному
ана­лі­зо­ві в пер­шу чергу з тої простої при­чини, що Юрій Іванович за фахом
був греко-ка­то­лицьким свя­щеником, який з лік­ві­да­цією греко-католицької
церкви впродовж доби мос­­ков­сь­ко­го пра­во­сла­в’я й атеїзму до кінця життя
так і не зрікся віри, за що був ще на початку ери ра­дянської влади на
Закарпатті гру­бо відсторонений від літературного процесу, а тому добра
час­тина його творів ще й донині збері­гається лише в ру­ко­пи­сах [5]. Крім
того, тут маємо справу з напрочуд цікавою і склад­ною особистістю - лю­­диною з
відкритим щирим сер­цем і християн­ською мораллю в нім, чоло­ві­ком впертої
ба­га­то­річної праці і нелегкої пись­менницької долі, занурення у
вну­­т­рішній світ якого вимагає від дослід­ни­ка ґрунтовних знань у галузі
історії краю, його звичаїв і традицій, а також те­­о­логії й психології.
Усяка розмова про Юрія Станинця зводиться до того, що до­ля сипнула йо­­му
щедрою рукою неабиякого літературного та­ланту, та не дала можливос­ті впов­­ні
зреалізувати себе, хоч в 30-40-х роках письменницький голос Юрія Ста­­­нинця
звучав впев­нено й багатообіцяюче. Та, власне, й критика називала йо­го твори
“новим вкладом в скарбницю нашої літератури” [297, 52], “скарбом, що дав­­ся
новому Підкарпаттю” [75, 60], а кни­ги “небуденним” літератур­ним яви­щем,
тексти якого читаються “з ве­ликим інтересом і правдивим задово­ленням” [113,
36]; про­­­ро­ку­вала, що ще “много протече води, доки сучасникам якоюсь но­вою
збір­кою удасться догнати оповідання Юрія Станчука” [75, 60]. Води справді
про­тек­ло “много”. Але ні сучасники, ні на­щад­ки так і не змогли дорівнятися
до кра­си Ста­­нинцевого сло­ва. Станинцеві тексти - це тіль­ки Станинцеві
тексти. Їх не сплу­­тати ні з якими іншими, їх легко вирізни­ти серед сотень
най­ви­шу­ка­ніших: во­­ни пахнуть йонатанками й ізабеллою, квіт­­нуть рожами й
хри­зан­те­ма­ми, зігрі­ва­ють теплом і любов’ю... Як твердить пись­менник
Петро Мі­дянка, “ми ще ли­ше від­кри­­ваємо для себе материк добір­ної
Станинцевої прози...” [171, 12].
Метою нашого дослідження є якомога ширше і ви­чер­п­ні­ше розкрити
іс­то­рич­­ні умови та перебіг життя й твор­чості Юрія Станинця, без­перечно,
роблячи ос­новний акцент на лі­те­ратурній праці, вдаючись до аналізу ін­ших
сфер дія­ль­­нос­ті для кращого спри­йняття й розуміння художніх текстів,
зосереджу­ю­чи увагу на тому, що Юрій Станинець, хоч і був брутально вилучений
з літе­ратурного та священичого життя краю, все ж зумів виробити новий погляд
на тему служіння народу і знайшов достойне місце в історії закарпатської
куль­­­тури. Уза­галь­нюючи й ана­лізуючи вже сказане про літературний
до­ро­бок письменника, ви­зна­чаємо міс­це і значення Юрія Ста­нин­ця в
закар­па­то­ук­ра­їнському літератур­ному про­це­сі як ав­то­ра
со­ціально-пси­хологічних творів, в яких реалістично (з еле­мен­тами
ро­­ман­тизму і дидактики) відтворено історію, по­бут та духовне жит­тя
за­кар­пат­ського села, загострення соціаль­них від­­но­­син, актуалізовано
пи­тання на­ціо­н­а­л­ь­­ного самоусвідомлення та за­ро­джен­­ня української
буржуазії кінця XIX початку XX століття­.
Висновки й узагальнення, до яких схиляємося, зроблені на основі аналізу
ху­дожніх, літературознавчих, публіцистичних і теологічних текстів Юрія
Ста­­нин­ця, опублікованих за життя письменника, та тих, що залишилися в
руко­­пи­сах. Тому в основу написання нашої праці лягла робота з літературним
ар­хівом пись­менника. Увесь архів уклав у хронологічному порядку Ю.
Ста­ни­н­ець і вмістив у 36 папках:
1. Папка № 1. 1925-1929 рр.
зошит “Поезії”, 51 с.
зошит “Звуки моєї душі”, 52 с.
оповідання “За хлібом”, 7 с.
коляди “як відбуваються коляди в Н. Шарду”, 2 с.
звичаї “Народні звичаї”, 2 с.
оповідання “русин”, 1 с.
оповідання “Екзекуція”, 17 с.
оповідання “дарунок Миколая”, 6 с.
оповідання “Малий господар”, 7 с.
2. Папка № 2. 1930-1935 рр.
оповідання “Хрестоносці” (1932), 9 с.
стаття “Угольський культ-трегер” (1933), 2 с.
оповідання “Тестамент” (1934), 8 с.
оповідання “Бунт”, 1 с.
стаття “Виховання естетичного смаку”, 2 с.
стаття “Одпуст в Бороняві”, 1 с.
стаття “Наша література”, 1 с.
стаття “Що треба брати на отпуст другого світа?”, 3 с.
стаття “Кошицькій дирекції почт до уваги!”, 1 с.
стаття “Служба школи...”, 1 с.
стаття “Список членов тов. Діла ширеня Віри в Угли”, 1 с.
стаття “Організація Католицької Акції”, 1 с.
стаття “Практика при виучуванію літургіки в народних школах”, 1 с.
стаття “Навернєніє з схизми митрополита Александра і 13 батюшков”, 2 с.
стаття “Шкодливость алкоголя”, 2 с.
стаття “Голод”, 2 с.
стаття “За дочасне життя”, 2 с.
стаття “Перепросім Христа, висячого за нас на хресті”, 2 с.
стаття “Котра віра ліпша?”, 1 с.
стаття “Один погляд Ісуса на ап. Петра”, 2 с.
стаття “Як помагають аграре”, 1 с.
оповідання “Божа рука”, 2 с.
оповідання “Дитинство Петрика”, 24 с.
стаття “Дорогі діточки”, 1 с.
стаття “Свойства дитини”, 1 с.
стаття “Біда, коли віру можна продавати або куповати”, 2 с.
оповідання “Бабусина осінь”, 2 с.
стаття “Слава во висших Богу”, 2 с.
стаття “Католицький конгрес”, 4 с.
стаття “Путь до життя”, 1 с.
стаття “Отвіти на блуди днешнього світа”, 2 с.
стаття “Неможливий стан в Салдобоши”,