Вы здесь

Патогенетичне обґрунтування ролі глікозаміногліканів у діагностиці та лікуванні остеоартрозів у собак

Автор: 
Сєгодін Олександр Борисович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2007
Артикул:
0407U005321
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ВИБІР НАПРЯМІВ ДОСЛІДЖЕНЬ, МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ВИКОНАННЯ РОБОТИ
Аналіз літературних джерел свідчить про те, що остеоартрози досить часто
зустрічаються у тваринному світі. Не дивлячись на великий обсяг літератури,
присвяченій цій темі, етіопатогенез остеоартрозу дотепер залишається не до
кінця з’ясованим, а лікувальна тактика чітко не визначена. Встановлено, що це
захворювання вражає біля 20% собак у популяції тварин віком старших 1 року. У
собак воно часто є вторинним при деяких типах ушкоджень суглобів: при
неадекватному навантаженні на нормальний або патологічно змінений суглоб,
наприклад при дисплазії суглоба. З даних літератури відомо, що патогенетичною
основою остеоартрозу є порушення метаболізму хряща та, перш за все, його
протеогліканового комплексу. Деполімерізація протеогліканових агрегатів
призводить до дегенерації суглобового хряща, утворення ерозій та тріщин, навіть
до втрати частини хряща.
Для вивчення патогенезу остеоартрозу застосовують різні методики моделювання на
експериментальних тваринах, зокрема на білих щурах, в яких спостерігається
спонтанний остеоартроз, що дозволяє використовувати цих тварин для вивчення
різних стадій його патогенезу. Це дає можливість також визначити лабораторні
критерії різних стадій дегенеративно-деструктивного процесу в суглобі. Існуючі
методи діагностики захворювань суглобів тварин не завжди дозволяють у умовах
клініки виявляти саме ранні ознаки пошкоджень суглобового хряща, який часто
руйнується раніше, ніж кістка. Разом з тим, за даними гуманної медицини,
існують високоінформативні клініко-біохімічні методи визначення рівня
вуглеводобілкових компонентів у рідких біологічних середовищах, що дозволяє
об’єктивно оцінити перебіг патологічного процесу. Інформативність цих
показників у ветеринарній медицині вивчена недостатньо, і вони мало
використовуються в практичній діяльності ветеринарних лікарів, зокрема при
обстеженні і лікуванні остеоартрозу в собак.
У консервативному лікуванні даної патології одне з перших місць посідають
препарати, що мають хондропротекторні та хондромодулюючі властивості, які
створені на основі глікозаміногліканів. Деякі з них містять такі природні
компоненти хрящового матриксу як глюкозамін та хондроїтинсульфати і здатні
уповільнювати прогресування остеоартрозу. У ветеринарії їх застосування ще
недостатньо науково обґрунтовано. Однією з причин такого стану проблеми є те,
що немає об’єктивних високочутливих маркерів оцінки впливу ГАГ-містких
препаратів на відновлення хрящової тканини та функцій суглобів тварин, зокрема
собак.
Що стосується проблеми лікування остеоартрозу хірургічним шляхом, то, за даними
літератури, одним з перспективних напрямів у її вирішенні є кістково-хрящова
аутопластика повношарових дефектів суглобової поверхні. Для лікування цієї
патології в собак існують хірургічні методи [14, 15, 36], але необхідне їх
подальше удосконалення.
Основним напрямом даної дисертаційної роботи є обґрунтування в експерименті і
при спонтанному остеоартрозі в собак, методу його ранньої діагностики на основі
визначення глікозаміногліканів у сироватці крові та удосконалення і розробка
методик його консервативного і оперативного лікування.
Дослідження проводились на базі ветеринарних клінік міста Харкова „Айболит”,
„Лапушка”, „Пес и кот”, на кафедрах хірургії та клінічної діагностики
Харківської державної зооветеринарної академії, у відділі лабораторної
діагностики та імунології Інституту патології хребта та суглобів ім. проф. М.І.
Ситенка АМН України (м. Харків), атестат акредитації 100 – 0623/2001 від
20.06.2001, згідно договору про наукове співробітництво із Харківською
державною зооветеринарною академією.
У роботі були використані білі нелінійні щури (кількість особин - 172) та
собаки (різних порід, віку та статі) (кількість особин - 78).
Дослідження виконувалися в три етапи.
На першому етапі білі щури 6–11-місячного віку (122 особини, масою тіла 300–350
г) утримувались на збалансованому раціоні згідно норм утримання лабораторних
тварин. Всі дослідження були виконані у відповідності до правил гуманного
поводження з експериментальними тваринами. Білих щурів використовували для
вивчення в експерименті структурних і метаболічних показників при моделюванні
оперативним шляхом посттравматичного остеоартрозу великих суглобів для
встановлення інформативності показників обміну глікопротеїнів та
протеогліканів, для визначення ефективності застосування
глюкозаміногідрохлориду при експериментальному остеоартрозі, що розвивається
внаслідок травматичного пошкодження суглобового хряща. З досліду щурів виводили
методом декапітації під тіопенталовим наркозом, у цей момент відбирали проби
крові; при розтині одержували препарати колінних суглобів (дистальні епіфізи
стегнових кісток).
На другому етапі як об’єкт дослідження використовувалися собаки для оцінки
стану кістково-суглобового апарату за даними клінічних та клініко-біохімічних
досліджень. Відомо, що серед собак виділяють тварин ахондродистрофоїдних та
хондродистрофоїдних порід за особливістю розвитку і структури скелету [104].
Для хондродистрофоїдних порід характерне раннє зневоднення, дегенерація, некроз
та звапнування драглистих ядер міжпозвонкових дисків (хондроїдна метаплазія), а
також порушення росту хряща з дисплазією та вкороченням кінцівок (а- та
гіпохондроплазія) [8, 12, 104], що не може не позначатися на обміні головних
компонентів хряща. Ці породи також частіше за інших хворіють на остеоартроз
внаслідок дисплазії суглобів. Були виділені чотири групи тварин: 1) 30 клінічно
здорових собак різних п