Вы здесь

Пластичне відновлення замикаючого апарату товстої кишки після екстирпації прямої кишки з приводу раку

Автор: 
ЗІНЧУК ОЛЕКСАНДР ГРИГОРОВИЧ
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U000053
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ І МЕТОДИКИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика досліджуваних хворих
Матеріали досліджень базуються на вивченні результатів лікування 134 хворих на
рак нижньоампулярного відділу ПК в проктологічному відділенні Волинської
обласної клінічної лікарні за 1989-2004 рр. у складі груп А, В,С та Інституті
онкології АМН України за 1989-2000рр. – група D.
До основної групи А ввійшли 75 хворих, у яких здійснена ЧПЕ ПК з ПВЗАТК. В 8
випадках в цій групі проведені паліативні оперативні втручання, в 67 –
радикальні. В групу В включено 25 хворих, яким було заплановано, але в силу
різних причин не проведено ПВЗАТК після ЧПЕ ПК з приводу раку. Групу С (34
хворих після ЧАР ДВК) взято для порівняння функціональних результатів. Група D
– це матеріали Інституту онкології АМН України, що вивчають 67 пацієнтів після
радикальних операцій Кеню-Майлса, взятих для порівняння двохрічної виживаності
з основною групою. Розподіл хворих в досліджуваних групах по статі та віку
представлено в таблиці 2.1.1.
В усіх досліджуваних групах більшість хворих знаходяться у віці 60-69 років,
чоловіків більше, ніж жінок. Діагноз раку ПК встановлювали за допомогою
клінічних, фізичних (ренгеноконтрастні дослідження, комп’ютерна томографія,
ультрасонографія), інструментальних та морфологічних методів дослідження.
У 34 пацієнтів (25% проведено ультрасонографію прямої кишки, що дало можливість
уточнити глибину інвізії кишкової стінки, підтвердити чи заперечити дистальне
інтрамуральне розпоширення пухлини на зовнішній анальний сфінктер, встановити
збільшення параректальних лімфатичних вузлів.
Таблиця 2.1.1
Розподіл досліджуваних хворих у групах за віком та статтю
Вік
Група А
Група B
Група C
Група D
стать
Загальна кількість
стать
Загальна кількість
стать
Загальна кількість
стать
Загальна кількість
ч
21-29
-
30-39
-
40-49
13
6
13
50-59
15
10
25
12
13
25
60-69
15
24
10
15
17
70-79
10
5
Всього
37
38
75
14
11
25
23
11
34
33
35
67
У 17 пацієнтів (13% з метою виявлення можливого розпоширення первинного
пухлинного процесу на сусідні органи чи тканини (передміхурова залоза, сечовий
міхур, матка, крижова кістка) або підозрі на наявність місцевого рецидиву після
оперативного лікування, здійснено комп’ютерне томографічне дослідження черевної
порожнини.
Використовуючи дані, отримані при пальцьовому дослідженні, ректороманоскопії,
фіброгастродуоденоскопії, ультрасонографії, комп’ютерній томографії,
встановлювали локалізацію пухлинного процесу в прямій кишці, наявність
дистального інтрамурального розпоширення, інвазію зовнішнього сфінктера,
пораження параректальних лімфатичних вузлів.
Частота ураженням злоякісним процесом різних відділів ПК в досліджуваних групах
представлена в таблиці 2.1.2. З приведених в табл. 2.1.2 даних видно, що
ізольоване ураження злоякісним процесом нижньоампулярного відділу прямої кишки
в групах досліджуваних хворих спостерегалось в 29,9-45,3% випадків, в більшості
спостережень відмічалось розповсюдження пухлини на проксимальні відділи прямої
кишки.
Таблиця 2.1.2
Частота ураження пухлиною різних відділів прямої кишки в досліджуваних групах
хворих
Локалізація
Група А
Група В
Група С
Група D
%
Нижньоампулярний
34
45,3
10
40
12
35,3
20
29,9
Нижньо-і середньоампулярний
39
52
32
22
64,7
41
61,2
Тотальне пораження прямої кишки
2,7
24
6
8,9
Пряма кишка і ректосигмовидний відділ
-
Всього
75
100
25
100
34
100
67
100
Форму росту пухлини встановлювали по класифікації С.А.Холдіна [69], при цьому
виділяли екзофітну форму росту (поліпозний, блюдцеподібний рак),
ендофітну(виразково-інфільтративний, дифузно-інфільтративний рак) і змішану.
Остаточно форма росту визначалася при вивченні макропрепаратів після видалення
прямої кишки з пухлиною.
Частота різних форм росту РПК у хворих в досліджуваних групах представлена в
таблиці 2.1.3. В усіх досліджуваних групах хворих переважаючою була екзофітна
форма росту пухлини. В групах А і D в більшостівипадків відмічалася екзофітна
форма росту, при цьому блюдцеподібна переважала. Дещо менше представлена
ендофітна форма з домінуванням інфільтративно-виразкової. Змішана форма
зустрічалася рідко. В групі В практично однаково представлені екзофітна та
ендофітна форми росту, при цьому частота змішаного раку складала 20%. В групі С
домінуючою є екзофітна форма росту, ендофітна і змішана форми представлені
незначно. В контрольній групі D переважала екзофітна блюдцеподібна форма росту
пухлини, менше представлена ендофітна форма з домінуванням
інфільтративно-виразкової, змішана форма зустрічалася в 8,9% випадків.
Таблиця 2.1.3
Форма росту пухлини прямої кишки у групах досліджуваних хворих
Форма росту пухлини
Група А
Група В
Група С
Група D
К-ть
К-ть
К-ть
К-ть
Екзофітна
41
54.7
11
44
21
61.7
33
49,3
поліповидна
блюдцеподібна
6.7
2.9
5,9
36
48
10
40
20
58.8
29
42,6
Ендофітна
28
37.
36
20.6
28
41,8
інф.-виразкова
дифузно-інф.
23
30.6
28
20.6
27
39,7
6.7
2,9
Змішана
20
17.7
8,9
Всього
75
100
25
100
34
100
67
100
Висота нижнього полюсу пухлини по відношенню до зубчастої лінії у хворих в
досліджуваних групах представлена в таблиці 2.1.4.
Таблиця 2.1.4
Локалізація нижнього краю пухлини прямої кишки над зубчастою лінією в групах
досліджуваних хворих
Висота над з