Вы здесь

Оптимізація обробітку грунту в короткоротаційних сівозмінах із соняшником у південному Степу України

Автор: 
Хомяк Павло Володимирович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U000236
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

розділ 2
ПРОГРАМНІ ТА МЕТОДИЧНІ ПИТАННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Ґрунтово-кліматичні умови
Науково-дослідна робота по темі дисертації виконувалася в Миколаївському
державному аграрному університеті Міністерства аграрної політики України
протягом 2001-2005 років у відповідності до науково-технічної програми
“Підвищення продуктивності агроландшафтів південного та сухого Степу України”,
номер державної реєстрації 0105U001575, на базі експериментальних трипільних
сівозмін Миколаївського інституту агропромислового виробництва УААН - згідно
договору про наукову співпрацю між установами.
Генетичний тип ґрунту дослідної ділянки - чорнозем південний малогумусний
залишково-слабосолонцюватий пилувато-важкосуглинковий на карбонатному лесі із
вмістом на 100 г ґрунту 0,96 мг гідролізованого азоту, 4,3 мг рухомого Р2О5 (за
Мачигіним) та 33,6 мг обмінного К2О (за Мачигіним). Глибина гумусового
горизонту складає 40-45 см, гумусового перехідного – до 60 см. Вміст гумусу в
орному шарі становить 2,3 - 2,4 %; цей показник поступово зменшується з
глибиною (табл. 2.1, додаток В.1). Реакція ґрунтового розчину наближена до
нейтральної.
Таблиця 2.1
Фізико-хімічна характеристика ґрунту дослідної ділянки
Глибина відбору
зразка, см
Вміст
гумусу,
Питома
маса,
г/см3
Об’ємна
маса,
г/см3
Поглинуті основи,
мг-екв на 100 г ґрунту
PH
сольової
витяжки
Ca
Мg
Na
0-30
30-60
2,40
2,27
2,67
2,71
1,15
1,22
21,00
20,03
4,20
6,35
0,053
0,056
6,30
6,55
За агрокліматичним районуванням територія Миколаївського інституту АПВ
відноситься до зони ризикованого сухостепового землеробства, а за географічним
– до напівпустельного типу. Клімат зони континентальний, дуже теплий та
посушливий, з нестійким сніговим покривом взимку. Середньорічна температура
повітря дорівнює + 10оС.
Основна кількість опадів (65-70 %) випадає в теплий період року у вигляді злив,
іноді з градом, при цьому добова їх кількість може досягти 60-70 мм.
Середньорічна сума атмосферних опадів становить 386,0 мм з коливаннями по
роках. Бездощові періоди можуть тривати 1-3 місяці. Відносна вологість повітря
в середньому за рік становить 60-70 %, а в літні місяці 40-60 %, часто в денні
години – менше 30 %, а в суховійні дні 10-20 %, число яких становить 11-17, а в
серпні можуть повторюватись через день. Гідротермічний коефіцієнт зони не
перевищує 0,6-0,9, що свідчить про посушливість клімату.
Водночас зона характеризується значним припливом сонячної радіації та теплових
ресурсів, що дозволяє вирощувати ряд теплолюбних та пізньостиглих
сільськогосподарських культур з тривалим вегетаційним періодом, таких, як
соняшник.
Весна наступає швидко і зазвичай буває короткою – біля 45 днів. Весняний період
в середньому триває з 6-13 березня до 22-24 квітня. Характерною ознакою початку
метеорологічної весни є перехід середньодобових температур повітря через 0оС.
Останні весняні приморозки в повітрі закінчуються до травня, а в окремі роки
вони спостерігаються і в другій та третій декадах травня.
Літній період характеризується високими температурами. За початок літа прийнята
дата стійкого переходу середньодобової температури повітря через 15°С у бік
підвищення (в середньому 7-13 травня), а за кінець літнього періоду – в сторону
пониження (в середньому 15-22 вересня). Середня температура самого теплого
місяця – липня + 21-30оС. Максимальна температура повітря коливається в липні
та серпні в межах 38-41оС.
Осінь частіше буває короткою, теплою та посушливою. Ознакою початку осені є
стійкий перехід середньодобової температури повітря через 10°С у бік пониження.
В більшості випадків цей період спостерігається 11-12 жовтня. За кінець осені
приймається період стійкого переходу середньодобової температури повітря через
0°С, який відбувається в третій декаді листопада. Перші осінні приморозки на
поверхні ґрунту наступають 16-18 вересня, а в повітрі 26-27 вересня.
Зима буває переважно короткою з частими відлигами і нестійким сніговим
покривом. Середня температура самого холодного місяця – січня -3-5оС. Абсолютна
мінімальна температура повітря за багаторічний період в січні дорівнює -28-30оС
та в лютому -29-33оС.
За період вегетації рослин сума активних температур (вище +10оС) коливається в
межах 3200 - 3400оС. Середня багаторічна тривалість безморозного періоду
складає 190-215, а вегетаційного 215-225 днів.
Таким чином, південний сухий Степ характеризується високими температурами з
низькою відносною вологістю повітря, нестабільними опадами, що в свою чергу
призводить до тривалих бездощових періодів та суховіїв. Недостатня кількість
опадів лімітує прояв ефективності інших сприятливих ґрунтово-кліматичних
чинників – тепла, світла, родючості ґрунту тощо. Тому комплекс агротехнічних
заходів повинен забезпечувати, передусім, максимальне накопичення та
раціональне використання ґрунтової вологи.
Протягом 2001-2005 рр. погодні умови при проведенні досліджень дещо
відрізнялись. Середньомісячні температури повітря та кількість опадів за цей
період наведені в таблицях 2.2 та 2.3, а динаміка переходу середньодобових
температур повітря через 0оС, +5оС, +10оС відображена на рисунку 2.1.
2001 рік був помірно вологим із середньорічною кількістю опадів 394,0 мм, що
на 8,0 мм більше за середньобагаторічний показник. Сприятливі погодні умови
січня та лютого забезпечили задовільну перезимівлю посівів озимої пшениці.
Стійкий перехід середньодобових температур повітря через 0°С відбувся шостого
березня, що на тиждень пізніше звичайних строків за .температурним фактором
почалася метеорологічна весна.
Таблиця 2.2
Середньомісячна температура повітря під час проведення досліджень,