Вы здесь

Застосування магнітотерапії та дозованих фізичних тренувань у відновлювальному лікуванні чоловіків молодого віку, хворих на есенціальну артеріальну гіпертензію

Автор: 
Лисий Ігор Станіславович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U000412
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика хворих
Дослідження було розподілено на два основних етапи. Перший етап включав у себе
вивчення особливостей перебігу артеріальної гіпертензії у чоловіків молодого
віку. Другим етапом було дослідження можливостей раціонального відновлювального
лікування зазначеної категорії хворих, з урахуванням виявлених особливостей. У
зв’язку з поставленими задачами у дослідження було включено 154 чоловіки у віці
18-30 років. Група порівняння – 25 практично здорових чоловіків. Основну групу
склали 129 хворих з транзиторним підвищенням АТ більше 130/85 мм рт. ст. і
менше 160/90 мм рт. ст., при трьох незалежних вимірюваннях протягом 2-4 тижнів.
Критерії виключення: ГБ II-III ст., злоякісна і важка АГ, доведена
симптоматична артеріальна гіпертензія, інші кардіоваскулярні захворювання
змінюючі ВРС: ІХС, цукровий діабет, стійкі аритмії, вроджені і придбані вади
серця; загальні: туберкульоз, онкологічні захворювання, хронічні захворювання у
стадії декомпенсації, гострі запальні процеси на момент обстеження. Постійна
медикаментозна терапія з приводу АГ. Прийом антігипертезівних препаратів
протягом двох тижнів до моменту обстеження. Чинники, що знижують ступінь
соціальної і фізичної адаптації.
Клінічні дослідження проведені на базі клініки кардіології 411 Центрального
військового клінічного госпіталю міста Одеси. Пацієнти знаходились на
стаціонарному або амбулаторному лікуванні.
Клінічне дослідження включало в себе збір скарг хворого, вивчення анамнезу
захворювання, визначення об’єктивного стану. Тлумачення даних додаткових
методів дослідження.
Діагноз ессенціальної артеріальної гіпертензії встановлювали на основі
клінічної картини захворювання, анамнезу, даних клінічного вимірювання
артеріального тиску, даних добового моніторування артеріального тиску,
результатів загального та біохімічного аналізів крові, аналізу сечі та даних
ЕКГ і ЕхоКГ.
Для оцінки наявності і виразності вегетативної дисфункції використовувалась
анкета-опитувальник визначення ступеня проявів вегетативних порушень (так
званий вегетативний індекс – ВІ) [18], яка представлена у додатку. Згідно
анкеті ВІ виразність кожного симптому оцінювалась у балах від 0 до 3-х. За
сумою балів від 0 до 15 стан ВНС вважався у межах норми, 16–30 балів
відповідали легкому ступеню порушень, 31–50 балів вказували на середній
ступінь, 51– 75 балів – на важкий ступінь виразності вегетативних порушень.
Детальна клінічна характеристика обстежених наведена в 3 розділі.
2.2. Методи дослідження
2.2.1. Клінічне вимірювання АТ (офісний АТ)
В повсякденній практиці діагноз АГ базується на вимірюванні АТ в умовах
лікарського кабінету аускультативним методом Короткова. Вимірювання АТ
проводиться в умовах повного фізичного і емоційного спокою при комфортній
температурі повітря в приміщенні після 5-10 хвилинного відпочинку пацієнта.
Такий тиск, виміряний в даний момент, називають „випадковим”, або
„моментальним”. Оскільки вимірювання АТ проводять, як правило, в незвичних для
пацієнта умовах медичним персоналом, то навіть при виконанні всіх рекомендацій
ВООЗ, АТ буде дещо вищий ніж повсякденний. Цей феномен називають „феноменом
білого халата”. Методика розрахунку середнього офісного тиску наступна:
середній офісний АТ (САТ, ДАТ, ПАТ) в дослідженні розраховували як середнє
арифметичне 3 – 6 незалежних вимірювань (в середньому 3,8 ± 1,1 вимірювань).
2.2.2. Добове моніторування артеріального тиску (ДМАТ)
Загальноприйняті методи вимірювання АТ не дозволяють провести диференційну
діагностику гіпертензивних станів, оцінити добові коливання АТ. В остані роки
відкрились більш широкі перспективи з запровадженням в практику неінвазивного
автоматичного добового моніторування АТ [40, 104]. ДМАТ – це багаторазове
вимірювання АТ на протязі доби, яке проводиться через установлені проміжки часу
найчастіше в амбулаторних умовах, або в стаціонарі з метою отримання добового
профілю АТ.
Методика проведення ДМАТ: моніторування АТ проводили в умовах стаціонару при
вільному руховому режимі на протязі 27 годин (в нашому випадку на апараті
Cardio Tens-01, фірми “Meditech”, Угорщина). Інтервал між вимірюваннями
дорівнює 15 хвилин в активний період і 30 хвилин під час сну. Під час
проведення ДМАТ хворі вели щоденник, в якому занотовували фізичну активність,
якість сну і всі незвичайні відчуття і обставини.
За результатами моніторування аналізували наступні показники:
• середні значення систолічного АТ (САТ) і діастолічного (ДАД) за період дня (з
7 до 22 годин) і період ночі (з 22 до 7 годин), середні добові значення АТ, їх
варіабельність. Варіабельність АТ в указані періоди оцінювали по величині
стандартного відхилення від середньої величини (СВ, мм рт.ст.);
• добовий індекс (ДІ) САТ і ДАТ (різниця між середнім денним АТ і середнім
нічним АТ, співвіднесена до середнього денного АТ і виражена в відсотках);
• індекс часу (ІЧ) денної і нічної систолічної і діастолічної гіпертензії
(відсоток вимірювань АТ, перевищуючих 135 і 85 мм рт.ст. в активний період і
120 і 70 мм рт.ст. в період сну, що відповідає верхній позначці 90-95%
перцентілі кривої нормального розподілу САТ і ДАТ в даній віковій групі);
• величина ранішнього підвищення (ВРП) САТ і ДАТ в період з 6 до 8 години по
різниці між максимальним і мінімальним САТ і ДАТ;
• швидкість ранішнього підвищення (ШРП) – відношення величини ранішнього
підвищення АТ до часу, за який сталося підвищення.
Результати ДМАТ вважали достовірними, якщо при автоматичному опрацюванні було
виключено не більше 20% вимірювань.
В залежності від величини ДІ виділяли наступні