Вы здесь

Кадрова політика та її роль у реформуванні Збройних Сил України.

Автор: 
Сивак Олександр Іванович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U000635
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

Розділ 2. КАДРОВА ПОЛІТИКА ТА ЇЇ РОЛЬ У РОЗБУДОВІ ЗБРОЙНИХ СИЛ УКРАЇНИ
2.1. Політичні, наукові, нормативно-правові засади кадрової політики у
Збройних Силах України
Багаторічний досвід розбудови Української незалежної держави переконує у тому,
що одним із визначальних чинників успішного, дієвого функціонування органів
державної влади є науково виважена кадрова політика.
Цей вагомий чинник є особливо важливим в умовах триваючого реформування
Збройних Сил України, коли розв'язання пов’язаних із реформою складних
військово-політичних, професійно-освітніх і соціально-правових проблем вимагає
зростаючої уваги до роботи з військовими кадрами.
Наголошуючи що передбачений Державною програмою наступний перехід Збройних Сил
України до комплектування їх військовослужбовцями контрактної служби, за
суттєвого скорочення чисельності особового складу, вагомо підвищить вимоги щодо
якості професійної підготовки військовослужбовців, що матиме виключно важливе
значення для підтримання достатнього рівня національної безпеки нашої держави.
Не викликає сумніву те, що, враховуючи подальший процес реформування Збройних
Сил України, який, як показує досвід, значною мірою залежить від дії впливу
людського фактора, необхідна науково обґрунтована державна військова кадрова
політика, яка б передбачала чітку систему роботи з військовослужбовцями всіх
рангів, створення необхідного кадрового потенціалу для просування на вищі
посади талановитих, професійно відмінно підготовлених, морально стійких
військових фахівців, підготовку військовослужбовців-професіоналів відповідних
освітньо-кваліфікаційних рівнів для всіх ланок управління, супроводу кар’єри
офіцерів, підвищення їхньої кваліфікації протягом всієї військової служби,
соціально-правового захисту військовослужбовців і членів їх сімей, створення
умов стимулювання військової служби, удосконалення системи соціальної адаптації
військовослужбовців, звільнених у запас.
Незважаючи на те, що за останні 15 років у Збройних Силах України впроваджені
нові підходи до кадрового менеджменту, підготовлена необхідна
нормативно-правова база, все ще існує ряд питань із теорії і практики кадрової
політики, які необхідно ґрунтовно розглянути.
Насамперед привернемо увагу до деяких важливих загальнотеоретичних визначень,
які лягли в основу кадрової політики Міністерства оборони України.
Кадрова політика, як вказано в документах, є одним із провідних напрямів
діяльності держави. Вона охоплює розробку організаційних принципів роботи з
людьми, формування і раціонального використання людських ресурсів, забезпечення
ефективного розвитку кадрового потенціалу. Це одна з основних сфер
загальнодержавної соціально-економічної політики, оскільки вона безпосередньо
пов’язана з активізацією людського чинника, реалізацією економічних,
політичних, військово-соціальних програм.
У нормативних документах визначається, що кадрова політика у Збройних Силах
України – це сукупність теоретичних знань і організаційно-практичних заходів
органів державної влади і військових органів управління, спрямованих на
визначення та втілення в життя мети, характеру, принципів, завдань і методів
кадрового забезпечення Збройних Сил. Вона ведеться з кадровими
військовослужбовцями, військовослужбовцями в запасі та цивільними працівниками
установ і військових частин Міністерства оборони.
Головною метою кадрової політики у Збройних Силах України є гарантоване та
якісне комплектування Збройних Сил особовим складом і створення умов для його
високоефективного використання.
За змістом кадрова політика охоплює такі проблеми:
цілеспрямоване, планомірне і збалансоване формування і підготовку
кваліфікованих працівників, безперервне підвищення їх професійної майстерності,
всебічну освіту і постійне виховання кадрів;
розподіл і перерозподіл працівників по сферах зайнятості, регіонах країни і
видах професійної діяльності;
раціональне використовування кадрів, моральне і матеріальне стимулювання їх
діяльності, розвиток спеціальних здібностей, формування задоволеності працею;
організацію кадрової і соціальної роботи, контроль за діяльністю кадрів;
формування і розвиток комплексної системи управління людськими ресурсами.
Кадрова політика як система управління людськими ресурсами включає ряд
основних напрямів. Найважливіші з них:
демографічна політика, яка спрямована на управління процесами демографічного
розвитку країни та її окремих регіонів;
політика у сфері освіти, метою якої є усесторонній розвиток людини, його
розумових і фізичних здібностей, виховання високих етичних якостей, формування
у громадян здібностей свідомого суспільного і професійного вибору, збагачення
на цій основі кадрового потенціалу країни, забезпечення всіх сфер суспільства
кваліфікованими працівниками;
політика у сфері зайнятості – частина загальнодержавної кадрової політики,
пов’язана із забезпеченням працездатного населення робочими місцями й участю
його в різних сферах діяльності суспільства. Мета цієї політики – створити такі
матеріально-технічні і соціально-економічні умови, відповідно до яких кожному
працездатному члену суспільства надається об’єктивна можливість брати участь у
суспільно корисній праці.
Соціальні чинники, такі як характер, зміст і умови праці, її організація,
культура виробництва, соціально-побутове обслуговування, житлові умови,
організація відпочинку і дозвілля, - все це прямо або побічно впливає на
формування і розвиток людських ресурсів, якість кадрового потенціалу.
Пріоритетний розвиток соціальної сфери (розширення мережі загальноосвітніх і
медичних установ, підприємств побутового обслуговування, спортивних спо