Вы здесь

Клініко-рентгенологічні паралелі в диференційній діагностиці сенсоневральної приглухуватості отосклеротичного генезу

Автор: 
Педаченко Анастасія Євгеніївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U000740
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МЕТОДИ ОБСТЕЖЕННЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДОСЛІДЖУВАНИХ ХВОРИХ
2.1. Характеристика хворих, що обстежувались.
Для виявлення хворих на ретрофенестральну форму отосклерозу серед хворих на
сенсоневральну приглухуватість невизначеного генезу було обстежено 104 хворих
із двобічною сенсоневральною приглухуватістю(СНП) різного ступеню важкості і 52
хворих із змішаною формою приглухуватості (ЗФО) (анкілозу стремінця був
супутній сенсоневральний компонент втрати слуху невідомого генезу). Обстеження
проводилось на базі відділу мікрохірургії вуха і отонейрохірургії Державної
установи «Інститут отоларингології ім.проф. О.С. Коломійченка АМН України» та
«Науково-практичного центру променевої діагностики АМН України».
Таблиця 2.1.1
РОЗПОДІЛ ДОСЛІДЖУВАНИХ ЗА СТАТТЮ І ВІКОМ СЕРЕД ОСІБ ІЗ ДВОБІЧНОЮ
СЕНСОНЕВРАЛЬНОЮ ПРИГЛУХУВАТІСТЮ НЕВИЗНАЧЕНОГО ГЕНЕЗУ
Вік хворих
Чоловіки
Жінки
Всього
Абс.
кількість
Абс.
кількість
Абс.
кількість
10-14 років
3,3
1,9
15-24 років
6.5
3,8
25-34 років
13,1
11
10,6
35-44 років
10
23,3
14
22,9
24
23
45-54 років
10
23,3
12
19,7
22
21,1
55-64 років
13
30,2
17
27,9
30
28,9
65-74 років
16,3
6,5
11
10,6
Всього
43
41,3
61
58,7
104
100

Серед досліджених хворих чоловіків було – 61 (39 %), жінок - 95 (61%). Вік
пацієнтів коливався від 14 до 75 років. В групі хворих із двобічною
сенсоневральною приглухуватістю невизначеного генезу чоловіків було 43 (41,3%),
жінок – 61 (58,7%). Розподілення пацієнтів за віком і статтю представлено в
табл. 2.1.1 та 2.1.2
Таблиця 2.1.2
РОЗПОДІЛЕННЯ ДОСЛІДЖУВАНИХ ЗА СТАТТЮ І ВІКОМ СЕРЕД ОСІБ ІЗ ЗМІШАНОЮ ФОРМОЮ
ПРИГЛУХУВАТОСТІ
Вік хворих
Чоловіки
Жінки
Всього
Абс.
число
Абс.
число
Абс.
число
15-24 років
11,1
5,9
7,7
25-34 років
16,7
20,6
10
19,2
35-44 років
5,6
17,6
13,4
45-54 років
38,9
20.6
14
27
55-64 років
16,7
26,5
12
23
65-74 років
11,1
8,8
9,6
75 р. і більше
Всього
18
34,6
34
65,4
52
100

Виходячи з даних, наведених у таблиці 2.1.1, двобічна сенсоневральна
приглухуватість частіше зустрічалася серед людей віком від 55-64 років. В цій
віковій групі жінок виявилося менше, ніж чоловіків – 27,9% і 30,2% відповідно.
Для вікових груп 10-14;15-24; 25-34 було характерним більша кількість жінок,
ніж чоловіків. Для решти вікових груп – 35-44; 45-54; 55-64; 65-74 процентний
відсоток чоловіків був вищий..
Як свідчать дані, наведені у таблиці 2.1.2 серед осіб із змішаною формою
приглухуватості жінок також зверталось більше, ніж чоловіків – 65,4%. Ця
патологія виявилася більш притаманною для осіб віком 25-64 роки, в переважній
більшості для 45-54 років (27%). Практично в усіх вікових групах( окрім 45-54
роки) жінок зверталось більше.
Для хворих було характерно наявність одного, чи декількох з нижченаведених
ознак:
Початок захворювання в період між пубертатним і середнім віком.
Відсутність будь-якої специфічної причини приглухуватості [35].
Наявність в сімейному анамнезі родичів, хворих на клінічний отосклероз [10,11].
Розвиток порушення звукопроведення і звукосприйняття [34].
Прогресуючий характер, або стабільний стан слуху, який змінив період повільного
прогресування погіршення слуху.
Сенсоневральна приглухуватість у жінок, яка погіршувалась в період вагітності,
менструації, менопаузи, або після прийому пероральних контрацептивів, або після
лікування естрогенами.
Неефективність попередньої терапії сенсоневральної приглухуватості з
використанням вазоактивних препаратів.
Анамнез хвороби більшості пацієнтів вказував на попереднє їх лікування в
медичних закладах з приводу сенсоневральної приглухуватості невизначеного
генезу з використанням вазоактивних препаратів, дія яких виявлялася або
неефективною, або призводила до подальшої втрати слуху та посиленню вушного
шуму.
При оцінці скарг хворих ми звертали увагу на характер порушення слуху: зниження
його, шум, підвищена чутливість до звуку, також оцінювали наявність
вестибулярних розладів (нудота, блювання). Результати обстеження представлені в
таблиці 2.1.3 і 2.1.4
Таблиця 2.1.3
СКАРГИ ХВОРИХ НА ДВОБІЧНУ СЕНСОНЕВРАЛЬНУ ПРИГЛУХУВАТІСТЬ НЕВИЗНАЧЕНОГО ГЕНЕЗУ
Скарги
Кількість хворих
n104
Зниження слуху стабільне
41
39,4
Зниження слуху прогресуюче
63
60,6
Шум
104
100
Коливання ходи
5,8
Запаморочення
6,7
Інші вестибулярні розлади
2,9

Згідно даним, наведеним в таблиці 2.1.3 і 2.1.4 всі хворі із сенсоневральною
приглухуватістю невідомого генезу і змішаною формою отосклерозу скаржились на
вушний шум та зниження слуху, яке мало стабільний характер у 41 (39,4%)
пацієнта із СНП невідомого генезу і у 21 (40,4%) пацієнта із змішаною формою
отосклерозу. Для решти хворих було характерне прогресуюче зниження слуху: 63
(60,6%) і 31 (59,6%) відповідно.
Таблиця 2.1.4
СКАРГИ ХВОРИХ НА ЗМІШАНУ ФОРМУ ПРИГЛУХУВАТОСТІ
Скарги
Кількість хворих
N52
Зниження слуху (стабільне)
21
40,4
Зниження слуху(прогресуюче)
31
59,6
Шум
52
100
Коливання ходи
7,7
Запаморочення
3,8
Інші вестибулярні розлади
3,8

Давнина захворювання серед обстежуваних хворих представлена у таблиці 2.1.5 і
2.1.6
Таблиця 2.1.5
ДАВНИНА ЗАХВОРЮВАННЯ СЕРЕД ОБСТЕЖУВАНИХ ХВОРИХ НА СЕНСОНЕВРАЛЬНУ
ПРИГЛУХУВАТІСТЬ НЕВИЗНАЧЕНОГО ГЕНЕЗУ
Давнина захворювання
Кількість хворих
1- 3 років
11
10,6
Від 4 до 6 років
27
26
Від 7 до 10 років
31
29,8
Більше 10 років
35
33,6
Всього
104
100

Як свідчать дані, наведені в таблиці 2.1.5 серед 104 осіб із сенсоневральною
приглуху