Вы здесь

Основний обробіток ґрунту під льон олійний після пшениці озимої в південній частині правобережного Лісостепу України

Автор: 
Калієвський Максим Валерійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U000858
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
УМОВИ І МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Ґрунтові умови
Дослідження з виявлення впливу різних заходів і глибин основного зяблевого
обробітку на родючість ґрунту і формування врожайності льону олійного були
виконані на дослідному полі навчально-науково-виробничого відділу Уманського
державного аграрного університету, який знаходиться в Маньківському
природно-сільськогосподарському регіоні Середньо-Дніпровсько-Бугському окрузі
Лісостепової Правобережної провінції України.
Територія дослідного поля представляє собою вирівняне підвищене плато
водорозділу рік з пологим схилом (2-3 °) південно-західної експозиції. Підземні
води залягають на глибині 22-24 м, тому польові культури переважно
використовують вологу, що нагромаджується в ґрунті із атмосферних опадів
[212].
Ґрунт дослідного поля представлений чорноземом опідзоленим важкосуглинковим на
лесі, який характеризується відносною однорідністю гранулометричного і
хімічного складу за профілем, вилугованістю його від легкорозчинних солей,
ілювіальним характером розподілу карбонатів, значним нагромадженням елементів
живлення у гумусовому горизонті.
Чорнозем опідзолений дослідного масиву характеризується пониженим вмістом
гумусу в орному шарі (3,5%), низькою забезпеченістю лужногідролізованим азотом
(103 мг/кг ґрунту – за методом Корнфілда), середнім вмістом рухомих форм
фосфору та підвищеним – калію (відповідно 88 і 132 мг/кг – за методом
Чирикова), високим ступенем насичення основами (95%), середньокислою реакцією
ґрунтового розчину (рНКCl 6,2) і низькою гідролітичною кислотністю (2,26
смоль/кг ґрунту).
Цей ґрунт відзначається оптимальною структурою з кількістю агрегатів > 10 мм –
21-25 %, розміром 10-0,25 мм – 73-76 % і водостійких агрегатів, що сприяє високому водо- і повітряпроникненню, доброму
прогріванню, рівномірному поглинанню вологи і хорошій віддачі її рослинам
[213].
Щільність ґрунту в метровому шарі коливається від 1,23 до 1,27 г/см3 і з
поглибленням практично не змінюється, а вологість стійкого в’янення рослин
знаходиться в межах 10,6-12,5% і з глибиною дещо збільшується.
Загалом чорнозем опідзолений дослідного поля відмічається високою родючістю і
за агрофізичними та агрохімічними властивостями придатний для вирощування всіх
районованих сільськогосподарських культур, у тому числі і льону олійного.
2.2. Кліматичні особливості регіону досліджень
Клімат території області помірно-континентальний і за основними елементами
погоди характерний для підзони нестійкого зволоження. За даними метеостанції
Умань, в районі якої розташоване дослідне поле, середня температура січня –
мінус 5,7°С, липня – плюс 19,0°С. Середньорічна температура повітря становить
близько 7,4°С. В окремі роки спостерігається значне відхилення температур від
середніх багаторічних.
Опадів за вегетаційний період випадає в середньому 292 мм, але їх розподіл у
часі нерівномірний. Гідротермічний коефіцієнт в середньому рівний 1,18, але він
значно коливається по роках і періодах вегетації рослин.
У цілому вегетаційний період продовжується 205 днів, а період активної
вегетації з температурою повітря вище 10°С – 160-165 днів.
Зимовий режим погоди встановлюється з переходом середньодобової температури
через 0°С, що, як правило, спостерігається в кінці листопада. Частіше початок
зими характеризується нестійкою погодою з частою зміною морозів на відлиги і з
неодноразовим таненням снігового покриву. Зима в більшості років несувора.
Характерною особливістю зимового сезону є наявність частих відлиг, коли
температура може підвищуватись до плюс 8-10 °С. Сніговий покрив формується в
середньому 13-22 грудня. Танення снігу проходить в першій половині березня.
Зимою переважає похмура погода з частими але незначними опадами. Із річної
кількості опадів на холодний період припадає 100-130 мм або 20-25 % річної
суми.
Початком весняного сезону вважають дату стійкого переходу середньодобової
температури повітря через 0°С. У середньому цей період наступає з 15-20
березня. Характерною особливістю весни є інтенсивне підвищення температури. У
першій декаді квітня спостерігається перехід середньодобової температури
повітря через плюс 5°С, а в кінці квітня температура повітря переходить через
плюс 10°С. Навесні часто спостерігається повернення холодів, коли вже в травні
і навіть на початку червня температура нерідко понижується до заморозків.
Початком літа вважають дату переходу середньодобової температури повітря через
плюс 15°С. Літо починається з середини травня і продовжується до середини
вересня. Середня температура повітря в травні-червні досягає 18-21,
липні-серпні – 23-25°С тепла. В окремі роки максимальна температура може
підвищуватись до плюс 38°С, хоча, як правило, середня температура влітку
складає плюс 19°С. Характерною особливістю літнього періоду є наявність сильних
грозових дощів, які нерідко супроводжуються шквалистими вітрами. В окремі роки
влітку спостерігаються засушливі періоди, які обумовлені довготривалим
бездощів’ям при підвищеній температурі повітря, внаслідок чого вичерпуються
запаси ґрунтової вологи.
Осінній режим погоди настає після переходу середньодобової температури повітря
через плюс 10°С в бік нижчих температур. Як правило цей період триває з другої
декади вересня до 5-10 жовтня. Похмура і дощова погода настає в кінці жовтня,
коли середньодобова температура не перевищує плюс 5°С, що є ознакою завершення
вегетаційного періоду сільськогосподарських культур [214].
2.3. Погодні умови в роки проведення досліджень
Погодні умови в роки досліджень різнилися між собою і були не в однаковій мірі
сприятлив