Вы здесь

Адаптація респіраторної системи людини в умовах тривалої м'язової діяльності і стан де-яких нейродинамічних та психофізіологічних функцій

Автор: 
Лисенко Сергій Григорович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U001029
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Організація досліджень

У дослідженні взяли участь 360 студентів (юнаки та дівчата) Луганського національного педагогічного університету (ЛНПУ) імені Тараса Шевченка, віком 18-20 років. При формуванні груп ми виходили з умов, які забезпечують одержання результатів вимірювань з мінімальною похибкою для наступної статистичної обробки. Основні групи становили студенти інституту фізичної культури, які систематично займалися тривалими м'язовими навантаженнями (5-6 днів на тиждень, двічі на день, тривалість кожного тренування 1,5-2 години). Контрольні групи становили їх ровесники зі звичайною програмою фізичного виховання. Лонгітудинальні обстеження груп здійснювали протягом трьох років (І - ІІІ курсу включно), що сприяло прямому аналізу змін психофізіологічних і вегетативних функцій, де один і той же обстежуваний бере участь у повторних дослідженнях. Перевага лонгітудинального обстеження полягає у спроможності дослідити стабільність психофізіологічних і вегетативних характеристик конкретних обстежуваних.
Враховуючи зміни розумової працездатності на початку робочого дня, тижня, а також сезону року, дослідження здійснювались у дні високої розумової працездатності - у вівторок, середу, четвер з 9 до 11 годин дня, коли спостерігається оптимальний рівень фізіологічних функцій, на початку навчального року - у вересні та жовтні [18], паралельно оцінювали стан здоров'я за допомогою медичних карт обстежуваних. При медичному огляді відхилень у соматичному і психічному статусі не виявлено.
Обстеження дівчат відбувались у ІІ (постменструальну) фазу оваріально-менструального циклу (ОМЦ). Особливості перебігу ОМЦ з'ясовували шляхом індивідуального опитування та анкетування.
Порядок досліджень для всього контингенту обстежуваних проводився по одній і тій же схемі і був наступним: спершу виконувались прості завдання - тестування показників пам'яті та уваги за допомогою бланкових методик, далі вивчали латентні періоди зорово-моторних реакцій різного ступеня складності, на закінчення більш складні - показники функціональної рухливості і сили основних нервових процесів за допомогою апаратурної методики. При виконанні роботи прагнули створити умови, які наближені до природних. Визначення властивостей основних нервових процесів, нейродинамічних і психомоторних функцій, обробку числових значень проводив один і той же дослідник за допомогою одних і тих же бланкових методик. Обстежувані були індивідуально ознайомленні з комплексом наших досліджень.
У обстежуваних визначалися антропометричні показники за допомогою наступного обладнання: 1) довжина тіла стоячи (ДТст, см), та сидячи (ДТс, см)- стандартний ростомір; 2) маса тіла (m., кг) - медичні терези (РП - 150 МГ - 02. ГОСТ 8.453-82); 3) окружність грудної клітки (ОГК, см) у трьох загальних фазах: у паузі (ОГКп, см), на вдиху (ОГКвд, см) та видиху (ОГКвх, см) - мірна стрічка; 4) сила кисті руки (СК, кг), правої (СКп, кг) та лівої (СКл, кг) - динамометр (СП 125.31. ГОСТ 5.422 - 82); 5) сила м'язів спини (СС, кг) - динамометр (АМП 12.24. ГОСТ 5.414 - 82).
Оцінка загального фізичного розвитку обстежених зроблена за допомогою методів середніх антропометричних даних (стандартів) та індексів.
1. Антропометричні стандарти - це середні показники ознак фізичного розвитку, отримані шляхом статистичної обробки великої кількості вимірів осіб однієї статі, віку, професії, які мешкають на одній місцевості. Стандарти, які вміщують загальні або групові середні величини, що характеризують середні значення для всього колективу брались згідно отриманих даних І.Д. Глазиріна, 2003. [63].
Фізичний розвиток оцінювали в залежності від ступеня відхилення загальних його ознак від середніх (стандартних) значень. Для цього: а) визначали вік обстежуваного у роках; б) знаходили різницю між індивідуальними показниками росту, маси, ОГКп та їх середніми значеннями для даної віково-статевої групи; в) вираховували частку від поділеної вище різниці на середнє квадратичне відхилення (?) кожного показника. Якщо частка менше ?±0,67, дана ознака фізичного розвитку визначається як норма; якщо більша ?±0,67, але не більша від ?±2, показник оцінюється як вищий (нижчий) за середній; а якщо частка перевищує ?±2, то ознака оцінюється як висока (низька) [63].
2. Індекси - визначене арифметичне співвідношення декількох даних фізичного розвитку та функціональних показників [58]. Нами досліджувались наступні показники:
а) індекс Кетле г (ваго-ростовий, г) - вказує, скільки грамів маси припадає на сантиметр зросту. Для визначення цього індексу необхідно: масу обстежуваного розділити на його зріст в см. У чоловіків на сантиметр зросту повинно припадати 350-400 г маси, у жінок - 325-375 г;
б) індекс Ерісмана - відображає пропорційність розвитку грудної клітки (ІЕ, см) розраховували за формулою:
ІЕ=ОГКп,см-ДТст,см/2, (2.1)
де ОГКп - окружність грудної клітки в паузі, см., ДТст - довжина тіла стоячи, см. Для чоловіків даний індекс повинен бути не меншою +5,8 см, для жінок - +3,3 см. Якщо різниця дорівнює або перевищує названі цифри, це вказує на добрий розвиток грудної клітини; якщо нижче - на вузькогрудість;
в) індекс Піньє - відображає міцність статури (МС), виражає різницю між ростом стоячи (ДТст) та сумою маси тіла (m.) і окружності грудної клітини в фазі видиху (ОГКвх), см, обчислювали за формулою:
МС=ДТст-(m.+ОГКвх); (2.2)
Чим менша різниця, тим краще показник (за відсутністю ожиріння). Різниця менша, ніж 10 вказує на міцну статуру, від 10 до 20 - як добру, від 21 до 25 - середню, від 26 до 35 - слабку, більш ніж 36 - дуже слабка статура;
г) коефіцієнт пропорційності статури (КПС, %) обчислювали за формулою:
КПС=(ДТст-ДТс)/ДТс ?100, (2.3)
де ДТст - довжина тіла стоячи, см; ДТс - довжина тіл