Вы здесь

Малопоточна мембранна оксигенація крові при гострій дихальній недостатності

Автор: 
Герасютенко Дмитро Едуардович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U001501
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ХАРАКТЕРИСТИКА КЛІНІЧНОГО МАТЕРІАЛУ, ТЕХНОЛОГІЙ ІНТЕНСИВНОЇ ТЕРАПІЇ І МЕТОДІВ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика клінічного матеріалу

Проаналізовано досвід|дослід| лікування 197 хворих з синдромом гострого пошкодження легенів (СГПЛ|) з 1998 по 2004 рік. Синдром розвинувся на 1у-4у добу після|потім| комбінованої травми і інших етіологічних чинників факторів.
Як видно|показно| з|із| таблиці 2.1, найбільш частою причиною виникнення синдрому гострого пошкодження легенів | є важка політравма з|із| подальшим|наступним| розвитком синдрому поліорганної недостатності у|в,біля| 169 (85,8%) хворих. Тяжкість|тягар| стану хворих була обумовлена пошкодженням|ушкодженням| двох і більше анатомічних ділянок, що навіть без синдрому гострого пошкодження легенів призводить|призводить,наводить| до смерті у|в,біля| 75-85% потерпілих [Ю.Б. Шапот, 1990]. За даними Armstrong L, 2000, Gunther A, 2001, Hoheisel G, 2003, летальність у|в,біля| пацієнтів з|із| синдромом гострого пошкодження легенів досягає 86-92%.
Таблиця 2.1
Причини синдрому гострого пошкодження|ушкодження| легенів
№ п/пПричини СГПЛ|Кількість хворихАбсолютна кількість |%1Важка|тяжка| поєднана травма16985,82Отруєння невідомою отрутою, медикаментами, сурогатами алкоголю, опію147,13Асфіксія механічна, потоплення|утопило,потопило|63,14Пневмонія425Опікова хвороба216Цукровий діабет10,57Анафілактичний шок10,5Всього197100 ММО була проведена протягом гострої, проміжної і пізньої стадій ГРДС (на 1-3-й, 4-6-й і 7-й дні після постановки діагнозу).
Всі хворі були розподілені на 2-і групи: основну і групу порівняння. В основну групу увійшли хворі, яким разом із традиційною терапією синдрому гострого пошкодження легенів проводили малопоточну мембранну оксигенацію крові. В групу порівняння увійшли хворі із синдромом гострого пошкодження легенів із традиційною терапією без застосування малопоточної мембранної оксигенації крові. Кожна група була розподілена на 3 підгрупи відповідно до тяжкості течії|тягаря| патологічного процесу синдрому гострого пошкодження|ушкодження| легенів в залежності від тяжкості стану, з урахуванням класифікації, яка вказана в шкалах APACHE II (Acute Phisiology And Chronic Health Evaluation II), [Knaus W.A., 1985], переглянутій шкалі травм (ПШТ) (Revised Trauma Score (RTS)), [Chempion H.R., 1974], рекомендованих Українським науково-практичним центром екстреної медичної допомоги і медицини катастроф та кафедрою анестезіології ті інтенсивної терапії Київської медичної академії післядипломної освіти ім. П.Л.Шупіка, шокового індексу (ШІ) Альговера-Брубера [24], розрахованого за формулою: ШІ = ЧСС / САТ, де ШІ - шоковий індекс; ЧСС - частота серцевих скорочень за 1 хв.; САТ - систолічний артеріальний тиск, мм рт.ст.
Також застосовували оцінку тяжкості пошкодження та прогнозу у постраждалих з політравмою за шкалою PTS-Ганновер з прогнозуванням життєздатності хворих за розрахунком індексу переглянутої шкали травм (ПШТ) [167].
ПШТ = 0,9368 х ШГ + 0,7326 х САТ + 0,2908 х ЧД, де: ПШТ - переглянута шкала травм; ШГ - шкала Глазго, бали; САТ - систолічний артеріальний тиск, мм рт.ст.; ЧД - частота дихання, за 1 хв.
У 38 (33,3%) хворих основної групи з 114 загальної кількості та у 33 (39,8%) хворих групи порівняння з 83 загальної кількості була 2-3 стадія синдрому гострого пошкодження легенів |. У 56 (49,1%) хворих основної групи з 114 загальної кількості та у 48 (57,8%) хворих групи порівняння з 83 загальної кількості була 3-4 стадія синдрому гострого пошкодження легенів |. Тобто, 94 (82,4%) хворих основної групи і 81 (97,6%) групи порівняння знаходилися|перебували| у важкому, край важкому|тяжкому| стані, чим і пояснюється їх висока летальність. З|із| 114 пацієнтів основної групи вижили 64 (56,1%), померли 50|вмерло| (43,9%), а в групі порівняння з |із| 83 хворих вижили 10 (12,1%), померли|вмерли| 73 (87,9%).
У 1-у підгрупу були включені хворі з|із| 1-2 стадією синдрому гострого пошкодження легенів |, в 2-у - підгрупу хворі з|із| 2-3 стадією синдрому гострого пошкодження легенів |, а в 3-у підгрупу включені хворі з|із| 3-4 стадією синдрому гострого пошкодження легенів. Відповідно загальна кількість жінок у основній групі склала 21 (18,5%), а чоловіків 93 (81,5%), з відповідними значеннями у групі порівняння: жінки - 20 (24,1%), чоловіки - 63 (75,9%) |.
Серед найбільш важких|тяжких| хворих в 3-й підгрупі чоловіків - 79(40,1%), жінок - 25(12,7%) від загальної кількості 197(100%) хворих.
Вік хворих основної групи: від 17 до 88 років жінок-|21 (18,4%); чоловіків-93 (81,6%), в групі порівняння: від 17 до 94 років жінок-19 (22,9%), чоловіків-64 (77,1%). Найбільша кількість хворих основної групи були в працездатному віці 21-60 років, що склало 81,5%, а у групі порівняння - 66,2%.
Таким чином, групи пацієнтів, що вивчалися, були репрезентативні за їх демографічними ознаками.

2.2. Особливості інтенсивної терапії синдрому гострого пошкодження легенів

83 хворим групи порівняння| (42,1%) проводили традиційне лікування.
Протокол традиційної інтенсивної терапії гострого респіраторного дистрес-синдрому включав:
- протективну стратегію ШВЛ (дихальний об`єм = 6-7 мл/кг та ПТКВ = 6-7 см вод.ст.; підтримка PaCO2 на рівні , який не впливає на гемодинаміку та свідомість пацієнта - режим безпечної гіперкапнії);
- активна кінетотерапія (перевертання хворих на боки зі зміною положення тіла з перших днів ШВЛ, за добу не менше 2 разів по 4-6 годин, кожні 2 години), "відновлювальний маневр" (періодичне роздування легенів на 40-45 с шляхом підвищення ГГТКВ, або дихального об`єму);
- систематичні санаційні фібробронхосанації, протизапальну терапію (при пізньому ГРДС (пролиферативна стадія) невеликі дози метилпреднізолону 2-3 мг/кг на добу);
- після виведення із шоку рестриктивний режим внутрішньовенних інфузій (мінімум рідини внутрішньовено під контролем центрального венозного тиску, погодинного діурезу, гемат