Вы здесь

Використання вітчизняного генофонду порід для підвищення м'ясної та вовнової продуктивності овець в умовах західного лісостепу України

Автор: 
Дереш Олександр Миколайович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U001628
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2. МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Господарсько-технологічні умови проведення досліду

Експериментальна частина роботи виконана на базі племінного репродуктора СВК "Лабунський" Полонського району Хмельницької області.
Сільськогосподарський виробничий кооператив "Лабунський" Полонського району Хмельницької області розташований в північно-східній частині Хмельницької області. У лютому 2000 р. після реорганізації селянської спілки власників ім. Кірова був створений сільськогосподарський виробничий кооператив "Лабунський".
Територія сільськогосподарського виробничого кооперативу об'єднує 4 населених пункти: Новолабунь, Титьків, Юровщина та Троєщина. Центральна частина розташована у селі Новолабунь. Села розміщені компактно і знаходяться на відстані до 3 км від центральної садиби. Відстань до районного центру 30 км, до обласного - 100 км, села з'єднанні з наведеними центральними асфальтованими дорогами.
Виробничий напрямок кооперативу - зерново-буряковий з добре розвинутим тваринництвом. Земельний масив кооперативу "Лабунський" становить 4882 га, з яких 4421 га сільськогосподарських угідь (в т. ч. 3888 га ріллі).
Вівчарство представлене тваринами різних статево-вікових груп північнокавказької м'ясо-вовнової породи.
Полонський район Хмельницької області відносять до зони вологого та помірно-континентального клімату, який характеризується великою кількістю атмосферних опадів і коливанням температури не тільки впродовж року, а й протягом доби. В цілому клімат лісостепу помірно теплий, з позитивним балансом вологи.
За багаторічними даними річних температур повітря на території СВК "Лабунський" найбільш холодний місяць року - січень із середньою температурою повітря - 6,8°С, а найтепліший - липень, середня температура повітря якого складає +29°С.
Максимальна глибина промерзання ґрунту - 90 см, мінімальна - 19 см. Середній термін безморозного періоду - 188 днів.
Відносна вологість повітря (за багаторічними спостереженнями) у вегетаційний період становить з квітня по жовтень від 54 до 60%, при значному зменшенні в червні, липні, серпні (44-49%).
Водний режим Полонщини характеризується тим, що річна величина випаровування перевищує річну кількість опадів. У різні роки кількість опадів коливається від 400 до 505 мм.
Відомо, що кліматичні умови впливають на організм тварини не в меншій мірі, ніж годівля і утримання. Чарльз Дарвін [45] вказував, що вплив клімату і географічних факторів веде до зміни ознак одомашнення тварин.
Дослідниками відмічено, що в районах з річною кількістю опадів більше 500 мм розводити мериносових овець недоцільно, пояснюючи ще тим, що часті дощі тримають густу жиропотову мериносову вовну весь час у стані великої вологи, що затруднює дихання через шкіру; вівці з менш густою вовною менше страждають від частих дощів, оскільки вони значно швидше просихають при невеликому вітрі [150].
Отже, кліматичні умови лісостепу більш сприятливі для розведення овець з напівтонкою вовною, що і послужило передумовою для розведення північнокавказької м'ясо-вовнової породи, завезенню асканійської м'ясо-вовнової породи з кросбредною вовною.
Рослинність різна, що в значній мірі залежить від екології, походження рослин, а також від діяльності людини.
Поголів'я овець в господарстві з кожним роком збільшується, і у 2007 році овець в господарстві становило 980 голів в тому числі вівцематок - 550 гол.
Слід зазначити, що у господарстві вихід ягнят на 100 вівцематок становить 110-115 голів.
У 2003 році частина репродуктивного поголів'я була спарована з баранами-плідниками асканійської м'ясо-вовнової породи овець з кросбредною вовною.
Всі піддослідні тварини утримувалися у відповідності з розпорядком дня, прийнятим у господарстві і при огляді ветеринарним лікарем були клінічно здорові.
2.2. Умови годівлі та утримання.
Серед головних умов успішного розвитку галузі і збільшення продуктивності овець є створення стабільної кормової бази.
Основні види кормів, які вирощуються в господарстві для забезпечення галузі вівчарства: грубі - сіно, солома; соковиті - зелений корм і силос; концентровані - зернові суміші.
У літній період проводиться інтенсивне випасання овець усіх статево-вікових груп на покращених пасовищах, що дає можливість господарству не використовувати додаткову площу для виробництва зеленого корму.
Раціони для годівлі овець складаються за деталізованими нормами з урахуванням статі та віку [159 ].
Раціон годівлі для баранів-плідників складався з трави пасовищної, дерті ячмінної. Раціон годівлі маток включав траву пасовищну, дерть ячмінну. Аналіз раціонів показує, що годівля овець у період парування була повноцінною і збалансованою за всіма поживними речовинами.
Середні витрати кормів за період вирощування наведенні в таблиці 2.1.
За період вирощування баранців та ярочок від народження до відлучення в умовах господарства витрачалося відповідно 50,4 - 54,0 кг корм.од.,та 7,2 - 6,8 кг п. п., від народження до 6-місячного віку - 157,2 - 188,7 кг корм.од., 23,1 - 18,5 кг п.п., від народження до 12-місячного віку - 401,5 - 459,9 кг корм.од., 51,1 - 45,6 кг п.п. на одну голову.
Таблиця 2.1
Середні витрати кормів за період вирощування

Статево-вікові групи

Витрачено обмінної енергії, МДжкорм. од., кгперетравного протеїну, кг за добувсього на 1 гол. за період вирощування
на все поголів'я за період вирощуванняза добувсього на 1 гол. за період вирощуванняна все поголів'я за період вирощуванняза добувсього на 1 гол. за період вирощуванняна все поголів'я за період вирощуванняБарани-плідники: 0-1224,58814,7176295,12,2803,016060,10,389,41788,6Матки: 0-1215,75748,73161812,5
1,3456,2228125,10,243,821900,1Баранчики, міс: 0-4
0-6