Вы здесь

NО-залежні механізми формування виразки шлунка щурів при хронічній інтоксикації нітратом натрію.

Автор: 
Луценко Богдан Олексійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
3408U001768
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛИ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Загальна характеристика матеріалів та методів дослідження

Експерименти виконані на 115 білих щурах лінії Вістар масою 130-160 г.
Тварин утримували в умовах акредитованого віварію згідно зі "Стандартними правилами по упорядкуванню, устаткуванню та утриманню експериментальних біологічних клінік (віваріїв)". При роботі з тваринами дотримувалися вимог "Європейської конвенції щодо захисту хребетних тварин, які використовуються в експерименті та інших наукових цілях" (Страсбург, 20.09.1985 р.), "Загальних принципів експериментів на тваринах", ухвалених Першим національним конгресом з біоетики (Київ, 2000). Комісією з питань біоетики Вищого державного навчального закладу України "Українська медична стоматологічна академія" (протокол № 46 від 20.02.2007 р.) порушень морально-етичних норм при проведенні науково-дослідної роботи не виявлено.
Вибір даного виду тварин зумовлений тим, що вони належать до всеїдних ссавців і таким чином процеси травлення, а також процеси ульцерогенезу і регенерації тканин шлунка мають спільні з людиною закономірності [26,103].
Проведено одинадцять серій дослідів:
- у першій серії необхідні показники вивчали в інтактних тварин (контрольна серія);
- у другій, третій і четвертій серіях - після введення нітрату натрію протягом відповідно 14, 30 та 90 діб;
- у п'ятій серії відтворювали експериментальну пептичну виразку, що відбиває провідні патогенетичні механізми розвитку ПВ у людини (хронічний психоемоційний стрес, цитотоксичний вплив жовчі на СОШ внаслідок дуоденального рефлюксу на тлі дозованого голодування) (Л.М.Тарасенко, К.С.Непорада, І.М.Скрипник [82]) (контрольна серія);
- у шостій серії відтворювали ПВ (за Л.М.Тарасенко, К.С.Непорадою, І.М.Скрипником) на тлі хронічної інтоксикації нітратом натрію (процедура моделювання ПВ припадала на 79-90 добу інтоксикації);
- у сьомій, восьмій, дев'ятій серіях тваринам перед моделюванням ПВ (за Л.М.Тарасенко, К.С.Непорадою, І.М.Скрипником) на тлі хронічної інтоксикації нітратом натрію (процедура моделювання ПВ припадала на 79-90 добу інтоксикації) вводили відповідно неселективний інгібітор NO-синтаз - метиловий ефір нітро-L-аргініну (L-NAME), селективний інгібітор індуцибельної NO-синтази - аміногуанідин та субстрат NO-синтазної реакції - L-аргінін;
- у десятій серії відтворювали ПВ за модифікованою методикою S.Okabe et al. [246] (контрольна серія);
- в одинадцятій серії відтворювали ПВ (за модифікованою методикою S.Okabe et al.) на тлі хронічної інтоксикації нітратом натрію (операцію проводили на 90 добу інтоксикації).
Евтаназію білих щурів проводили шляхом декапітації під ефірним наркозом.

2.2. Методики відтворення пептичної виразки шлунка

Нами були використані дві методики відтворення експериментальної ПВ шлунка.
Моделювання ПВ за Л.М.Тарасенко, К.С.Непорадою, І.М.Скрипником [82] відбиває провідні патогенетичні механізми розвитку ПВ у людини (хронічний психоемоційний стрес, цитотоксичний вплив жовчі на СОШ внаслідок дуоденального рефлюксу, зміни режиму харчування).
Методику відтворювали згідно патенту України на винахід №35336 А [82] із деякими змінами (дані щодо останніх виділені курсивом).
Перед початком моделювання ПВ шлунка всі тварини голодували протягом 24 годин без обмеження пиття. Тваринам щоденно протягом 12 діб інтрагастрально (замість "перорально" згідно опису винаходу) через зонд вводили 10% розчин свіжої2 (замість "консервованої") жовчі (1 мл/100 г) на тлі дозованого голодування (зменшення стандартного раціону на одну третину). Через 1 годину після введення розчину жовчі, яка відтворює детергентну дію на слизову оболонку шлунка, тварин піддавали дії хронічного психоемоційного іммобілізаційного стресу за K.Kurijama [215] (замість стресу очікування за О.Desiderato).
Стрес відтворювали шляхом щоденної іммобілізації щурів із зануренням у воду (у пластикових пляшках) при температурі +22,0±0,5?С протягом 3 годин.
Після закінчення дії стресорних чинників тварин розміщували у звичайні клітки.
На 13-ту добу щурів декапітували під ефірним наркозом і проводили ретельний огляд слизової оболонки шлунка за допомогою лупи (?4) після попереднього його промивання проточною дистильованою водою.
Наведена методика дозволяє відтворити ПВ шлунка в 100% білих щурів та дослідити такі показники як множинність виразок, середній ступінь виразки у групі, виразковий індекс.
Висловлюємо щиру вдячність професорам Л.М.Тарасенко, К.С.Непораді та І.М.Скрипнику за люб'язно наданий дозвіл на використання наведеної вище методики відтворення ПВ та вичерпну консультативну допомогу.
Моделювання ПВ за модифікованою методикою S.Okabe et al. [246]. Характерною рисою цієї методики є можливість одержання ПВ у певному відділі шлунково-кишкового тракту, висока стабільність відтворення, простота і значний ступінь однорідності морфогенезу [61,87]. Результати морфологічних досліджень доводять, що ацетатні виразки є адекватною моделлю хронічних виразок, що спостерігаються при виразковій хворобі в людей [61].
Під внутрішньоочеревинним тіопенталовим наркозом тваринам проводили середньо-серединну лапаротомію. В операційну рану виводили шлунок, на малій кривизні якого атравматичною голкою накладали поліамідну лігатурну мітку на серозну оболонку. Ця мітка полегшувала пошуки виразки у віддалені періоди після операції і слугувала орієнтиром для введення індуктивної речовини. У якості останньої використовували 10% оцтову кислоту. Ін'єкційно субсерозно в пілороантральному відділі малої кривизни шлунка, відступивши від мітки на 1 см у напрямку дванадцятипалої кишки, вводили 0,05 мл індуктивної рідини.
Після цього шлунок повертали на місце, черевну стінку зашивали пошарово вузловими поліамідними швами.
Взяття матеріалу проводили на 5-у, 7-у, 15-у та 21-у добу після операції. Щурів декапітували під ефірним наркозом. Ділянку шлунка з експериментально