Вы здесь

Геологічні умови формування землистого вугілля Дніпровського буровугільного басейну

Автор: 
Вергельська Наталiя Вiкторiвна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U001822
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИКА ТА ОБСЯГИ ДОСЛІДЖЕНЬ
Методологія дослідження витікає із розуміння неперервності геологічного розвитку структур Українського щита (УЩ), визначення епохи накопичення вугленосних відкладів в умовах складного тектонічного режиму острівного суходолу, які формувалися в період бучацької трансгресії і підтоплення річкової мережі.
Вибір методичних прийомів був визначений метою та задачами дисертаційної роботи. Задача дослідження - побудова цільної моделі об'єкту вивчення - покладів землистого бурого вугілля Дніпровського басейну з використанням системного аналізу, для визначення просторового і часового розміщення в розрізах землистого вугілля, ролі землистого вугілля в загальному балансі покладів інших типів вугілля Дніпробасу.
Системний підхід до вивчення покладів визначив структуру, тактику і стратегію досліджень, вибір методичних прийомів і різних видів аналізу, що забезпечили повноту дослідження і відкрили можливість прогнозування, визначення землистого вугілля та його використання в промисловості.
Для визначення ролі структури і рельєфу кристалічного фундаменту УЩ у формуванні та розміщенні буровугільних покладів Дніпробасу найбільш інформативним і результативним є структурно-геоморфологічний (і палеоструктурно-геоморфологічний) методи дослідження, як комплексні для різних вугленосних та нафтогазоносних басейнів і перспективних площ. В основу вуглепромислового районування басейну покладено тектонічну неоднорідність фундаменту щита, що зумовлює розподіл фацій мезозойських і кайнозойських відкладів, розподіл денудаційних піднять і седиментаційних депресій, до яких пристосувалась озерно-річкова мережа з торфовищами бучацького палеоострівного суходолу - сучасних буровугільних товщ.
Закономірність розподілу землистого вугілля серед інших типів вугілля в пластах та вугленосних товщах Дніпробасу, у різних вуглепромислових районах, досліджувалася: у відкритих діючих вуглерозрізах об'єднання "Олександріявугілля", за даними шахтної служби "Олександріявугілля", керновим матеріалом ДП "Центрукргеологія", фондовими й опублікованими матеріалами попередників, шляхом співставлення і кореляції розрізів, пошуків на їх основі закономірності змін морфології тіл, їх кількості та ритміки пластів. Авторські експедиційні дослідження в цьому напрямку були сконцентровані переважно в межах діючих вуглевидобувних розрізів Олександрійського вуглепромислового району. За цей час на діючих вуглерозрізах об'єднання "Олександріявугілля" відібрано більше 100 проб, на основі яких проведені петрографічні, хімічні, рентгеноскопічні дослідження та проаналізовано близько 15000 м відкритих геологічних розрізів у кар'єрних виробках, близько 1000 м буровугільного керну в керносховищах ДП "Центрукргеологія". Вивчено зразки із колекцій вугілля в об'єднанні "Олександріявугілля" та ІГН НАН України, а також близько 300 прозорих шліфів бурого вугілля із колекції ІГН НАН України та виготовлених із відібраних зразків автором.
На основі фондових матеріалів та опублікованої літератури автором побудовано оглядову карту розташування Дніпровського буровугільного басейну на території України М 1:4 000000 та карту поширення бурого вугілля по території України в різних геологічних структурах М 1:4 000000 (за допомогою програми adobe illustrator).
Доповнена існуюча класифікація для бурого вугілля Дніпробасу, запропонована у роботах П.Г. Нестеренка, О.П. Агулова та інших [3, 79, 118]. Значна увага приділяється терміну "землисте вугілля", порівнянню речовинного та мінерального складу різних типів вугілля басейну, що відображена у класифікації.
Петрографічний склад вивчався у двох напрямках: макроскопічному та мікроскопічному. Макроскопічний склад вивчався на діючих розрізах, зразках відібраних геологами Олександріявугілля (В.М. Носик та В.М. Василина), власних зразках відібраних під час польових робіт, зразках керну з керносховища ДП "Центрукргеологія" та зразках з колекції відділу геології вугільних родовищ ІГН НАН України. Під час польових робіт визначалися місця розташування у пласті різних типів вугілля (за макроскопічними ознаками) та окремих макроскопічних включень (рештки деревини (лігніти), пірити). Вивчалися ознаки: текстура, колір, щільність, злам, сила натискання (для подрібнення зразку), розміри та форми подрібнених частинок, зміни у зразках при висиханні.
Під час польових робіт автором виконані фотографії діючих вуглерозрізів об'єднання "Олександріявугілля", окремих типів вугільних зразків та включень у вугіллі, а також виконані фотографії зразків різних типів вугілля та включень у вугіллі із власної колекції та колекції відділу геології вугільних родовищ ІГН НАН України. Вони подані в дисертаційній роботі.
Методом мікроскопічного дослідження вивчалися тонкі, двосторонньополіровані прозорі шліфи під бінокуляром МБІ-6, у прохідному поляризованому світлі. За даним методом визначається склад органічних мікрокомпонентів та мінеральних домішок. При кількісному петрографічному аналізі мікрокомпоненти вугілля об'єднують в групи. В бурому вугіллі виділяють чотири групи органічних мікрокомпонентів: гумініту, інертиніту, ліптиніту й альгиніту та мінеральні включення.
Група гумініту бурого вугілля вирізняється значною різноманітністю компонентів. У прохідному світлі колір мікрокомпонентів змінюється від світло-червоного, оранжувато-буроватого до буровато-червоного, а лігніти, виділені в класифікації ІГН НАНУ [82] - мають жовтий колір. Під мікроскопом, в залежності від ступеня біохімічного перетворення рослинних тканин, механічної деструкції та ступеню геліфікації виділяються три підгрупи: гумотелініт, гумодетриніт, гумоколініт.
Гумотелініт - рослинні фрагменти гуміфікованих та геліфікованих тканин із різним ступенем збереження клітинної будови. В залежності від ботанічного походження (із якої частини рослини) в гумотелініті виділяють три різновиди за ГОСТ 12112-78 [55]: ксиленіт, паренхініт, фелініт, а четвертий різновид, що є особливістю бурого вугілля Дніпровського б