Вы здесь

Клініко-параклінічна характеристика та стан забезпечення макро- та мікроелементами у хворих з пароксизмальними станами при хронічних порушеннях мозкового кровообігу

Автор: 
Башкірова Людмила Михайлівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U001990
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
МАТЕРІАЛ ТА МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕНЬ

2.1. Загальна клінічна характеристика обстежених хворих

Робота виконана на базі неврологічного відділення міської клінічної лікарні №12 м. Києва, що є базовим для кафедри неврології №2 терапевтичного факультету Національної медичної академії післядипломної освіти імені П.Л.Шупика. Відбір хворих проводився у неврологічному, кардіологічному терапевтичному та гастроентерологічних відділеннях міської клінічної лікарні №12 м. Києва в 2001-2006 роках.
Нами проведено комплексне клініко-параклінічне обстеження 252 пацієнтів, серед яких 168 осіб у віці 16-59 років з ВК при ХПМК (середній вік 43,6?0,9 років), що включали: ППНКМ, ДЕ І та ІІ ст.. Діагноз виставлявся на підставі скарг, анамнезу, даних об'єктивного загального і неврологічного статусів, результатів лабораторних та інструментальних методів дослідження. Ґрунтуючись на проведених дослідженнях, діагностували ХПМК з позначенням стадії, синдромів та перебігу захворювання (вказували на вид та частоту ВК), згідно з прийнятою класифікацією в Україні судинних уражень головного та спинного мозку [43, 114, 174, 198]. З них обстежено 66 (39,3%) хворих з ППНКМ, 54 (32,1%) пацієнтів з ДЕ І ст., 48 (28,6%) хворих з ДЕ ІІ ст. Етіологічними факторами судинного ушкодження головного мозку були: церебральний атеросклероз в 38 (22,6%) хворих; артеріальна гіпертензія в 64 (38,1%) пацієнтів; ВСД в 66 (39,3%) хворих; остеохондроз шийного відділу хребта встановлено в 80 (47,6%) пацієнтів.
Клінічне обстеження включало: ретельно зібрані скарги хворих (з акцентом на їхньому характері під час ВК) та анамнез захворювання; об'єктивне соматичне та детальне неврологічне обстеження (з об'єктивною оцінкою стану ВНС (переважно надсегментарного відділу), що проводилось за загальноприйнятою схемою. Хворих консультували: окуліст (огляд очного дна), терапевт та інші спеціалісти за показаннями. Пацієнти були обстежені як лабораторно (загальні аналізи крові та сечі, глюкоза крові, біохімічний аналіз крові), так і інструментально (електрокардіографія, реоенцефалографія, електроенцефалографія, рентгено-флуоресцентна спектрометрія волосся, при показах виконані - рентгенографія шийного відділу хребта, ультразвукова доплерографія екстракраніальних відділів сонних і хребцевої артерій, магнітно-резонансна томографія головного мозку, ультразвукове дослідження внутрішніх органів, в т.ч. щитоподібної залози). Методи дослідження, що використані у роботі, були спрямовані на постановку і уточнення діагнозу та підбір оптимального патогенетично обґрунтованого лікування.
В якості контрольних груп обстежено 50 хворих у віці 36-59 років (середній вік 49,6?0,8 років) з перманентним перебігом ДЕ І ст. без ВК та 34 особи у віці 19-54 роки (середній вік 34,2?1,7 років) з церебральним арахноїдитом (ЦА) дифузної, конвекситальної та базальної локалізації, з наявністю ВК. Пацієнти цих груп увійшли до контрольних груп за нозологією. Діагноз базувався на основі вивчення скарг, анамнезу, даних неврологічного та соматичного статусу, результатів лабораторних та параклінічних обстежень. Виконано обстеження 32 практично здорових осіб, що не мали ознак уражень нервової системи та увійшли до контрольної групи.
Розподіл хворих основної та контрольної груп за статтю та віком наведені у табл. 2.1. Виділені групи хворих відповідають наступним рубрикам Міжнародній класифікації хвороб Х перегляду: гіпертензивна енцефалопатія (І 67.4), церебральний атеросклероз (І 67.2), інші уточнені ураження судин головного мозку - гостра цереброваскулярна недостатність, хронічна ішемія мозку (І 67.8), нейроциркуляторна астенія (G 90.9), арахноїдит (G 00) [39, 124].
Обстеження неврологічного статусу проводили за загальноприйнятою методикою. Для систематизації одержаних даних ми користувались розробленою картою, що відображувала скарги, анамнез (в тому числі вказувались і захворювання близьких родичів; особливості виникнення ВК, преморбідний стан, динаміка розвитку захворювання), об'єктивні дані та результати параклінічних досліджень.
Таблиця 2.1
Розподіл хворих основної та контрольної груп
за статтю та віком
Група хворихЖінкиЧоловікиДо
30 років30-39 років40-49 років50-59 роківППНКМ з ВК
(n=66)51
(77,3%)15
(22,7%)25
(37,9%)30
(45,5%)10
(15,2%)1
(1,5%)ДЕ І ст. з ВК
(n=54)43
(79,6%)11
(20,4%)-7
(13,0%)25
(46,3%)22
(40,7%)ДЕ ІІ ст. з ВК
(n=48)44
(91,7%)4
(8,3%)-2
(4,2%)11
(22,9%)35
(72,9%)ДЕ І ст. без ВК
(n=50)24
(48,0%)26
(52,0%)-3
(6,0%)19
(38,0%)28
(56,0%)ЦА з ВК
(n=34)33
(97,1%)1
(2,9%)12
(35,3%)12
(35,3%)9
(26,5%)1
(2,9%)Контрольна група
(n=32)21
(65,6%)11
(34,4%)29
(90,6%)2
(6,3%)1
(3,1%)-
Частота симптомів (Р) обчислювалась за формулою:
Р=n / N х 100%, (2.1)
де n - число хворих з виявленими порушеннями,
N - загальне число хворих у групі.

Для вирішення поставлених завдань нами були застосовані наступні групи методик: 1) вивчення клінічних особливостей захворювання у хворих з ППНКМ і ДЕ за оцінкою суб'єктивних відчуттів та за даними об'єктивного неврологічного статусу; 2) вивчення об'єктивних показників ВНС; 3) визначення макро- та мікроелементного складу волосся пацієнтів за допомогою рентгено-флуоресцентної спектрометрії; 4) дослідження церебральної гемодинаміки за даними реоенцефалографії; 5) вивчення біоелектричної активності головного мозку за даними електроенцефалографії; 6) дослідження структурних змін головного мозку за даними магнітно-резонансної томографії головного мозку; 7) методи статистичного аналізу отриманих результатів.

2.2. Методи дослідження

2.2.1. Клініко-неврологічні дані та методи оцінки стану вегетативної нервової системи. Основні скарги та дані об'єктивного огляду ми реєстрували в спеціально розроблених клінічних картах, що включали наступні розділи:
1) суб'єктивні відчуття при ХПМК - головний біль; запаморочення; нестійкість при ході; відчуття загальної слаб