Вы здесь

Вплив грунтозахисних технологій на протиерозійну стійкість та родючість чорнозему типового сильнозмитого

Автор: 
Яценко Світлана Володимирівна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U002125
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
УМОВИ ТА МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика об'єкта та місця проведення досліджень

Тривалий вплив ґрунтозахисних технологій на протиерозійну стійкість і родючість чорнозему типового еродованого досліджували в базовому господарстві відділу сільськогосподарського землекористування та захисту ґрунтів від ерозії Національного наукового центру "Інститут землеробства УААН", який розташований в с. Халеп'я Обухівського району Київської області. Територія, на якій знаходиться стаціонарний дослід, є типовою для правобережного Лісостепу України й знаходиться в межах Ржищівської яружно-балкової системи, що характеризується хвилястим рельєфом та інтенсивним проявом ерозійних процесів.
Стаціонарний дослід було закладено в 1974 році на схилі південно-східної експозиції крутизною 5-60. До закладення стаціонарного досліду Українським науково-дослідним Інститутом землеробства під керівництвом М.К. Шикули, О.Г. Тараріко було здійснено контурно-меліоративне облаштування агроландшафту, а саме: проведення контурної організації території землекористування господарства, диференційоване використання земельних ресурсів через виділення еколого-технологічних груп земель, закріплення на місцевості контурних меж полів і робочих ділянок за допомогою заходів постійної дії (водорегулюючі вали, лісонасадження).
Ґрунт дослідних ділянок - чорнозем типовий сильнозмитий крупнопилуватолегкосуглинковий на лесі, характеризується дуже низькою забезпеченістю азотом, підвищеною - рухомими сполуками фосфору та обмінного калію. Основні показники родючості ґрунту на період закладання досліду були такі: вміст гумусу в орному шарі становив 1,14-1,18%, азоту, що легкогідролізується - 43,0 мг/кг, рухомих форм фосфору - 13,1 мг/100 г, обмінного калію - 7,5 мг/100 г ґрунту, рНсол. - 6,5, гідролітична кислотність - 0,80-1,50 мг-екв/100 г ґрунту.
Ґрунтові води залягають на глибині близько 20 м, шар капілярного насичення не досягає поверхні ґрунту. Основними ґрунтоутворюючими породами є леси та лесовидні суглинки. Потужність цих відкладень на плато становить 6-10 м, а на схилах - 1-2 м.
Будова профілю чорнозему типового сильнозмитого

Н 0-19 - гумусовий, вологий, темно-сірий, легкосуглинковий, структура пилувато-зернисто-грудкувата, тонкопористий, слабоущільнений.
Нрk 19-52 - гумусовий перехідний горизонт, свіжий, сірий з буризною і поодинокими білесуватими плямами карбонатів у вигляді карбонатних трубочок і цвілі, закипає з глибини 42 см, легкосуглинковий, щільний, грудкуватої структури, тонкопористий. Зустрічаються копроліти, червориїни, кротовини.
РHk 52-96 - другий перехідний горизонт, свіжий, сірувато-буруватий з темними плямами кротовин, щільний, тонкопористий.
Рk 96 і глибше - тонкопористий лес.
Клімат у районі досліджень помірно-континентальний з нестійким, періодично недостатнім зволоженням. Середня багаторічна температура повітря 7,2оС. Абсолютний мінімум -33оС, абсолютний максимум +39оС. За багаторічними даними середня тривалість безморозного періоду становить 180 днів. Розподіл опадів протягом року має максимум в літні місяці (червень-липень) і мінімум в зимові (січень-лютий). Сніговий покрив нестійкий, середня висота якого не перевищує 18-20 см. Середня багаторічна глибина промерзання ґрунту - 42 см.
У районі досліджень зливова ерозія домінує над ерозією від талих вод. Літні опади високої інтенсивності (до 4 мм на хвилину), часто випадають шаром понад 50 мм. Поряд з дуже розчленованим рельєфом і глибоким (до 60 м) базисом ерозії, зливи є основним фактором інтенсивного розвитку ерозійних процесів.
Визначальним фактором розвитку ерозії від талих вод у зимово-весняний період є температурний режим повітря. За періодичного відтанення та промерзання ґрунту при сніготаненні, які часто супроводжується дощами, поверхневий шар ґрунту, що відтанув, змивається. Зимове накопичення вологи за рахунок вертикальної міграції підземних вод практично не спостерігається. Поповнення запасів вологи в холодну пору року можливе лише при сильних відлигах.
Річний максимум запасів вологи в кореневмісному шарі ґрунту звичайно менший від його найменшої вологоємності (170-190 мм для шару ґрунту 1 м) і становить 130-170 мм продуктивної вологи, або 11-23%. Річний мінімум їх часто фіксується у критичні фази або наприкінці періоду вегетації сільськогосподарських культур, змінюючись у межах 50-70 мм і нижче. За середніми багаторічними даними, для формування врожаю зернових культур умови вологозабезпечення сприятливі, проте в окремі роки можуть спостерігатися періоди гострої нестачі вологи.
На підставі всебічної оцінка природно-кліматичних факторів об'єктивно проаналізовано умови проведення досліджень, встановлено, що вони є типовими для зони їх проведення, що дало змогу з високим ступенем достовірності оцінити вплив тривалого застосування ґрунтозахисних технологій вирощування сільськогосподарських культур у ґрунтозахисній сівозміні на протиерозійну стійкість та родючість чорнозему типового еродованого.
2.2. Погодні умови в роки проведення досліджень

Одними з основних факторів, що впливають на урожайність сільськогосподарських культур, спрямованість процесів ґрунтоутворення і розвиток водно-ерозійних процесів, є погодні умови.
Протягом 2004-2006 рр., за даними Українського гідрометеорологічного центру по метеостанції Миронівка, температурний режим повітря і кількість опадів, а також розподіл їх протягом року наближались до середніх багаторічних показників (рис. 2.1, 2.2).
Аналіз агрометеорологічних показників 2004 р. свідчить, що середня місячна температура повітря у січні та лютому перевищувала середньобагаторічну і становила -3,9 і -2,90С (норма -6,0 і -4,50С відповідно). Такий температурний режим є аномальним для зими і спричинив інтенсивне танення снігового покриву, що призвело до поверхневого стоку талих снігових вод, особливо у січні. Кількість опадів за цей період становила 104 мм, або на 38 мм більше від середн