Вы здесь

Особливості міокардіальної, ендотеліальної дисфункції та дисліпідемії при ІХС з постінфарктним кардіосклерозом у поєднанні з гіпертонічною хворобою та ефективність стандартної двохрічної терапії

Автор: 
Валуєва Світлана Валеріївна
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U002473
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
КЛІНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОБСТЕЖЕНИХ ОСІБ І МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1. Клінічна характеристика обстежених хворих
Для вирішення поставлених завдань було обстежено 185 чоловік на ІХС: із стабільною стенокардією напруги ІІ-ІV функціонального классу (ФК), дифузним та вогнищевим (постінфарктним) кардіосклерозом у поєднанні з ГХ ІІІ стадії ускладнені ХСН І-ІІА стадії, ІІ-ІІІ ФК.
Основну групу склали - 146 чоловік з ІХС, які перенесли інфаркт міокарда. З них у 98 пацієнтів був один ІМ, а у 28 - декілька. Q-ІМ перенесли 93 особи, не Q-ІМ - 33. На момент включення в обстеження у 20 хворих була діагностована постінфарктна аневризма серця. Вік чоловіків склав (56,23±0,59) років. Давність ІХС становила (9,29±0,52) років; ГХ - (6,12±0,41) років.
39 чоловіків з ІХС, які не мали ІМ в анамнезі, увійшли в контрольну групу. Вік пацієнтів склав (54,44±1,0) років. Тривалість ІХС становила (6,31±0,95) роки; ГХ - (8,79±1,07) років. Хворі обох груп були репрезентативні за віком, тривалістю захворювань. Усі пацієнти лікувались стаціонарно в кардіологічних відділеннях №1, №3 МКЛ №1 м. Вінниця в 2004-2007 роках. Пацієнтів включали в дослідження через місяць із моменту поступлення в стаціонар (після стабілізації стану).
Критерії включення в дослідження: стабільна стенокардія напруги ІІ-ІІІ ФК, постінфарктний кардіосклероз давністю не менше 6 місяців на момент включення в дослідження, СН І-ІІА стадії, ІІ-ІІІ ФК.
Критерії виключення з дослідження: симптоматичні артеріальні гіпертензії, нестабільна стенокардія, оперативні втручання на серці, вроджені і набуті вади серця, порушення ритму (екстрасистолія ІІІ-V класів за Lown, миготлива аритмія) та провідності (синоатріальні, атріовентрикулярні блокади), міокардити, кардіоміопатії, ендокринна патологія, зокрема цукровий діабет, хронічне легеневе серце, захворювання шлунково-кишкового тракту, нирок у фазі загострення, системні захворювання сполучної тканини, онкопатологія, гострі порушення мозкового кровообігу, небажання хворого приймати участь у дослідженні та виконувати комплайенс запропонованого лікування.
Згідно клінічної характеристики хворих розподіляли наступним чином (табл. 2.1.).
Таблиця 2.1.
Характеристика обстежених хворих у залежності від форм ІХС, наявності ІМ, стадії та ФК серцевої недостатності
ЗахворюванняКонтрольна група (n=39)Основна група (n=126)ПІ аневризма з ГХ (n=20)Всього (n=185)n%n%n%n%ІХС: стабільна стенокардія напругиІІ ФК1948,723225,4005228,11ІІІ ФК2051,288265,081155,011260,54IVФК0129,52945,02111,35
ХСН І ст.1641,032015,8703619,46ІІА ст.2358,9710684,13**2010014980,54ІІ ФК2564,106954,76315,09752,43ІІІ ФК1435,905745,241785,0##8847,57
ІМQ-ІМ09373,8120100,011377,40Не Q-ІМ03326,1903322,60Перший09877,781575,011377,40Повторний02822,22525,03322,60 Примітка. Вірогідність різниці показників між хворими на ІХС без та з ПІ кардіосклерозом: * - р

Як видно з табл. 2.1, у половини хворих на ІХС без ІМ реєстрували стенокардію напруги ІІ ФК. У пацієнтів з ІХС, які перенесли ІМ розповсюдженість останньої була майже в 2 рази менше, у кожного десятого визначалась стенокардія спокою. В осіб з аневризмою серця стенокардія напруги ІІІ ФК виявлялась в 55,0 % випадків, ІV - в 45,0 %. У всіх досліджуваних переважала ХСН ІІА стадії, однак у хворих у пізньому ПІ періоді поширеність останньої була достовірно вищою (р Таким чином, важкість ІХС та ХСН поглиблювались після перенесеного інфаркту міокарда та по мірі розвитку ускладнень. Формування аневризми серця залежало від глибини враження міокарда, а не від кількості ІМ в анамнезі.
Діагноз ІХС встановлювали на основі характерного для стенокардії больового синдрому, перенесеного інфаркту міокарда в анамнезі, характерних змін ЕКГ і холтерівського моніторування ЕКГ, а в сумнівних випадках - велоергометрії, наявності зон гіпо- та акінезії в задній стінці лівого шлуночка за даними ЕхоКГ і характерних змін ліпідного спектру крові за даними Європейського керівництва з лікування стабільної стенокардії та за наказом МОЗ України від 14.02.02 р. №54 "Про затвердження класифікації захворювань органів системи кровообігу" [204].
В обстежених ХСН визначали за рекомендаціями Європейського товариства кардіологів (2005) та робочої групи з серцевої недостатності Українського наукового товариства кардіологів (2005) функціональний клас ХСН - за критеріями Нью-Йоркської асоціації серця (NYHA, 1964) [177, 206].
Діагноз ГХ встановлювали на основі анамнезу, об'єктивних даних та інструментальних обстежень. Стадію ГХ визначали за рекомендаціями Європейського керівництва з лікування та профілактики артеріальної гіпертензії [207].
Діагноз хронічної аневризми ЛШ встановлювали згідно рекомендації Європейського керівництва з лікування гострого ІМ з елевацією сегмента ST (2003 рік) та Американського Ехокардіографічного Товариства [176, 216].
Більшість обстежених хворих скаржились на наявність болю з переважною локалізацією в ділянці серця (62,15 %) та за грудиною (37,74 %). Болі були виражені чи помірні (92,24 %), мали приступоподібний характер. Виникнення приступу стенокардії у 92,32 % осіб провокувалось фізичним навантаженням, у 8,21 % - стресом, рідше впливом холоду чи прийомами їжі. Стенокардію спокою відмічали у 11,54 % хворих. 51,83 % осіб відмічали серцебиття, з них 29,52% - перебої в роботі серця, 78,64 % скаржились на головний