Вы здесь

Дешифрування зображень лісових ділянок за матеріалами сканерних космічних зйомок (на прикладі Західного Лісостепу України)

Автор: 
Гаврилюк Сергій Анатолійович
Тип работы: 
Дис. канд. наук
Год: 
2008
Артикул:
0408U002802
99 грн
(320 руб)
Добавить в корзину

Содержимое

РОЗДІЛ 2
ОБ’ЄКТ, МЕТОДИКА ТА МАТЕРІАЛИ ДОСЛІДЖЕНЬ
2.1. Характеристика об’єкта досліджень
Західноукраїнський лісостеповий округ розміщений в західній частині
лісостепової області [14, 28-32, 123, 175]. Північна межа чітко виділяється за
рельєфом, характером ґрунтів, рослинністю та іншими показниками. Вона проходить
близько таких населених пунктів: Володимир-Волинський – Луцьк – Рівне – Корець
– Березнів – Шепетівка. Південна межа проходить південніше м. Львова, населених
пунктів Яворів, Городок на Миколаїв, далі річкою Дністер і в районі
м. Івано-Франківськ через Отині, Коломию переходить до р. Прут, якою доходить
до кордону з Молдовою; західна – обмежується кордоном з Польщею; східна – від
м. Шепетівки через Полонне проходить межею Хмельницької області і виходить до
р. Дністер. Тобто округ охоплює південні райони Волинської і Рівненської
областей, центральну і північну частини Львівської, Тернопільську, Хмельницьку
(без північних районів), а також північні райони Івано-Франківської і
Чернівецької областей (рис. 2.1).
Рельєф місцевості пересічений глибокими долинами рік, ярами та промоїнами. Ріки
беруть свій початок на підвищених місцевостях округу. Так, річки Серет, Золота
Липа, Гнила Липа, Збруч, Верещиця, Смотрич та інші протікають на південь і
впадають у р. Дністер. На північ течуть: Західний Буг, Стир, Горинь, Стохід, на
захід – малі притоки Сяну.
Клімат Західного Лісостепу помірний, континентальний, з помірно теплим, досить
жарким літом і теплою зимою. Кількість опадів коливається від 600 до 700 мм на
рік. В окремі засушливі роки кількість опадів знижувалась до 300–350 мм, а у
вологі – підвищувалася до 1000 мм [175].
Тривалість вегетаційного періоду становить 210 днів, а з середньодобовою
температурою понад 10єС – 154 дні [32].
Рис. 2.1. Західний Лісостеп України
У геологічній будові Подільського плато важливу роль відіграють підстилаючі
породи силурійського та девонського періодів, представлених пісковиками,
пісками, які досить часто виходять на поверхню в долинах рік. Вище розміщені
міоценові вапняки, гіпси, вкриті потужним шаром лесових відкладів. В окремих
місцях, особливо у Розточчі, Малому Поліссі і на Волинській височині,
зустрічаються післяльодовикові та льодовикові наноси пісків, суглинків; по
долинах рік – сучасні алювіальні відклади [14, 175].
У ґрунтовому вкритті переважають сірі лісові ґрунти на лесах і лесоподібних
суглинках різного ступеня опідзолення, зустрічаються опідзолені чорноземи. У
районі Малополіської низовини розміщені дерново-підзолисті супісчані ґрунти,
рендзини (перегнійно-карбонатні ґрунти) – на вапняках та мерґелях; по долинах
рік – торф’яно-болотні ґрунти. Лісистість округу найвища у Лісостеповій
області, вона коливається від 12 % у східній частині і до 25-30 % – у західній
та центральній частинах. Центральна частина округу (Опілля, Розточчя) має
характер скоріше лісової зони з її середньоєвропейськими широколистяними
лісами, аніж лісостепової [14].
Не дивлячись на високий рівень ведення лісового господарства і проведені значні
роботи із заліснення балок, ярів, крутосхилів, ще є значний резерв підвищення
лісистості округу за рахунок подальшого заліснення малоефективних для
сільськогосподарського виробництва земель і рекультивації площ, які вийшли з
торфорозробок, териконів та ін. [28-30].
Ліси займають близько 890 тис. га, що становить 10,8 % загальної площі лісів
України. Загальний запас деревини близько 93 млн. м3. Лісоексплуатаційні запаси
порівняно невеликі, що пояснюється надмірно інтенсивним рубанням у минулому
[30]. На сьогодні в лісовому фонді переважають молодняки та середньовікові
насадження. На душу населення тут виходить 0,19 га вкритих лісовою рослинністю
лісових ділянок і 19,9 м3 деревини.
Ліси є високопродуктивними Іа, І і ІІ класів бонітету. Вони, окрім
ґрунтозахисної, водорегулюючої, рекреаційної функцій, мають дуже важливе
значення для промисловості як джерело заготівлі деревини цінних твердолистяних
порід (дуба звичайного, бука європейського, ясена звичайного, горіха грецького
та ін.).
Лісова рослинність у цьому окрузі порівняно різноманітна, до того ж
видозмінюється вона залежно від природних умов тих чи інших лісогосподарських
районів. Так, у західній та північно-західній частинах округу переважають
сосново-дубові та соснові насадження, рідше сосново-букові, вільхові
деревостани, в центральній частині – букові та дубово-букові, у східній –
дубові та дубово-грабові ліси. Частину площ, крім цього, обіймають грабняки,
осичники, березняки. Окрім згаданих основних лісотвірних порід трапляються як
домішка клен гостролистий, клен-явір, ясен звичайний, в’яз шорсткий, в’яз
гладкий, в’яз граболистий, липа серцелиста, у східній частині – липа
широколиста, клен польовий, горобина лопатева. У долинах річок – верба ламка,
верба біла, тополя чорна [28-32].
У дубових та сосново-дубових, сосново-букових лісах на підвищених місцях
рельєфу, особливо біля виходу вапняків, часто зустрічається дуб скельний. У
південно-західній частині округу трапляються острівки ялини європейської та
ялиці білої природного походження (Немирів, Івано-Франкове), а в центральній
його частині, за межами суцільного ареалу сосни, трапляються також природні
соснові деревостани (Бережанський
район) [14, 32].
У лісових культурах значне поширення мають також екзоти, зокрема модрина
європейська, сосна чорна, псевдотсуга тисолиста, дуб північний та ін. У східній
частині округу багато акації білої, створюються насадження за участю горіхів
грецького та чорного. У лісових культурах значну роль відіграє ялина
європейська, а в прияружних по